ТОМУ, ХТО ВІРУЄ, – ВСЕ МОЖЛИВЕ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І Йому відповів один із натовпу: «Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли». А Він їм у відповідь каже: «О, роде невіруючий, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!» І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... І Він запитав його батька: «Як давно йому сталося це?» Той сказав: «Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам допоможи!» Ісус же йому відказав: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, – все можливе!» Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!» А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: «Чому ми не могли його вигнати?» А Він їм сказав: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту» (Євангеліє від Св. Марка 9:17-29).
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Дорогі брати і сестри, чимало людей, часто самі того не відаючи, заграють з дияволом. Хтось намагається укласти з ним угоди напряму, хтось звертається до ворожок і ворожбитів, хтось вдається до інших практик, але всі такі люди хочуть здобути для себе щось добре, навіть якщо те добре в їхньому уявленні – нищення якогось свого ближнього, що став для них ворогом.
Хтось думає, що стане багатим, а хтось думає, що отримає від ворога людського роду такі благословення як здоров’я або любов інших людей. Але що врешті-решт отримають такі люди? Що чекатиме їх у кінці життя, яке навіть може здаватися їм благополучним і таким, у якому здійснилась їхня мрія або й навіть мрії. Що вони отримають в кінці?
Вони отримають те, що хоче диявол. Бо в нього свої плани на ціле людство – на всіх людей без винятку. Господь Христос застерігає, що диявол: «був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Диявол використовує свій обман, щоб погубити людей у невірстві і щоб ми назавжди опинились у тому місці, яке Бог приготував для диявола і для його демонів – у вічних муках аду.
Диявол і його демони ненавидять людей і бажають нам смерті – тимчасової і вічної. Вони прагнуть, щоб ми не вірували в Христа, не уповали в усьому на Бога, а шукали якихось додаткових або й інших шляхів для спасіння і для успіху ще в цьому земному житті. І, коли ми вдаємось до них по допомогу, часом навіть не підозрюючи, що маємо справу з нечистими духами, вони своєї нагоди не змарнують, а зроблять усе, аби нас помучити і найголовніше – знищити нашу віру в Христа, а з нею наше спасіння, воскресіння і вічне життя.
Сьогодні ми бачимо приклад, як один із слуг диявола, нечистий дух, мучив хлопця. Ми не знаємо, яким чином він знайшов того хлопця, але фактом є те, що він увійшов у нього і повністю захопив його тіло та душу. А демон той був особливий – він був дух німий, він не давав хлопцеві говорити. Він не давав можливості цій дитині поговорити з батьками, з друзями. І найголовніше цей нечистий дух не давав йому можливості прославляти Бога, співати гімни і молитись.
Але на цьому біди цього юнака не закінчувались. Бували моменти, коли нечистий дух так мучив тіло хлопця, що хапав його, кидав його на землю, змушував його корчитись, з його рота ішла піна. Бідний хлопець скреготав зубами – це теж його тіло змушував робити нечистий дух. А ще нещасний хлопець буквально сохнув від усіх цих жахливих знущань.
Батько правильно розумів, що відбувалось із його дитиною. Він розумів, що його син – біснуватий. І він чув про те, що Ісус, а також Його учні визволяють людей від влади демонів і люди одужують і стають добрими дітьми Божими. Тож він привів свого сина до Апостолів, але вони нічого вдіяти не могли. Нечистий дух їм не корився. Тож батько звернувся до Христа.
Господь не виявляв політкоректності, звертаючись до учнів, які не справились із нечистим духом. Його докір був не просто сильний, а суворий. Він називає їх родом невіруючим. Вони перебувають з Христом від самого початку. Вони були свідками маси Його чуд. Вони як ніхто інший чули Його науку і проповіді. Але вони виявились невіруючими – вони повинні були мати сильну і дієву віру, віру взірцеву, а натомість вони Його підвели.
Господь дуже розчарований браком їхньої віри. Проте це не спиняє Його милості і любові до людського роду. Диявол і його демони ненавидять нас і хочуть наших мук і погибелі, а Бог любить нас і хоче, щоб ми жили у радості вічно. Тож Господь наказує, аби нещасного хлопця привели до Нього.
Демони ненавидять присутності Христа. Коли Господь присутній і лунає Його Слово, яке повік пробуває, то демони тоді лютують. Вони дуже добре знають про те, що в кінці Господь вкине їх до в’язниці, що створена для них – до пекла, а туди потрапляти вони не хочуть. Тож вони лютують і свою лють виливають на нещасних людей. «І як тільки (нечистий дух) побачив Його, то… зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...»
Ми звертаємо увагу на батькову відповідь Господу про те, як довго демон мучить хлопця – від самого дитинства. Ми не повинні применшувати активність диявола. Він хоче знищити всіх. Він діє наче маніяк-убивця. Нечистий дух непросто замкнув нещасній дитині уста. Послухайте, що він з цим хлопцем витворяв: «Почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити». Не обманюймось - ні диявол, ні його слуги ніколи не бажають нам добра. Навіть пропонуючи якісь тимчасові вигоди, вони мають на меті нашу погибель, і то погибель вічну.
Але як добре, що Господь хоче нашого спасіння і вічного життя! На це сподівається і батько дитини. Через це й промовляє: «Коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам допоможи!» Ось так брак віри Апостолів кинув тінь і на Господа, і на Його всемогутність. Тепер настала черга Божого докору батькові дитини: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, – все можливе!»
Ні, чудо Господь може творити без віри присутніх. Але, коли немає віри, то й Господь зазвичай чуд не марнує. Бо для невіруючих з них ніякої користі немає. А віра – таки від слухання і то слухання Слова Христового, Євангелія. Батько дуже хоче, аби його дитина була зцілена. Через це й він вигукує: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!»
Коли батько вигукує оце слово «Вірую», то воно, звісно, свідчить про те, що він має віру. А вже наступні слова з проханням допомогти йому у невірстві – теж вкрай важливі, адже вони свідчать про те, що він визнає слабкість своєї віри. А раз так, то він перебуває у найкращому стані, аби цей брак заповнити вірою, яка є воістину даром Божим і справжнім чудом.
Любі брати і сестри, сьогодні, просто тут і зараз попросіть Господа вас сильно поблагословити – зміцнити вашу віру в Христа або її подарувати. Просто тут і зараз промовте про себе, тихо у своїй душі: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!» Господь благословить вас, любі брати і сестри, і вже благословляє. Його Слово живе і діяльне, і воно творить, і зрощує вашу віру, покріпляє її і зміцнює. Лишень слухайте Слово і моліться до Христа, горніться до Нього у Його істинних тілі та крові Святої Вечері, і Він вас ніколи не підведе.
Ісус допоміг недовірству батька, а також «як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов». Ісус – Бог всемогутній і Йому кориться усяке створіння – «Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» (Лк. 1:37).
А, коли нечистий дух покинув хлопця, то «він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав». Але навіть якби він помер, то Ісус міг би підняти його з мертвих і воскресити і так Ісус бувало робив із тими, хто помирав.
І навіть більше – Ісус помер за нас. Він на Себе забрав усі наші гріхи і провини. На Себе Він забрав і наш гріх невірства і недовірства. І на хресті Голгофи Божий Син обмив усі до одного наші гріхи Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер за всіх нас і Він воскрес на третій день, аби ми були виправдані вірою в Нього і були визволені від гріха, від влади диявола і смерті, і мали спасіння, воскресіння, і вічне життя.
Диявол не має ніяких прав на віруючих дітей Божих. Його всі обвинувачення проти нас змиті Христовою кров’ю. І коли ми віруємо в Христа і уповаємо на Нього, то можемо з диявола і з усіх його демонів кепкувати і казати: «Обвинувачуй мене в чому хочеш, мені байдуже, бо я виправданий Богом, адже Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, забрав на Себе усі мої гріхи і провини і всі вони обмиті Його святою і невинною кров’ю. Сьогодні і завжди я визнаю свої гріхи перед Богом, і кров Христова очищує мене від усякого гріха! І тобі я більше не належу, а належу моєму Господеві – Ісусові Христові, бо Він викупив мене від твоєї влади!»
Коли ж учні вже перебували на самоті з Христом вдома, то у такій приватності вони наважились поставити Йому питання, яке їх непокоїло: «Чому ми не могли його вигнати?» Їм хочеться знати, чому вони не справились з тим нечистим духом. Інших вони виганяли, а тут їх спіткала невдача. І Господь дає їм пояснення, чому вони виявились родом невіруючим.
Він каже: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту». Зазнавши невдачі, вони мали би звернутись по допомогу до Того, Хто є всемогутнім і Хто завжди обіцяє прийти на поміч Своїм віруючим дітям. Апостоли мали би звернутись до Христа у молитві, а не бути самовпевненими у власних духовних силах. І в цьому виявилась їхня слабка віра. Могутні нечисті духи не коряться людям із малою вірою.
А мала віра може зміцнюватись ревною молитвою до Христа. Піст же може молитві допомогти. Любі брати і сестри, молімось до Господа, аби Він покріпляв нашу віру. Бо віра – то дар Божий і лише Бог може її зміцнити через Своє Слово і Таїнство Святої Вечері. У Христі і заради Нього. Амінь.
Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир
Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться,
ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар