(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
І ти скажеш
дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й
мене Ти порадуєш, оце, – Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь,
– Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став! І ви в радості
будете черпати воду з спасенних джерел! І скажете ви того дня: «Дякуйте
Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте,
що Ймення Його превеличне! Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай
це буде знане по цілій землі! Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе
Великий, – Святий Ізраїлів!» (Ісаї
12:1-6).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри, в одному
зі своїх великих творів «Ортодоксія», Честертон пише про Ісуса і про те, чому
він став християнином. Свого часу він
був запеклим атеїстом і з усіх сил воював проти християнства. Але в Ісусі була якась таємниця, якої він ніяк
не міг збагнути. І та таємниця була схована не лише від нього. То було щось
надто велике, аби Бог виявляв це, ходячи по землі. «А потім», – написав
Честертон, «коли я знову й знову досліджував життя Ісуса, я виявив, що то була
за таємниця, яку не можна було спочатку розгледіти в Ісусі. Та таємниця була –
Христова велика радість».
Інколи християни, які добре не
знають Христа, поводяться так, наче в нас немає чим радіти. Похнюпивши обличчя,
ми можемо довкола розсіювати лише сум і тривогу, справляючи враження, що
християнство – це релігія не радості, а смутку, постів і плачу. Тоді в очах світу ми виглядаємо наче люди,
які не мають жодної надії і радості, і в яких залишається лише один вихід –
одягнутися в темні одежі і забратися у якійсь підземні печери, аби там
вимолювати в Бога хоч якесь змилування.
Але в очах Бога таке ставлення
теж жахливе. Адже тоді ми поводимось так, наче наш Господь не любить нас, наче
Він не всемогутній Бог, а якийсь далекий тиран, який прагне нас покарати за
якісь наші помилки. А Останній День буде для нас винятково днем Страшного Суду,
на якому нас, як і невіруючих будуть судити винятково за наші діла.
Фактично, християнство без
радості – це зрада Того, за Ким слідуємо. Сьогодні Св. Пророк Ісая, якого ми ще
називаємо євангелістом Старого Заповіту, оспівує радість і щастя, які ми маємо
в Божому Сині, нашому Спасителі. Ісая звертається до віруючих людей. Не грає
ролі, коли ми живемо: в час Старого Заповіту чи в Нового Заповіту, до Христа чи
після Христа.
Адже всі ми згрішили. І ми всі
перебували під Божим гнівом. А гнів Божий – річ надзвичайно серйозна. Ми
знаємо, що буває, коли запалюється Божий гнів. Ми пам’ятаємо, що сталося із
Содомом і Гоморрою, коли на них запалився Божий гнів – вони були стерті з лиця
землі, спалені вогнем із неба. Ми
знаємо, що були знищені цілі народи, які бунтували проти Бога і чинили гидоту в
очах Божих.
Написано: «Страшна річ упасти в
руки Бога Живого!» (Євр. 10:31). Це
страшна річ для будь-якої людини, єврея чи язичника, людини, що жила три тисячі
років тому чи людини, яка живе вже в наш час, час стрімкого розвитку
технологій. Гнів Божий Як написано: «Гнів
Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду
гамують неправдою» (Рим. 1:18).
Але Ісая втішає віруючих. Він
каже: «Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене». Він каже, що він хвалить
Господа, бо гнів Господній залишився у минулому. Тепер Бог не гнівається на нас. Наш переклад
Біблії вживає теперішній час про зменшення Божого гніву, але в єврейському
оригіналі мова йде радше про відвернення від нас Божого гніву, яке вже сталося.
Тобто, якщо ми віруємо в Христа,
то Бог на нас більше не гнівається. І навіть більше – Бог від нас відвернув
Свій гнів. А чому Він відвернув від нас Свій гнів, який може знищувати цілі
міста та народи і ввергати невіруючих до вогняного озера аду на вічні муки?
Бог відвернув Свій гнів від нас,
бо Він – наше спасіння. Ми мали принести заплату за гріх – смерть. Але заплату
за нас і на нашому місці приніс Бог. «Так-бо
Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в
Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб
Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде
засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я
Однородженого Сина Божого» – каже нам Євангеліст Іван (Ів. 3:16).
Ісус Христос, Однороджений Божий
Син, забрав на Себе всі наші гріхи і провини, а отже і весь Божий гнів. Він
Собою відвернув Божий гнів від кожного з нас і забрав весь його на Себе, і
помер за кожного з нас і на нашому місці на хресті Голгофи. Він вийшов переможцем над смерті, адже Він –
невинний і святий, вічний Бог і правдива людина в одній Особі. Смерть утримати
Христа не змогла. Христос воскрес! І цю
перемогу Він здобув теж для вас, любі брати і сестри.
Через Ісая хвалить Бога. Через це
Бога хвалять усі віруючі юдеї до Христа. Через це Бога хвалимо й ми. Бо щойно
ми починаємо вірувати в Христа, як Божий гнів від нас відвернений, а
спрямований на Христа на Голгофі. А на
нас натомість спрямовується Божа милість, і благодать, і прощення, і мир.
Через це ми хвалимо Бога, бо Він
Сам, в Особі Сина Свого є нашим Спасителем. І Він нас радує щодня. Він наче
каже: «Це правда, ти в гріхах народжений і ти часто грішиш аж донині. Ти не
хочеш грішити, але мимоволі з тебе все одно проривається гріх, який живе у
твоїй плоті. Проте ти віруєш в Христа, а отже тобі ці гріхи не зараховуються, а
прощаються заради невинних і жорстоких страждань Мого любого Сина, Який любить
тебе, бідного і нещасного грішника невимовною любов’ю. А доказом Його любові є Голгофський
хрест. І коли ти у Христі, то ти купаєшся ще й у любові Отця і Святого
Духа, Тож не сумуй, а радій, бо все це
зроблено для твого спасіння, щоб ти жив у радості вічно!»
Тож Ісая веде нас сьогодні у
цьому чудесному співі: «Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, – Господь сила моя
та мій спів, і спасінням для мене Він став!» Ми весь час перебуваємо в оточенні
зла. Світ довкола нас лежить у злі і ненавидить Христа і Христових учнів таких
як ви і я. Диявол, як голодний лев, перебуває в полюванні на християнські душі,
тобто на ваші душі і мою душу.
Проте Ісая, а з ним і ми
стверджуємо, що ми в безпеці і не боїмося. Ми в безпеці, бо ми віруємо в
Христа, а коли ми віруємо в Христа, то ми належимо Христові, ми – Христові, ми
Його власність. І Він про нас дбає. Як Сам Господь обіцяє, кажучи про тих, хто
вірує в Нього: «Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не
вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, – Він більший за всіх, і
вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. Я й Отець – Ми одне!» (Ів. 10:28-30).
Ми в безпеці, бо ми – в Христі.
Ми в Христі, допоки ми віруємо. А коли ми в Христі, то ми не боїмось. Бо
погрози і обвинувачення диявола нам не страшні. Господь усі ті обвинувачення
нас у наших гріхах обмиває Своєю власною святою кров’ю. Ми не боїмося навіть самої смерті. Бо
наша смерть обов’язково завершиться
воскресінням до вічного життя, адже Христос воскрес!
І розп’ятий та воскреслий Христос – наша сила і
наш спів. І сьогодні ми співаємо про Христа від початку служби Божої аж до
кінця. І ці пісні – пісні упевненості і торжества, яке ми маємо в Божому Сині.
Христос – наше спасіння. Він воскрес – Він воскресить Останнього Дня і всіх
нас.
І ми будемо переможцями над усім
злом. Бо наша Перемога – Христос. Це вірою в Христа і з Христом долали усі
святі різних лютих ворогів. Вірою в
Христа, проголошує Святий Дух у Посланні до євреїв «царства побивали, правду
чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили,
утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали
в розтіч полки чужоземців; жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а
інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще
воскресіння...» (11:33-35).
І чи ми в мандрівці пустелею, над
якими пече сонце, чи ми воїни, чи страдники, нам не страшно, бо поряд з нами
завжди спасенні джерела. Ці спасенні джерела – це Євангеліє Христове. Воно
лунає зі сторінок Писання. Воно лунає у проповіді пастиря. Воно дається нам у
Святій Євхаристії, коли ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовими з якими ми одержуємо прощення
гріхів, праведність, спасіння, воскресіння і вічне життя.
З цих спасенних джерел, тобто з
Євангелія, ми одержуємо Святого Духа. І Господь Святий Дух тоді живе в нас, і
діє в нас, і чинить у нас радість, і приносить Свої чудесні плоди: любов,
радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність,
здержливість» (Гал. 5:22, 23).
Проте Святий Дух на цьому не
спиняється. Самарянці біля криниці Якова наш Господь Христос промовив: «А хто
питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам,
стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14). І ще Господь
промовляє в Євангелії від Св. Івана: «Хто вірує в Мене, як каже Писання, то
ріки живої води потечуть із утроби його» (Ів. 7:38).
Тож коли нас або наших ближніх
розпікає спека гріха, ми маємо живу воду – Святого Духа, Який лине на наші
змучені душі і на змучені душі інших людей через Євангеліє Христове, Добру
Новину про те, що в Христі і заради Христа Бог простив наші гріхи та провини і
примирив нас із Собою і не є більше розгніваним і суворим Суддею, а люблячим
Отцем на небесах.
Тож разом із Св. Ісаєю ми радіємо
і дякуємо Господу за Його любов, за Його добро, за Його ласку та милосердя. І
через це ми не можемо мовчати. Ми будемо говорити про Христа повсюди. Бо якщо
ми будемо мовчати, то це означатиме, що ми не визнаємо Сина Божого перед людьми
і що ми не маємо ані вдячності за спасіння, ані радості спасенних.
Світ дуже хотів би, аби ми
мовчали. В Україні за останні роки ми бачили, як сильно могутні світу цього
намагалися закрити рота Церкви на суспільному телебаченні. І світ разом зі
своїм князем, дияволом, буде і надалі старатися глушити голос Церкви і голос
християн.
Але Бог кличе нас говорити,
свідчити, славити Христа і співати – не лише проповідників, але й усіх християн,
на кожному місці нашого життя: вдома і на роботі, на відпочинку і в школі =
повсюди, де Він нам дає можливість ходити, працювати, жити. Ми сповідуємо, що
ми були засуджені і загублені, але від Христа ми отримали все для нашого
спасіння і вічного життя. І ми це далі маємо і будемо мати, допоки віруємо.
Бо Святий Ізраїлів, тобто Ісус
Христос, перебуває посеред мешканки Сіону, тобто посеред Своєї Церкви, посеред
вас любі брати і сестри. І Христос – основа нашої радості, і причина нашої
радості та співу. Тож радіймо і співаймо! Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!
Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар