Проповідь на неділю праотців

                                   ХРИСТОС – ВСЕ ТА В УСЬОМУ
                          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви. Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона – ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому – Христос!  (Колосян 3:4-11).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

           Дорогі брати і сестри,  популярний український історик Ярослав Грицак в теж популярному часописі «Новое время» написав статтю в якій бажає всім українцям стати багатшими, а представникам вищої української влади побіднішати.

Втім він не бажає, аби від них відібрали гроші в якийсь насильницький спосіб або через узаконення якоїсь спецконфіскації неправедних багатств і розкошів.  Він кличе очільників нашої країни віддати значну частину власних грошей на благодійність для бідного і багатостраждального українського народу.  За взірець для українських чиновників-олігархів, мультимільйонерів і мільярдерів, професор Грицак ставить американських багатіїв таких як Білл Ґейтс і  Джордж Сорос, які мільярди доларів власних статків спрямували  і донині спрямовують на благодійність не лише у власній країні, але й по цілому світі.

            Такі побажання, любі брати і сестри, можна лише підтримувати і молитися, аби вони стали реальністю, особливо з огляду на наш сьогоднішній текст із Писання, який застерігає від цілої групи гріхів, але лише один гріх виводить у ранг ідолослуження. І гріх цей – зажерливість.

            Зажерливість відтісняє істинного Бога і всіх людей, і суспільство, і країну на друге  місце, на третє місце і так до безкінечності. Зажерливість спонукає людину поклонятися грошам. Звісно, навряд чи зажерлива людина буде буквально цілувати доларові купюри чи злитки золота, але її поведінка буде такою, що інші люди бачитимуть у ній зелота, ревнителя Мамони, який, як кажуть у народі, за копійку вдавиться, а тим більше піде на що завгодно, аби стати багатшим ще на одну тисячу, мільйон чи мільярд. 

            Така людина поклоняється грошам у тому сенсі, що вона ставить багатство і власний добробут та розкоші на перше місце у власному житті, і на це багатство вона уповає і надіється як на свого бога, який їй у всьому допоможе. Наш Господь застерігає: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).  Зажерливість – відступництво від Бога і поклоніння ідолові грошей.

            Серед інших гріхів, про які нас сьогодні застерігає устами Апостола Павла, Господь Святий Дух є розпуста.  Це – жахливий гріх. Навіть якщо це не ідолослуження, він все одно руйнівний для нашого життя і для життя довкола нас. Україна перебуває в полоні цього гріха і здається, що він стає все більш розповсюдженим, бо майже всі наші засоби масової інформації, в бажанні популярності і заробітку, до нього спонукають, а грішне тіло отримує зайву порцію підбадьорення до порочної дії.

            Інші три гріхи поєднані із розпустою. Це – нечисть, пристрасть і лиха пожадливість. Вони можуть здаватися невинними і навіть смішними, як їх намагаються зобразити ті люди, які, наприклад пропагують гомосексуалізм, але всі вони – руйнівні і для тіла, і для душі, і для українського суспільства. Апостол каже нам сьогодні, що за ці гріхи на неслухняних приходить Божий гнів.

            Через це Апостол кличе нас, аби вмертвляли ці пороки.  Він також каже, що ми колись ходили серед таких неслухняних людей, коли поміж ними жили, тобто сприймали ці всі пороки, як щось нормальне, не чужалися їх і могли навіть втішатися з того, що бачили або чули. І навіть могли хвалити такі пороки.

            Але тепер все має бути по-іншому. Апостол каже: «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».  Чудова програма для будь-якої віруючої людини на новий 2017 рік!  І на все життя!   Все це хай буде відкинуте, а ще каже Апостол: «Не кажіть неправди один на одного».

Правдивість – спосіб життя християн. Наш Господь називає диявола батьком обману, неправди.  Як вогню повинні боятися люди обманювати своїх ближніх, а особливо поширювати неправду одне про одного. Апостол каже, що правдивість з’являється тоді, коли скидається стара людина.

Стара людина – грішний Адам і грішна Єва, які живуть у кожній людині. На початку, звісно Адам і Єва, наші прабатьки, були створені досконалими. Але коли у світ увійшов гріх, то ми всі народжуємося грішними і приреченими до смерті, тимчасової і вічної. Ми всі народжуємося із гріхом і через це не лише схильні до говоріння неправди один на одного, але й часто цю саму неправду один на одного говоримо залюбки.

Але ми вже не належимо до світу. Ми в цьому світі живемо, але ми вже – не від нього. Ми тут перебуваємо нині, як мандрівники, дожидаючись приходу нашого Господа Ісуса Христа у славі. Він, будучи вічним і святим Богом, стався істинною людиною – людиною святою, досконалою, праведною.  Він став тим другим Адамом, Який вистояв перед спокусами сатани і прожив абсолютно досконале і праведне життя.

