Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! Хто-бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...» Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. Сіль – добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Євангеліє від Св. Луки 14:25-35).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4) Амінь.

Дорогі брати і сестри, один чоловік потрапив до війська своєї країни. Незабаром розпочалася війна і він, переживаючи про своє життя, обманом вписав своє ім’я у список загиблих. Цей список його рота подала командуванню полку. Згодом його ім’я потрапило до списку всіх загиблих у війні. «Загинув» було написано навпроти його імені.

Війна скінчилася, запанував мир і уряд почав роздавати пільги та пенсії тим, що брали участь у битвах і винесли всі тягарі фронту та воєнних операцій. Дезертир-обмащик теж захотів отримати певні пільги та пенсію і написав відповідну заяву в урядові установи. Звідти він отримав відповідь, що солдат, від імені якого він звертається – загинув. Він – мертвий і, відповідно, не має на що претендувати.

Маса людей щодня стає до лав війська Ісуса Христа – важко злічити на скількох людей щодня виливається Божа благодать у Хрищенні та через проповідь Божого Слова! Але скільки людей залишаються на полі бою з гріхом, зі світом, із дияволом? Здається, що кількість дезертирів переважає кількість відважних воїнів. У кожного є своя власна причина (і часто вона не одна) покинути свого Командира, Ісуса Христа.

Важко дезертирові в неділю прокинутися на годину раніше. Важко дезертирові розгорнути Біблію і почитати її. Ще важче дезертирові запустити руку у власний гаманець і виділити гроші на духовну війну проти зла, на підтримку Євангелія. Так само як важко йому або їй висунути свою голову під духовні кулі, коли хтось словами або вчинками кривдить ближнього або богохульствує проти Бога. Тим більше йому або їй страшно зробити постріл у відповідь Словом Божим.

Пройде ще трохи часу і такий позірний християнин або християнка вже й не будуть знати, де добро, а де зло; де ворог, а де свої; де сатана, а де Христос. Таким людям не обов’язково посилати якісь листи в свої роти-церкви, аби повідомити, що вони – мертві. Всезнаючий Господь бачить їхню мертвість і будьте певні – Він викреслить їх зі Своєї книги життя.

Коли ж наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у славі, то багато-хто з теперішніх дезертирів захочуть отримати вічне життя і всі привілеї Царства Божого замість вічного огню пекла. Проте відповідь буде ще гірша, як у випадку із нашим воїном-дезертиром: «Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! Буде плач там і скрегіт зубів» (Лк. 13:27).

Сьогодні Спаситель звертається до багатьох людей, які йдуть за Ним. Господь чинив чуда, зцілював хворих, насичував голодних – тож за Ним завжди ішов натовп, який далі сподівався на чуда і на різні блага від Бога. Проте не всі з цих людей вірували в Христа. Вони мали певний запал, певний ентузіазм і, здавалося, що тепер вони готові піти за Сином Божим хоч на край світу. Проте сьогодні Господь каже щось непопулярне і розповідає тим, що так впевнено нині крокують за ним і також нам про тяготи та труднощі бути воїном Христовим – бути християнином, бути християнкою, бути послідовником Христа.

Господь починає з першої умови. І ця умова – дуже важка. Для багатьох людей вона може виявитися найважчою. Він каже: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!» Як тут Господь говорить про ненависть до своїх рідних і навіть до самого себе? Хіба Він не дає заповіді любити навіть наших ворогів? Звісно ж Господь не суперечить Сам Собі. Як написано: «А коли ми невірні, зостається Він (Бог) вірним, бо не може зректися Самого Себе!» (2 Тим. 2:13).

Господь каже нам про істинну любов. Вона можлива лише тоді, коли на першому місці в нашому житті є Бог. Без Господа на першому місці усяка любов буде фальшива. Бог любить вас, любі брати і сестри. Ви – на першому місці в житті Спасителя. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ісус настільки сильно вас любить, що на Себе забрав Він усі ваші гріхи і помер за вас, на вашому місці на Голгофському хресті. Його любов до вас ніколи не скінчиться. У Своїй любові Він покликав вас від гріха і смерті до вічного життя в Його Царстві. Він любить вас. І прагне від вас такої самої любові. Ніхто не повинен стояти між вами і Христом, між вами і Богом, між вами і прощенням гріхів, між вами і вічним життям.

Господь продовжує другою умовою. І ця умова – хрест. Як часто нам хочеться чогось іншого. Як часто нам хочеться, аби Бог виконував всі до одного наші бажання і підпорядковувався саме нашій волі. Як часто чуємо ми навіть з церковних кафедр бажання маніпулювати Богом. Ісус же каже нам сьогодні: «І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!»

Хрест – умова учнівства. Хрест – це покора Божому Слову і Божій волі, якою би вона нам не здавалася. «Нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі», – моляться щодня Божі діти. Ми знаємо, що Божа воля – завжди милостива і добра до нас. І якщо з Божої волі та через нашу відданість Христові та Його Євангелію ми будемо зазнавати страждань чи переслідувань від влади, ми будемо нести наш хрест, виявляючи гріх світу, суд Божий над гріхом і любов Христа до всіх розкаяних грішників, з яких перші – то ми.

І пам’ятаючи, «що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Як також пам’ятати про те, що Ісус не дасть хреста тяжчого, ніж можемо ми знести. Як каже Апостол Павло: «Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Кор. 10:13).

Третя умова учнівства Христового – мати достатньо матеріалів для того, аби будуватися. Смішно виглядає людина, яка починає будівельний проект, не маючи достатньо будівельних матеріалів, не маючи достатньо ресурсів для того, аби закінчити будівництво. Кожен, хто хоче бути учнем Христовим повинен мати достатньо всього для будівництва. Але де нам брати цемент, цеглу, залізо, дерево і все необхідне для будівництва нашої оборонної башти, про яку сьогодні Господь говорить у Євангелії?

Все необхідне дає нам Господь. Він покликав нас у Своїй благодаті. Зі Своєї невимовної любові до нас Він учинив нас Своїми дітьми, Своїми учнями. Тим, що не відкидають Його – тим, що з власної волі не стають дезертирами з поля бою, не відкидають Христа, не втікають від Нього, Він далі продовжує давати все необхідне – Свою щедру і рясну благодать.

Посміховиськом стають ті, що з ентузіазмом беруться слідувати за Христом, а потім спиняються на півдорозі, сидять посеред частково збудованої башти, або заклавши фундамент будівлі, не знають як будівлю закінчити, бо їх від Євангелія стримують різні життєві клопоти. Вони не зреклися світу і самих себе і не мають часу слухати Євангелія, не перебувають у зібранні віруючих, не причащаються істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібі та вині Святої Євхаристії.

І навпаки, усі, хто вірує в Євангеліє, хто щонеділі прагне почути євангельську проповідь, хто горнеться до Христа Спасителя у Господній Вечері, отримують Його благодать – надміцний будівельний матеріал, Який використовує Сам Господь, аби будувати нашу башту, нашу оборонну споруду – нашу віру в Христа.

Господь сьогодні також згадує про царя, який має перед собою загрозу ворожої армії. Ми добре знаємо, що це таке. Проти нашої країни стояла і далі стоїть велика російська армія. Проти християн стоїть ціла сатанинська армія. Марно розраховувати на перемогу у духовній війні власними силами. Господь каже, що перемога можлива лише тоді, коли ми зречемося власних сил, а цілковито віддамо себе в Його руки, під Його благодатну опіку. Без Христа перемога неможлива. Без Христа поразка неминуча. І навпаки, коли ми зрікаємося усього на користь Христа, ми вийдемо переможцями. Бо Христос – Цар над царями і Пан над панами. Він – всемогутній Бог. І Він любить нас. З Христом, у Христі і через Христа ви – переможці над гріхом, дияволом і смертю.

В Євангелії від Св. Матвія Господь каже: «Ви – сіль землі» (Мт. 5:13). Їжа без солі часто не має смаку. Але сіль – не просто приправа. Сіль – потужний консервант і, можливо, єдиний консервант у Біблійні часи. А яка користь із солі, яка втрачає свій смак? Ви будете таку сіль тримати вдома? Ви будете таку сіль насипати в солонку і тим більше ставити собі на стіл? Ви її просто викинете геть.

Така само користь з християн, які не зрікаються усього і не ставлять на перше місце Христа. Така само і їхня доля. Вони можуть вважати себе за християн, але такими вони вже не є. Господь каже: «Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають». Так само із християнами, в яких Ісус Христос не просто десь на третьому-четвертому місці, а навіть на другому місці. Як викидається непотрібна сіль так само із Царства Небесного викидаються усі, в кого Ісус зійшов з першого місця в житті на друге.

Господь каже нам ці слова сьогодні, любі християни, аби не втрачали солоності. А як нам зберегти нашу солоність? Як нам зберегти Ісуса на першому місці в нашому житті? Так само, як ми його отримали на перше місце в нашому житті – через Євангеліє. Хай Євангеліє буде щодня у вашому житті. Хай євангельську проповідь щонеділі чують ваші вуха, а ваші вуста хай щонеділі споживають Христа Царя, щоб ви жили, а в кінці отримали Царство і всі його вигоди, як живий воїн Христа. Заради Нього. Амінь.

Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:20, 21).