Навчати беззаконців

    

     Тож, якщо хтось хоче бути монахом Божим, а не монахом Папи, і керуватися найскладнішим правилом життя та приносити цю жертву Богові, то хай робить ось що – навчає беззаконців дорогам Божим. Тоді станеться так, що він не лише провокуватиме проти себе диявола з його усім пеклом і святими усього його світу, але й часто він промовлятиме проти себе самого і на ділі пізнає, чим є справжні добрі діла, як каже Христос (Луки 8:15): «Плід приносять вони в терпеливості».

     «Беззаконці» – не ті, що лихі в очах світу, а ті, що в очах світу – найсвятіші, як-от: левити, пророки і священики за днів Давида. Засуджувати їхні гріхи і називати їх «беззаконцями», незважаючи на їхнє дотримання Закону Мойсеєвого – вкрай небезпечно. Наголос ставиться на кожному окремому слові, бо Давид опинився у справжньому чистилищі, тобто на нього тиснули жалі за гріх і Божий гнів. А оскільки він виправданий довірою до милосердя , то виходить на люди, аби навчати усіх про невимовне милосердя Боже і водночас засуджувати усякі добрі діла і святість світу, аби всі покладалися тільки на милість Божу і вірували, що лише ця довіра є істинними «дорогами» спасіння, а все, що перебуває поза цією довірою – «дороги» смерті і вічного прокляття.

      Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15)