І Христос помер за кожного з нас. За кожен наш гріх. За кожне промовлене нами слово неправди. Заради Нього тепер наші гріхи прощені. В Його Ім’я – Ім’я Христа воскреслого, всі хто вірує в Нього, проголошені праведними і спадкоємцями вічного Царства Божого.

У нашому Хрищенні ми були зодягнуті у Христа, у Христову праведність. Господь у водах Хрищення, у Євангелії з водою зодягнув нас у Христа. І це нас стосуються ці слова: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).

Звісно ж, ми живемо поки що в старому тілі. І це тіло заражене гріхом. Звісно, гріх буде з усіх сил взяти наше тіло під контроль. Звісно, диявол буде намагатися апелювати до тіла, аби ми у пориві гріха скинули із себе одежі праведності і відреклися від нашого Спасителя Христа. І ця боротьба, любі брати і сестри, буде тривати аж до тієї пори, про яку нам нагадує наше церковне новоліття – пора Адвенту – до приходу Христа у славі.

Лише тоді, якщо ми будемо жити в час повернення Христа у славі (а це повернення може настати будь-якої миті) наші тіла переміняться. А всі покійні, хто помер у вірі в Христа, воскреснуть у нових і досконалих, святих і праведних тілах, і теж у них ввійдуть в Царство Боже, і будуть жити вічно.

Але поки-що ми тут дожидаємося повернення Господа. І ми зодягнуті в нову людину – у Христа. І Він кличе нас, аби ми умертвляли нашу стару людину із її пожадливостями і перебували в Ньому. А Христос живе у кожному з вас, любі віруючі.

А де панує Христос, там гріх панувати вже більше не може. І там не діють старі правила, які стимулюють гріх і беззаконня або й навіть терпляче до них ставляться. Де Христос – там любов, там правда, там милосердя, там чистота, там благодать.  Ми не просто перебуваємо у Христовій Церкві, ми живемо в Його Церкві.  А в Його Церкві завжди є прощення і завжди є милість.

Кожного дня ми пізнаємо Христове милосердя до нас і Христову до нас любов.  Кожного дня ми все більше й більше пізнаємо нашого Творця і Його святий замисел не лише до нас, але й до цілого людства.

Через гріх ми стали поділені. Людство розділене на різні раси. Людство розділене на різні мови, на різні національності і, відповідно, на різні культури.  Диявол і його проповідники намагаються ставити наголос саме на відмінності між людьми і сіяти недовіру один до одного, і наголошувати на неможливості єдності між різними людьми.

Проте сьогодні послання Євангелія – інше. Звісно, всі люди згрішили. Але ті, що вірують в Христа, втрачають те, що їх роз’єднує.  Ми втратили гріх.  Він – прощений. Ми – виправдані. Ми проголошені дітьми Божими. Христовою кров’ю ми учинені членами однієї Церкви, членами однієї великої, вселенської сім’ї.

І в цій сім’ї однаково цінуються різні мови, різні культури, різні раси і національності. Але жодна з них не має якоїсь вищості, не претендує на панівне становище і виступає чинником поділу. Навпаки, тут всі – однакові. Тут усі діти Божі.

Тут євреї спасенні не через те, що вони нащадки Авраама за тілом, а через те, що вони вірують в Христа. Тут греки спасенні не через те, що вони мають давню культуру, яка значною мірою вплинула на формування культури та освіти цілої Європи, а через те, що вони вірують в Христа. Бо якщо єврей без Христа, він – пропащий єврей і засуджений до вічних мук в аду. Так само і грек без Христа – пропащий грек і засуджений до вічних мук в аду.

І так само українець, поляк, росіянин, німець і будь-хто за національністю чи походженням. Ми тут, бо ми віруємо в Христа і визнаємо, що наше спасіння здобув Христос і що ми спасенні і маємо вічне життя винятково завдяки Його хресні жертві, Його смерті і славетному воскресінні на третій день.  Ми – тут, бо сюди привів нас Христос. Ми маємо вічне життя винятково завдяки Йому і через Нього.  Христос – наше життя і Христос – наше все.

За тиждень, як на те буде свята Божа ласка і воля, ми зберемося в нашій церкві у Новорічний день, аби подякувати Богові за ще один рік Його благодаті і помолитися, аби всі ми бідніли на гріхи, а багатіли на всяке добре у Христі Ісусі, Господі нашім. Заради Нього. Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь (Кол. 4:18).