неділю, 2 лютого 2020 р.

Проповідь на Стрітення Господнє

                 
                           ПОМІЧ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАНИХ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти (Євреїв 2:14-18).

            Усім,.. улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7)

            Дорогі брати і сестри, один із отців ранньої Церкви, Св. Кипріян Карфагенський досить гарно підсумував стан християнина, який ще живу на цьому світі. Він писав: «Що ще відбувається у світі окрім битви проти диявола, як битва проти з постійними нападами через його стріли і зброю?  Із зажерливістю, із розпустою, із гнівом, із честолюбством ми маємо конфлікт. Із пороками плоті, зі спокусами світу ми маємо постійну та запеклу боротьбу.

Розум людський перебуває в облозі і оточений зусібіч атаками диявола і йому важко чинити опір цим ворогам, по черзі, трудно йому їм опиратися. Якщо повалено на землю зажерливість, знімається похітливість, коли повалено похітливість, її місце займає честолюбство, а щойно стримано честолюбство, як вже за працею гнів, надимається гординя, п’янство запрошує до себе в гості, задрість руйнує гармонію, і дружбу роз’єднують завидки. Ти починаєш проклинати, а це заборонено Законом, ти починаєш клястися і це теж заборонено».

Немає такої людини на світі, яка б не була грішником або грішницею. Через це всі люди мають дату народження і дату смерті. Лише двоє людей не мають таких дат – Енох та Ілля, якими ще живими Бог забрав на небеса. І хоча історія не терпить умовного способу (а ми віруємо, що Біблія – непомильна та історично правильна), якби Енох та Ілля далі залишалися б на землі, то вони теж мали б дату фізичної смерті.

Бо Господь Святий Дух через Апостола Павла каже: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12). Брат Олександр, наш Голова Ради громади, і я перебували у відрядженні на південній Україні. Проїжджаючи Первомайськ на Миколаївщині, ми скористалися сумною перевагою, яку дає зима – через те, що дерева зараз голі ми бачили кладовища і здивувались, що на таке невелике місто їх так багато.

            Гріх живе в нашій плоті. А диявол, наш споконвічний ворог, разом із своєю армією нечистих духів, бісів, далі залишається нашим основним противником на цьому світі. Його мета не просто нас убити і не так нас убити, як добитися того, аби ми залишалися у гріхах нерозкаяними і без спасіння. Як би він хотів би, аби у день, коли повернеться Син Божий у славі, із гробів повставали люди не в прославлених тілах до вічного життя, а люди, що приречені до вічних мук у пеклі!  

            Через це він так наполегливо трудиться, аби не допустити до нас голос Євангелія, аби відвести нас якомога далі від церкви, або хоча б якомога довше від церкви, від служби Божої, від євангельської проповіді затримати. Він знає, до чого це приведе: до духовної глухоти та сліпоти.

            А далі – спокуси, яким ми вже не зможемо чинити опір і навіть не будемо підозрювати, що це спокуса, метою якою є не наше багатство, наша насолода, наше добро, а гріх і смерть, і ад. Становище людства без Спасителя-Бога безвихідне і його можна описати одним словом – приреченість. Сьогодні Господь Святий Дух через наше Писання нас неймовірно утішає і підбадьорює.

            Господь через Писання нагадує нам, що Сам Бог став таким самим учасником тіла та крові, що й діти, тобто люди. Наш текст сьогодні – із Послання до євреїв, тобто він звернутий, насамперед до євреїв. Через це ми будемо чути, як Бог піклується про них і як про них Він переживає. Але які і всі тексти Писання, він звернутий також до всіх людей, адже «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

            І найперші слова із нашого сьогоднішнього тексту вони стосуються усіх дітей, як Адама з Євою так і всіх їхніх нащадків. Лишень подумайте, як називає нас Бог – Він називає нас дітьми! Св. Малахія пророкує про цю істину: «Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив?» (2:10). Ось як Бог любить людство – усі людські істоти Він називає дітьми.

            Це Він нас такими створив – тілом і кров’ю. І Він створив нас не для гріха, і не для смерті, а для вічного життя у Його Раю. Але оскільки ми відступилися і оскільки ми впали в гріх, а отже й стали заручниками смерті, то вічний Божий Син, стає нашим учасником. Він набуває нашу плоть і нашу кров, аби здолати нашу проблему, наш біль, наших ворогів, наш страх, і нашу неволю.

            Бог Син стається людиною, плоттю і кров’ю, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола. Євреї безперечно пам’ятали як і пам’ятаємо ми, те пророцтво про Спасителя, яке Бог висловив у проклятті на диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (1 М. 3:15).

Про це пророцтво згадує тут Послання до євреїв і стверджує, що воно виконалось у Ісусі Христі. Він, будучи безгрішним, досконалим і святим, забрав усі наші гріхи, тобто диявольський укус, отруту диявола – те, до чого спокусив людство диявол. Божого Сина диявол кусає за п’яту нашими гріхами та провинами. Усі наші гріхи і провини ми можемо порівняти із отруйною пащею змія, яка вчепилася Ісусові в п’яту. 

Від цього укусу, який Ісус Сам дозволив Собі завдати, Він помирає. Але Своєю п’ятою Він розчавлює голову диявола. Його свята і невинна кров проливається за всі наші гріхи. За кожен наш гріх, про який згадував сьогодні Св. Кипріян і за всі інші масу гріхів, навіть тих, які ми поки що можемо навіть не усвідомлювати Ісус приніс повну і досконалу заплату – пролив Свою кров і віддав Своє життя. 

Гріхи буквально утоплені у крові Христовій, як нагадує нам Апостол Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:7-9).            

            А якщо немає гріха на тих, хто вірує в Христа, то й немає страху перед смертю. Чому є страх перед смертю. Бо смерть означає не просто кінець цього життя, а перехід до вічних мук в аду. Але коли є віра в Ісуса Христа, то є і Його перемога над гріхом, а отже і перемога над дияволом. Бо дияволові немає більше в чому нас звинувачувати.

Бо щойно він почне нас звинувачувати, то ми можемо відповісти: «Ти мене не звинувачуй. Ісус помер за всі мої гріхи. Він визволив мене від тебе, бо всі твої папірці зі статтями твого диявольського кримінального кодексу, всі твої справи проти мене, всі твої обвинувачення і докази розчинені змиті кров’ю Божого Сина і нічого більше не значать. Я визволений із твоєї в’язниці і тобі більше не належу. Я належу Христові, моєму розп’ятому і воскреслому Визволителеві. І смерть більше не страшна. Бо як воскрес Христос, так само воскресну і я. 

Він дає мені життя на небесах. І Він воскресить мене і всіх інших віруючих в Нього Останнього Дня. Це – незаперечна правда». Як каже Апостол Павло: «Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.  А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас» (Фил. 1:23, 24). Ми знаємо, що ми потрібні для наших рідних, братів і сестер. Але коли Господь забере нас через смерть до Себе, то з Христом нам буде значно ліпше. 

Апостол Пало не боявся смерті, бо вірував у Христа.  Як і не боявся смерті Св. Семен з нашого сьогоднішнього Євангелія, а радісно промовляв: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк. 2:29-32). Тобто Семен побачив Христа, в Якого він вірував. І тепер він радісно готовий піти з цього світу у світ кращий – у Царство Небесне, приготоване для нього Христом.

Сьогоднішнє Писання каже, що Христос усе зробив не для Ангелів, бо Ангели – святі і безгрішні. Але Він приймає Авраамове насіння. Ці слова звернені не лише до євреїв, бо Авраамові діти – це не просто ті, хто народжується євреєм по плоті. Без віри в Христа такий просто нащадок Авраама, який не має вічного життя. Але тут згадані усі ті, хто є істинним Авраамовим насінням – ті, хто вірує в Христа. Звісно ж, як було б добре, якби всі Авраамові нащадки були його істинним насінням, вірували в Христа і мали вічне життя!

Бо Христос – вірний і милостивий Первосвященик. Він – не Кайяфа і не Анна, що зрадили Христа. Ісуса не можна навіть зрівняти з Аароном, якого оспівує Псалтир. Бо всі первосвященики Ізраїлю були грішними людьми і мали найперше приносити жертву за власні гріхи, а вже потім приносили вони жертву за гріх народу. Ісус – не такий Первосвященик. Він – безгрішний. Він – святий. 

Він – вірний у Божих справах, тобто Він досконало служить Богові і Він – вблагання за гріхи всіх людей. Він просить за кожного з нас, любі брати і сестри. Заради Нього і винятково через Нього, Свого Єдинородного Сина, Бог усиновлює кожного, хто вірує в Христа і називає нас Своїм сином, Своєю донькою і спадкоємцями вічного життя в Царстві Небесному. 

А допоки ми живемо в цьому світі, коли нас атакує диявол, коли, як нас навчає Св. Кипріян Карфагенський, наш розум перебуває в облозі та оточений зусібіч атаками диявола, то Господь Святий Дух нагадує нам, що ми маємо могутнього і Небесного Помічника – нашого любого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Як би нас не ошелешував своїми спокусами та нападами диявол, ми віримо і знаємо, що наш Спаситель – поряд із нами, як і обіцяв.

Він став нашим учасником, набув плоть і кров, перейшов спокуси, аби сьогодні нам допомагати і покріпляти нас Своїм Словом і Своїми істинними тілом і кров’ю, якими ми причащаємось під виглядом хліба і вина Святої Євхаристії. Він дасть відповідь на наші молитви, бо Він – посеред нас. І Він допоможе нам, бо Він – Господь не просто Всемогутній, але й Бог, Який невимовно любить кожного з нас. Він може нам допомогти і Він нам допоможе. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).


Немає коментарів: