Через те, що плоть не
може впевнено вірувати, що обітниці Божі – правдиві, вона опирається духові.
Тому вона змагається із духом і, як каже Павло, полонить дух (Рим. 7:23), аби
він не увірував так непохитно, як хоче (Гал. 5:17). Ось чому ми постійно навчаємо, що знання про
Христа та віру – не людське діло, а цілковито божественний дар – як Бог віру
створює, так Він її у нас і вберігає. І так само, як на початку Він дає нам
віру через Слово, так само тим Словом Він
у нас її вишколює, збільшує, зміцнює і вдосконалює. Тому верховне поклоніння Богові, яке може
запропонувати людина, субота субот, є практикувати правдиве благочестя, слухати
й читати Слово. З іншого боку немає нічого небезпечнішого ніж стомитися від
Слова. Тому коли хтось є настільки
холодний, що думає, що знає достатньо і поступово починає почувати до Слова
відразу, той втратив Христа і Євангеліє. Він думає, що знання отримав з власних
припущень і, як каже Св. Яків: «подібний людині, що риси обличчя свого
розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона
є» (Як. 1:23-24). Саме й це вкінці відбувається із фривольними фанатиками.
Немає коментарів:
Дописати коментар