Хліб життя: проповідь на 4-у неділю Великого посту

                                ХЛІБ ЖИТТЯ

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Ісус же сказав їм: «Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, – Я не вижену геть. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, – щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня». Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: «Я  – той хліб, що з неба зійшов». І казали вони: «Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його?» Як же Він каже: «Я з неба зійшов?» А Ісус відповів і промовив до них: «Не ремствуйте ви між собою! Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, – і того воскрешу Я останнього дня. У Пророків написано: «І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене». Це не значить, щоб хтось Отця бачив, – тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, – життя вічне той має. Я є хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, і померли. То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я є хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (Євангеліє від Св. Івана 6:36-51). 

            Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Дорогі брати і сестри, Євангеліє сьогодні розповідає нам про розмову нашого Господа Христа із юдеями після величного чуда нагодування понад п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами та двома рибинками. Їжі з рук Господа стало так багато, що після того, як всі наїлися досхочу, залишилось ще дванадцять кошиків добірної поживи. Я впевнений, що той хліб смакував дуже добре і риба всім припала до смаку. 

А коли є така чудова пожива, то чому б її не отримувати знову й знову? Врешті-решт, хіба не отримував народ Божий манну небесну з рук Господа впродовж їхнього сорокарічного блукання пустинею?  Коли є хліб і до хліба то й жити можна. Тож коли Господь перейшов на другий бік моря Галілейського, то за Ним на другий бік, до Капернауму, пішла також маса народу, яка вочевидь розраховувала на чергову порцію смачного хліба насущного. 

І ось, коли вони стояли там в очікуванні хліба, в очікування поживи, Господь їм промовляє щось таке, що їх вражає. Він, згадуючи хліб, який вони отримували з Його рук, аби покріпитись на фізичних силах, каже їм: «Я є хліб життя». По грецькому Він промовляє слова, які  по-грецькому звучать Ἐγώ εἰμι і є еквівалентом єврейських слів אֶהְיֶה, яке ми часто перекладаємо як «Сущий». 

Коли Ісус промовляє ці слова «Я є», то Він привертає увагу до Себе, як до Бога, що воплотився і промовляє незаперечну істину, яку Він проголошує задля нашого добра і, щоб ми вірували в неї і уповали на Христа. Тож Він фактично каже, що Він є Сущий, Бог і Він є істинний хліб життя.  При чому Він так це промовляє, що заперечує існування якихось інших хлібів життя. 

Він каже юдеям, які прийшли у сподіванні знову скуштувати запашного хліба і каже, звісно також нам, адже це Євангеліє проповідується сьогодні в Києві, що Він є істинний і єдиний хліб життя, а поза Ним ніякого іншого хліба, який би давав життя не має. 

Стоп! Що це означає? Коли я голодний, то я люблю попоїсти добрий хліб і потім відчуваю, що я зміцнів і маю енергію працювати далі, якщо не спрацює принцип «поїли – можна й подрімати» 😊. Але потім все одно я з новими силами берусь до праці.  Я впевнений так само почуваєтесь і ви, любі брати і сестри. Все це так, але хліб, який ми споживаємо може подовжити наше земне життя. Проте тут Господь говорить про життя взагалі і про життя вічне зокрема. 

Хто приходить до Христа, той має не просто покріплення фізичних сил – той має вічне життя. Ось про що говорить Христос юдеям і нам. Коли ми приходимо до Нього то ми наче споживаємо поживу на вічне життя. Як співав цар Давид: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» 

Скуштуйте Христа і живіть повіки віків! Людина сама по собі в це повірити не може. Юдеї, які були очевидцями чуда нагодування Христом п’яти тисяч чоловіків, не увірували в Нього. Вони бачили, куштували хліб, смакували рибою, але ні бачення чуда, ані куштування хлібом, ані смакування рибою спасенної віри в них не створили. 

Тож слова Христа – слова суду і слова, які сповнені жалем до Своїх одноплемінників, які попри такі чуда, такі прекрасні вияви Божої величі і любові до них, не вірували в Сина Божого і чинили спротив Його Слову. Проте Ісус далі наголошує на Божій благодаті і на Своїй любові. Так само, як СУЩИЙ промовляв до Мойсея на Хориві і прагнув свободи та життя в Обіцяному Краї для Свого народу, так само СУЩИЙ промовляє до юдеїв і прагне їм свободи від гріха та вічного життя в Царстві Божому. 

Так само СУЩИЙ промовляє і до нас, любі брати і сестри. Так само і нам Він прагне дати прощення гріхів, праведність, спасіння і вічне життя в Його Царстві. Не грає ролі, хто приходить до Христа, важливо, що та людина приходить. А хто прийде, – того Христос ніколи не прожене. Він любить нас і Він прагне, аби ми були з Ним повіки віків. Для цього Він стався людиною, аби люди були з Богом і в Божому люблячому та радісному товаристві вічно. 

Така воля Отця, адже «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17). А Ісус досконало виконує воля Отця Небесного – Бога благодатного. 

А Його благодать – всеохопна. Він хоче, щоб усі люди спаслися. На жаль, на жаль (!) так багато людей чинять опір благодаті Отця!  Так багато людей відкидають Слово Христове і любов Божу, розвертаються в інший бік від Христа і чіпляючись за сліпців, дають себе вести просто у прірву аду. Але тих, кого Отець привів до Христа – тих, хто з благодаті Отця Небесного увірував в Сина Божого, Син ніколи не прожене. 

І не просто не прожене, але й не втратить. Бо Він так сильно нас любить, Він так сильно про нас піклується і дбає, і прагне нашого спасіння, що весь час пильнує про нас. І Він для нас є справжнім, істинним Хлібом Життя. Він годує нас Своїм Словом. Він живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, аби ми до нашого останнього подиху мали ту віру, через яку ми виправдані і маємо спасіння, і воскресіння. 

І Він обіцяє нам сьогодні, що навіть коли ми помремо, як померли вже мільярди віруючих людей, Він нас воскресить Останнього Дня. Бо для того, щоб здолати нашу смерть, Він Сам пішов на хресні муки і помер на Голгофі за кожного з нас, аби омити кожного з нас від усіх наших гріхів, і Він воскрес на третій день по Своїй смерті, ставши Первістком з померлих і давши нам перемогу над гріхом, над владою диявола і смерті. Цю перемогу Він дав нам, аби ми сповна відчули її у Останній День – у День повернення Христа-Царя у славі, коли Він кожного, хто помер у вірі в Нього, воскресить до вічного життя в раю. 

Кожен, хто вірує в Христа, не загине навіть у смерті, але воскресне до вічного життя. Як це станеться? Нас усіх воскресить Христос Господь. Про це Він знову й знову нам нагадує, аби ми в це вірували і живилися Ним, отримували життя вічне від Нього – від єдиного істинного Хліба Життя. 

Проте реакція грішної плоті на Хліб Життя жахлива. Їм хочеться хліба із борошна. Їм не потрібен Христос. Вони не вірують в Нього і для них Він, як вони вважають син Йосипа. Як же Він міг зійти з неба, якщо вони знають Його батька і матір? Як і цар Ахаз, вони відмовляються вірувати у виконання пророцтва Ісаї про зачаття Бога в утробі Діви, і народження Сина, який є істинний Бог воплочений посеред Свого народу. 

Господь знає причину їхнього невірства. Але Він хоче, щоб вони також знали причину віри.  Ніхто не може прийти до Христа, тобто увірувати в Нього, як його не притягне до Христа Отець. Любі брати і сестри, радіймо, що нас до Сина притягнув Отець. Уся слава за нашу віру належить Богові! Самі ми б нізащо на світі не прийшли б до Христа. Ми ходили б за хлібом і рибою – за всіма скарбами цього світу, а головний Скарб – Христа пропустили б. 

Але Отець притягнув нас до Сина і тепер Він нас всокресить Останнього Дня так само як Він Сам воскрес, живе і царює вічно. Ми почули Бога в Його Слові. Ми навчені від Бога і так ми прийшли до Христа. А Бога бачив лише Він, бо й Він Сам є Бог Син споконвіку. І Він об’являє Бога і, будучи Богом во плоті, на Себе забирає наш гріх, а нам дарує спасіння і вічне життя. 

Тож Господь запевнює нас сьогодні в цій чудовій істині: «Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, – життя вічне той має». Не мав, не буде мати, а має – вже має вічне життя кожен, хто вірує в Христа. Не той, хто робить діла, або є чудовою людиною в очах цього світу, а той, хто вірує в Христа, навіть якщо його світ зневажає так, як зневажав Лазаря, вкритого струпами, єдиними друзями якого були собаки і Христос, Який дав Лазареві вічне життя. 

Господь тут говорить про віру в Нього, як у джерело життя. Хто хоче мати фізичне здоров’я, мусить їсти. Якщо людина перестає їсти, то це може бути ознакою того, що вона ступила на поріг смерті. І так само з вічним життям. Якщо ми споживаємо Хліб Життя, то маємо вічне життя. Це все одно, що мати доступ до дерева життя в раю. Проте в раю можуть бути лише безгрішні, а всі люди заражені гріхом. 

Тож ми маємо поживу незрівнянно більшу і кращу – Самого Сина Божого. Коли ми Його споживаємо, то маємо вічне життя. Споживання тут означає вірувати в Христа. Коли я вірую в Христа, коли я довіряю Його Слову, уповаю на Сина Божого і чекаю на Його повернення у славі то я споживаю Хліб Життя і маю вічне життя, яке він дає. 

Бо це Він віддає Своє тіло за кожного з нас на розп’яття на Голгофі, аби Своєю невинною і святою кров’ю обмити всі наші гріхи та провини, померти за кожного з нас і воскреснути для кожного з нас. Ісус, розп’ятий і воскреслий є істинний і єдиний Хліб Життя. Споживаймо Його і живімо повіки віків. В Ім’я Христове. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.