(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя,
добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і
прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив,
робіть так і ви! А над усім тим – зодягніться в любов, що вона – союз
досконалости! І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви
покликані в одному тілі. І вдячними будьте! Слово Христове нехай пробуває в вас
рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно
співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! І все, що
тільки робите словом чи ділом, – усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через
Нього Богові й Отцеві (Колосян 3:12-17).
Дорогі брати і сестри, існують художні фільми про те, як та або інша людина втрачала якимось чином свою ідентичність і, випадаючи зі свого кола спілкування, опускалась на якийсь низ суспільного життя. Її колись вишуканий одяг ставав щодня все бруднішим, а згодом і зовсім перетворювався на лахміття. Її становище ставало все гіршим, аж поки внаслідок практично неймовірних подій вона поверталась до своєї домівки, до родини, до друзів, до вишуканого кола спілкування.
І найпершою зміною, яка
відбувалась у її житті – це, звісно, купання, скидання лахміття і одягання
нового одягу, прийнятного у суспільстві. Замість бруду – чистота. Замість
брудного лахміття, чистий одяг, який не просто покриває тіло, але й прикрашає
його. Як у жебракові, що носить лахміття, важко упізнати колись поважну людину.
Так тепер і в поважному чоловікові чи поважній жінці практично неможливо
упізнати колись людину, що жила у бруді та лахмітті.
Втім реальна і набагато
жахливіша історія сталася із усім людством. Бог створив наших прабатьків, Адама
і Єву, аби і вони і ми жили у раю повіки віків. Святість, любов і вічне життя
призначались для Адама і Єви і для всіх їхніх нащадків – для вас і мене. Але
коли нашу праматір, Єву, спокусив диявол до гріха, а вона так само спокусила
нашого праотця, то внаслідок цього відступництва від люблячого Бога, вони
втратили святість, у них увійшов гріх, а з гріхом і смерть.
І Адам, і Єва (а через них і
всі ми) були вигнані з раю, І відтоді живемо у брудові та лахмітті гріха. Так
ми народжуємось, так ми живемо і через це ми приречені до смерті, як звіщає
Апостол Павло: «Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а
гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили»
(Рим. 5:12).
Це лахміття гріха, з яким ми
зачаті і народжуємось, не сумісне із небесами, із раєм із вічним життям. Це лахміття – «перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди,
єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього». Апостол Павло проголошує
дуже чіткий вирок про носіння такого лахміття: «Я про це попереджую вас, як і
попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал.
5:19-21).
Сьогодні ми згадуємо реальну
історію про нас, заблуканих, брудних, у лахмітті гріха, приречених до страждань
і смерті, тимчасової і вічної. І ця історія – чудова, із чудовим теперішнім і
ще прекраснішим майбутнім. Адже нас було знайдено нашим Отцем Небесним. Господь Святий покликав нас через Євангеліє,
Добру Новину про те, що наші гріх прощені заради Ісуса Христа, Єдинородного
Божого Сина.
Аби нас підняти із бруду
гріхів, Він зійшов у грішний світ. Він стався істинною людиною, як ми, але за
єдиною відмінністю – Ісус Христос – безгрішний. Він – святий і досконалий. І Він для того, аби нас спасти, забрав усі до
одного наші гріхи на Себе. І Він обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. І
приніс Себе у досконалу жертву Богові, померши на Голгофському хресті.
І на третій день Божий Син
вийшов із гробу, аби сьогодні кожен, хто вірує в Нього, був проголошений праведним,
і дитям Божим, і спадкоємцем Царства Небесного. Ми народились у гріхах, але як
каже Апостол Павло: «Ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем
Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (1 Кор. 6:11). Бог вибрав нас на
спасіння і кличе нас Своїми вибранцями. Він освятив нас Своїм Словом і кличе
нас святими, відділеними від гріха. Він нас дуже любить і називає Своїми
улюбленими.
Світ і диявол цього послання
від Бога не люблять. Вони не хочуть, аби просто вірували і раділи нашим
спасінням. Вони хочуть, аби ми шукали спасіння у наших ділах, аби ми слухалися
якихось забобонів, мучили себе різними традиціями та постами, що їх вигадали
люди. Світ і диявол хочуть, щоб ми і далі носили на собі духовне дрантя,
духовне лахміття.
Сьогодні нас Господь Святий
Дух кличе одягатися натомість у чудовий одяг, який личить, обмитим Христовою
кров’ю, Божим дітям, Божим вибранцям, Божим святим, Божим улюбленим. Він каже,
щоб ми зодягулися «у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність,
довготерпіння».
Жорстокість – це лахміття
гріха. Одягом від Христа є щире милосердя.
Апостол говорить про щире милосердя, а не про вдаване, яким відомі
лицеміри, що навіть у церкві можуть жити за принципом «ти – мені, я – тобі». Вдаване
милосердя також буде вичікувати, коли такий «милостивець» щось отримає навзамін
або, принаймні, буде прославлений світом.
Це про щире милосердя Господь каже: «Як ти чиниш милостиню, хай не
знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня,
а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:3, 4).
Добротливість – теж особлива
одежа. Якщо милосердя виявляємо до потребуючих, то добротливість або ж
по-простому, доброту, до всіх людей. Злість – лахміття гріха. А добротливість,
доброта – одежа християн, яку ми отримуємо від Святого Духа. Так само як і
іншу одежу – покору або ж краще
перекласти це з грецької – покору розуму. Світові і плоті властиво повторювати
гріх диявола – гординю і з усіх сил демонструвати свою розумову вищість над
іншими людьми, навіть якщо розуму того насправді немає.
Ми ж виявляємо покору розуму,
яку підтримує ще й українське прислів’я: «Не хвали сам себе – хай тебе люди похвалять». Наша гординя
знищена. Ми добре розуміємо, ким ми були і де ми були. І ми добре знаємо, де ми
є нині і де ми будемо у вічності. І якщо перше сталося через нас, то все краще
сталося не завдяки нашому розуму, а завдяки Христові. Тож уся хвала – Христові
і Його Слову!
Лагідність – ще одна одежа
християн. Ми вспадковуємо її від нашого Господа, Який каже до нас: «Прийдіть до
Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і
навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам
своїм» (Мт 11:228, 29).
Апостол кличе нас також до
довготерпеливості. Господь – довготерпеливий до кожного з нас. Згадайте про те,
як Він довготерпить вам і як Він вам прощає, і як Він про вас піклується. І як
сьогодні Він вас годує та покріплює Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та
вині Святої Вечері. Він не мститься нам
за наші провини, а прощає нас. А якщо часом дисциплінує, то робить це так, що
це обов’язково буде нам на
добро. Проте нам чітко дана заповідь: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте
місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить
Господь» (Рим. 12:19).
Інколи образи та сварки
трапляються навіть посеред християн. Наприклад, в Коринті доходило до того, що
члени однієї і тієї самої церкви так сварилися між собою, що подавали один на
одного до суду. Їхня віра була дуже квола, а в декого, можливо, взагалі її не
було, бо лицеміри трапляються повсюди. Тож вони не знали, що таке прощення, не
вірували в прощення, яке здобув для них Христос, а отже і самі прощати не
могли.
Апостол кличе нас прощати одне
одному одразу і терпіти одне одного. «Як і Христос вам простив, робіть так і
ви!» – каже він. Христос не оскаржує нас перед Небесним Отцем. Він прощає нас і
заступається за нас. Він чудово знає наш стан і розуміє, що найчастіше ми
робимо це ненавмисно, і навіть більше – робимо не ми, а гріх, який ще живе в
нашій плоті. Навіть зумисний гріх нас покликано прощати. То що вже говорити про
гріхи ненавмисні? Прощення – це вияв віри в Христа. Відсутність прощення
свідчить про відсутність віри.
А над усім кличе нас Господь
Святий Дух зодягнутися любові. Він називає любов союзом досконалості, адже
любові властиві усі ці риси, зодягати які кличе нас Апостол. Адже це любов «довготерпить, любов милосердствує, не
заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає
тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але
тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!» (1 Кор. 13:4-8).
А в серцях наших хай панує мир
Божий. Тут Апостол теж вживає цікаве грецьке слово, яке означає бути арбітром.
Тож ми можемо викласти цю настанову таким чином: «Хай мир Божий, мир, який для
вас здобув Ісус і мир, який дає Він вам – хай цей мир буде арбітром у всіх
ваших справах, у всьому вашому житті. Хай вас не зводять любителі здобування
вічного життя добрими ділами або якісь інші фальшиві учителі. Хай вас не лякає
диявол і не підбурює гріх, що ще живе у вашій плоті. Знайте, що ви прощені і
виправдані. Вас чекає ще воскресіння, і вашим уже є вічне життя на небесах із
Христом. Дивіться на все на світі крізь призму Божого миру! Ви маєте мир із Богом. Ви – Його дитя!»
Дякуймо Богові за спасіння.
Дякуймо ближнім за всяке добро, яке вони роблять нам. І творімо місце в нашому
житті для Христового Слова. У цьому гучному, інформаційному світі буває важко
почути Євангеліє. Диявол, світ і наша
грішна плоть не хочуть його чути, бо для всіх трьох них воно несе умертвіння і
нищення. Але без Христового Слова наша нова людина знесиліє і навіть може загинути
і опинитися знову в дранті та лахмітті гріха. А ви ж – Божі діти, зодягнуті у
чудесні одежі, вибілені Христовою кров’ю.
Через це Апостол кличе нас до
того, аби Слова Христового було в нас багато. Не лише в неділю або в якийсь
інший день, коли в нас є служба Божа, а й у будні. Для цього в нас є Біблія, і
коментарі на Слово Боже, і маса інших ресурсів – адже нині вік інформаційний. І
це рясне, щедре перебування також буде тоді, коли ми будемо співати Слово
Христове, наші гімни, наші Псалми, наші духовні пісні – не лише в неділю, а й
щодня. І піснями, і словами, і ділами славлячи нашого Бога, Який так нас
полюбив. У Христі. І через Христа. Амінь.
Благодать Божа нехай буде з
вами! Амінь (Кол. 4:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар