Апостоли, єпископи і священики в сім'ї

  Найбільшим добром у подружньому житті, яке виправдовує усі страждання і труд у шлюбі є те, що Бог дає нащадків і заповідає, щоб вони приводились Йому для поклоніння і служіння. Це найшляхетніша і найцінніша робота в усьому світі, бо не може для Бога бути щось дорожче від спасіння душ. А оскільки всі ми маємо, якщо треба буде, померти, заради того, щоб привести бодай одну душу до Бога, то ви бачите, яким багатим на добрі діла є подружній стан. Його лону Бог доручив душі, зачаті з його власного тіла, на які можна пролити море всяких християнських діл. Безперечно батько і мати є апостолами, єпископами та священиками для своїх дітей, бо саме вони знайомлять дітей своїх із Євангелієм. Одним словом, немає на землі більшої і шляхетнішої влади, аніж влада батьків над їхніми дітьми, бо ця влада – і духовна, і тимчасова. Хто лишень навчає когось Євангелію, той воістину його апостол і єпископ. Митри та посохи і високі звання воістину породжують ідолів, а вчення Євангелія породжує апостолів і єпископів. Тож дивіться, яким добрим і величним є Боже діло та Його постанова![1]

 Мартін Лютер

---

[1] Про шлюб.

День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ярослава Мудрого і дякуємо за нього Господу. Св. Ярослав Мудрий був сином Св. Володимира Великого і гідно продовжив діло свого батька із поширення християнства нашим рідним краєм. Св. Ярослав Мудрий, будучи надзвичайно освіченою людиною і знаючи багато мов, поширював освіту, створював бібліотеки та будував храми. Саме він збудував найвеличнішй храм Русі - Святу Софію Київську. За Ярослава Мудрого, якого ще називають «тестем Європи», прагнули родичатися з Руссю європейські держави. Минуло лише покоління, а християнська Русь Ярослава Мудрого, сина Володимира Великого, стала світовим лідером, як і Ізраїль за Соломона, Давидового сина, став світовим лідером свого часу. Силу дає Бог. Господь силу дає Своїм віруючим дітям і цілим націям. Так само нашому народові силу подавав  Бог через таких  християнських правителів, як Св. Ярослав Мудрий.

Молитва на День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Ярослава Мудрого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для поширення і зміцнення християнства на просторах Русі-України. Просимо благословляти наш рідний край правителями, які наслідуватимуть приклад Св. Ярослава Мудрого і сприятимуть утвердженню спасенної християнської віри в Україні і по цілому світові. Заради Христа. Амінь.

День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника

 Сьогодні, відповідно до стародавньої християнської традиції, ми дякуємо Господу за доктора Мартіна Лютера. Народився він 10 листопада 1483 року в Айселебені (Німеччина). Спочатку він вивчав юриспруденцію. Проте після близької зустрічі зі смертю він почав досліджувати богослов'я і вступив до августинського монастиря. 1505 року його було ординовано на священика і 1512 року він здобув докторський ступінь. В час професорства в новоствореному університеті у Віттенберзі його дослідження Писання поставили під сумнів чимало вчень і практик Церкви, особливо щодо продажу індульгенцій. Його відмова відступитися від своїх переконань закінчилася відлученням його від римської церкви 1521 року. Після періоду ізоляції у Вартбурзькому замку, Лютер повернувся до Віттенберґу, де провів решту свого життя, проповідуючи та навчаючи, перекладаючи Писання і пишучи гімни та численні богословські трактати. Його пам'ятають і вшановують за постійний наголос на тій Біблійній істині, що заради Христа Бог проголошує нас праведними благодаттю через саму віру. До небесної домівки Господь покликав доктора Мартіна Лютера 18 лютого 1546 року, коли Реформатор відвідував місто в якому народився.

Молитва на День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника:

Боже! Ти наша Твердиня і сила наша. Ти підніс слугу Свого, Мартіна Лютера, аби він реформував та обновив Твою Церкву у світлі Твого живого Слова, Ісуса Христа, Господа нашого. Захищай і очищуй Церкву в наш час і дай, аби ми сміливо проголошували Христову вірність аж до смерті і Його воскресіння, яке виправдовує усіх, віруючих в Сина Божого, як дав це Ти пізнати слузі Твоєму, Мартіну через Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хочу, – будь чистий: проповідь на 6-у неділю по Богоявленні

              ХОЧУ, – БУДЬ ЧИСТИЙ!

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш, – Ти можеш очистити мене!» І змилосердився Він, – простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу, – будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став. А Він, погрозивши йому, зараз вислав його, і йому наказав: «Гляди, – не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво». А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього (Євангеліє від Св. Марка 1:40-45).

 Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! (2 Сол. 3:16). Амінь.

 Любі брати і сестри, проказа – дуже серйозна хвороба. Навіть у наш час вона потребує ізоляції хворого та доволі інтенсивне лікування. Якщо ж цю хворобу не лікувати, то вона може до невпізнання зруйнувати людину. Цю хворобу помітно по змінах на шкірі. Вона наче пожирає шкіру до такої міри, що шкіра покривається виразками. 

Згодом у прокаженої людини можуть почати руйнуватись частини тіла, порушується зір аж до сліпоти, западає ніс і може настати параліч. В деяких країнах, зокрема в деяких азійських країнах проказа донині становить серйозну загрозу для людей – настільки серйозну, що там існують спеціальні закони, створені саме для боротьби з цією хворобою. 

            Ця страшна хвороба була також поширена на Близькому Сході. Коли Ізраїль виходив із Єгипту, із дому рабства, то Бог теж дав особливі закони про те, як ставитись до прокажених людей, допоки вони не одужають. Такі люди у час подорожі до Обіцяного Краю мали перебувати поза табором, а якби до них наближались інші люди, то вони мали би попереджувати інших про свою небезпечну і заразну хворобу голосними криками: «Нечистий! Нечистий!» 

            Людина, яка чула такі крики, мала зрозуміти небезпеку спілкування з такою хворою і заразною людиною і триматися від прокаженого чи прокаженої віддалік. Повернення такої людини в суспільство, до людської спільноти дозволялось лише після того, як таку людину огляне священик і, впевнившись що вона тепер не має симптомів хвороби, оголосить її чистою. В таборі на марші, в містах і селах Божого народу могли жити лише чисті. 

            А прокажені, нечисті, мали перебувати поза табором. Долі прокажених звісно не позаздриш. Ми можемо легко зрозуміти горе Наамана, сирійського воєначальника, про якого ми сьогодні чули у читанні зі Старого Заповіту і який був захворів на проказу. Для нього поїздка в до Єлисея, пророка в Ізраїлі, була практично останньою надією. 

            Ми чули про відчай царя Ізраїлю, який боявся сирійців і не уповав на Бога. Бо він теж добре знав про те, що таке проказа і вилікувати він її не міг. А про Бога і про Його пророків, проповідників, як то буває і з нами, він не дуже добре пам’ятав чи й хотів знати та пам’ятати. Та через пророка Єлисея Бог виявив милість до Наамана, сирійського воєначальника і коли той занурився сім разів у Йордані, то зцілився. Його зцілив Бог. 

            Минуло майже 900 років, а проказа не відступала. Люди хворіли на проказу і в тридцятих роках нашої ери – ери нашого Господа, християнської ери – ери, коли в Ізраїлі ходив Божий Син і проповідував Євангеліє Царства Божого. Наше Євангеліє сьогодні переносить нас саме в таке місце, де був прокажений, який чув про Євангеліє Христове і який бачив Христа і чув не лише Його Слова, але й чув про чуда, вчинені Христом. 

            Пам’ятаєте, як повинні були поводитись прокажені?  Вони повинні були кричати: «Нечистий! Нечистий!» Вони повинні були так кричати, аби не заразити своїх ближніх. Та й ближні остерігались прокажених і нічим самі допомогти їм не могли. Але наш прокажений він не кричить: «Нечистий! Нечистий!», хоча й добре знає, що він – нечистий, хворий і прокажений. 

            Ні, він іде до Ісуса. А чому він іде до Ісуса? Бо він знає, що Ісус любить людей і ще не було нікого, кому Ісус відмовив би у Своїй божественній допомозі. Він знає, що Христос може йому допомогти. Він іде, уповаючи на Христа, на Його милість і на Христову любов. Як і ми, любі брати і сестри, знаємо, що Бог любить нас. Ми знаємо, що Бог – милостивий і хоче нашого спасіння. Так само і ми можемо, і навіть повинні завжди підходити до Сина Божого, уповаючи на Нього. 

            Ось так і наш прокажений благає Христа, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш, – Ти можеш очистити мене!» Він не сумнівається у всемогутності Спасителя-Христа. Він упевнений у Христовій всемогутності. Тож він лише просить про очищення, якщо Христос цього хоче. Який це гарний приклад молитви. Ми теж знаємо і віруємо, що Ісус – всемогутній Бог і ми теж можемо до Нього звертатись з усіма нашими проханнями. І ми теж, звісно, у всіх проханнях, що стосуються нашого життя в цьому грішному світі, маємо додавати ці слова «коли хочеш Ти» або «якщо воля Твоя». 

            Господь зцілював усіх, хто до Нього звертався у вірі. Тож і тут змилосердився Він, – простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу, – будь чистий!» Коли юдеї бачили прокажених, вони від них відходили, втікали. Але не Ісус. Він виявляє милість, бо по-іншому Він не може, адже Він є невичерпне джерело милості. Він  торкається прокаженого і промовляє Своє могутнє Слово. 

            І відбувається чудо – «проказа зійшла з (хворого) хвилі тієї, і чистим він став». На ньому не залишилось і сліду від хвороби. Тепер він – колишній прокажений, колишній хворий. Тепер він міг відновити своє членство у спільноті народу Божого і радіти товариством Божих людей своїх домашніх і у спільноті віруючих поклонятися Богові. 

            Цього хоче, звичайно, для нього й Ісус, Який наказує зціленому чоловікові: «Гляди, – не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво». Ісус прийшов не зруйнувати Закон, а виконати Закон на місці усіх підзаконних.  І Він також свідчить, що Закон – добрий. Адже, що вимагає Закон? Він не лише виявляє нам гріх, але й настановляє нас на те, як нам слід жити задля добра не лише нашого, але й задля добра цілого суспільства. 

            А ще Закон спонукав ізраїльтян свідчити про Божий гнів на гріх і про Божу милість і любов, яка в Старому Заповіті проливалась на них через Христа грядущого. Все свідчило про Христа. А тут вже Христос перебуває і виливає Свою милість і любов на всіх людей довкола, як написано: «З Його повноти ми одержали всі, а то благодать – на благодать. Закон-бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа (Ів. 1:16, 17). 

            Про Христа мали би свідчити усі священики у храмі, адже про Христа і про Його чуда було стільки свідчень. Таж Господь скеровує нашого зціленого до храму, до священиків. Але зцілений чоловік настільки переповнений радістю, що він не може стримати її. «Він», чуємо про нього, «вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Христос не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях». Коли ви, любі брати і сестри, свідчили про те, як Господь Христос допоміг вам у вашому житті, – наприклад через церкву?  Я впевнений, що ви це робите і то робите з радістю. 

            І у нас є причина робити це щодня. Бо ми маємо у нашій плоті щось гірше від прокази. Від самого нашого зачаття ми заражені гріхом наче проказою. А подібність гріха і прокази вражає. Як проказа спотворює людське тіло, так і гріх вражає не лише наше тіло, але й нашу душу, і наш розум. Як проказа може привести до паралічу і навіть до смерті, подібним чином і гріх паралізує людину, захоплюючи над нею владу так, що вона стає неспроможною до добра, до щирого та справжнього служіння своїм ближнім.     

        І, звісно ж – «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Всі ми – наче той прокажений у великій біді. Але, любі брати і сестри – Христос із нами! Він може очистити нас від гріха. І не лише це. Ми точно знаємо, що Ісус хоче, аби ми були чисті від гріхів наших! Бо саме для цього вічний Божий Син стався людиною. 

            Аби ми були чисті від наших гріхів, Ісус забрав усі наші гріхи на Себе і Він усі до одного обмив їх Свою святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Він приніс Себе Самого у повну, святу і досконалу жертву за наші гріхи і провини. Чому? Бо Він нас любить! Він хоче нашого спасіння. Він нас так полюбив, що помер на нашому місці і замість нас, за наші гріхи! Але смерть тримати Христа Божого не змогла. 

            На  третій день Він воскрес із мертвих. І сьогодні Він живе і царює, як Цар над царями і Пан над панами, і наш люблячий Спаситель, Друг і Брат! Він все це зробив для нашого спасіння, щоб кожен із вас, любі віруючі брати і сестри, мав прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Ісус хоче, щоб ви і я були чистими! Ісус хоче, щоб ми були чистими від духовної прокази – від усіх наших гріхів і провин. 

            Завжди, коли ми каємось у наших гріхах і просимо заради Христа Божого прощення, яку відповідь ми чуємо від Ісуса? «Хочу, – чистий!» – каже нам Ісус. Твої гріхи прощені. Ти виправданий від усіх своїх провин. Ти маєш спасіння і вічне життя. Кожен, хто вірує в Христа – очищений і має спільноту з Богом і з усіма святими та спадщину вічного життя у Божому Царстві. 

            Сьогодні ми будемо стояти на сповіді, визнавати наші гріхи і просити Божого змилування заради Христа. Яку відповідь ми почуємо? Ми добре цю відповідь знаємо. У ній будуть ці золоті слова, які Господь доручив промовити пастиреві: «Ось цим заявляю вам змилування Боже і прошення усіх ваших гріхів в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». 

            Сьогодні ви, любі віруючі, будете приступати до Святого Причастя істинними тілом і кров’ю Сина Божого у хлібові та вині Святої Євхаристії. Христос торкається нас у цьому Святому Таїнстві і очищує нас від усіх наших гріхів, даруючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Христос любить нас і хоче, щоб ми були чисті. Пам’ятаєте про реакцію зціленого чоловіка, як він ішов і в радості розповідав про Христа? Робімо і ми так, і сьогодні, і завтра, і завжди. В Христове святе Ім’я. Амінь. 

            І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Фил. 4:7). Амінь.

День Свв. Филимона та Онисима

 Сьогодні ми згадуємо святих Филимона та Онисима та дякуємо за них Господу. У першому столітті Филимон був відомий християнин, який мав раба на ім'я Онисим. Хоча ім'я Онисим означає "корисний", Онисим виявився "некорисним", втікши від свого пана і, можливо, навіть щось в нього укравши (Филимона 18). Якимось чином Онисим познайомився із апостолом Павлом, який пізніше перебував у в'язниці (можливо в Римі) і через Павлове проголошення Євангелія він став християнином. Визнавши перед Павлом, що він був утеклим рабом, Онисим був спрямований Павлом до його пана та став знову "корисним". Аби допомогти прокласти дорогу для Онисимового мирного повернення додому, Павло відправив разом із ним листа, в якому спонукав Филимона простити свого раба за втечу та "прийняти його як мене" (в. 17), "і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого" (в. 16). Цей лист пізніше був прийнятий Церквою як одна з книг Нового Заповіту.

Молитва на День Свв. Филимона та Онисима:

Господи Боже, Отче Небесний! Ти відправив Онисима назад до Филимона, як брата у Христі, визволивши його від рабства гріха через проповідування апостола Павла. Очисти глибини гріха всередині душ наших і спини в нас образи за минулі переступи, щоби милосердям Твоїм були ми примирені з нашими братами та сестрами і, щоби наше життя відображало Твій мир; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Валентина, мученика

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Валентина. Св. Валентин, який був лікарем і пастирем, і мешкав у Римі під час правління Імператора Клавдія ІІ, став одним із найбільш визначних мучеників ІІІ століття. Спомин про його мученицьку смерть, яка настала 270 року по Різдві Христовім, стала частиною поминального календаря Західної Церкви перших століть. Причиною арешту цього пастиря могло бути вінчання ним пар, що прагнули одружитись, всупереч забороні тодішнього імператора, Клавдія ІІ, який вважав, що шлюб заважатиме чоловікам воювати. Передання каже, що у день його мученицької смерті за християнську віру Валентин залишив записку із підбадьоренням для доньки в'язничного сторожа, яку, на прохання сторожа, він навчав Катехізису. Записка з підбадьоренням плекати християнську віру була написана на клаптику паперу з підписом "Твій Валентин". Таке привітання стало взірцем для написання записок про підбадьорення, любов і піклування, що стали популярними серед багатьох народів саме в день спомину Св. Валентина.

Молитва на День Св. Валентина, мученика:

Всемогутній і віковічний Боже! Ти розпалив полум'я Твоєї любові у серці Твого святого мученика, Валентина. Подай нам, Твоїм покірним слугам, подібної віри та любові, аби ми, радіючи Христовим торжеством, були втіленням Його любові в нашому житті; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Свв. Акили, Прискилли та Аполлоса

 Сьогодні ми згадуємо святих Акилу, Прискиллу та Аполлоса і дякуємо за них Господу. Акила та його дружина, Прискилла, були єврейськими сучасниками Св. Павла і багато подорожували.  Через переслідування в Римі, вони перейшли до Коринту, де познайомилися з Апостолом Павлом, який приєднався до них у ремеслі з виготовлення наметів (Дії 18:1-3). Своєю чергою вони приєдналися до Павла в його місії проголошення християнського Євангелія.  Пізніше це святе подружжя мандрувало з Павлом з Коринту до Ефесу (Дії 18:18), де вони мали домівку, яка служила осередком гостинності для новонавернених християн.  Аполлос був одним із багатьох єврейських учнів віри.  Будучи красномовним, Аполлос "палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав" (Дії 18:25). Пізніше він здійснив подорож від Коринту до провінції Ахая та "переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус - то Христос" (Дії 18:28).  Ми вшановуємо Акилу, Прискиллу та Аполлоса за їхню велику місійну ревність.

Молитва на День Свв. Акили, Прискилли та Аполлоса:

Триєдиний Боже!  Ти святий Єси у природі Своїй!  Навчи нас бути вірними Твоєму Слову, палати Духом, як Аполлос, аби ми правильно навчали і настановляли на правдиву дорогу тих, хто був зведений до фальші й помилки, щоб ми могли повторювати приклад Акили й Прискили задля добра Твоєї Церкви, яку Ти установив тут і доручив її під нашу покірну опіку, бо Ти, Отець, Син, і Святий Дух, живеш і царюєш, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Силу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіохії до Малої Азії і Македонії.  Силу, разом із Павлом було ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії.  Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно,  залишався там впродовж тривалого часу.  Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:

Всемогутній і віковічний Боже!  Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Коли шукаєш у Церкві вади та недоліки

      Неодноразово я зазначав: християнський світ не є настільки безвадним, що серед нього не замішались якісь фальшивці та нечестивці, як і серед пшеничного поля ви завжди разом із пшеницею знайдете зілля і кукіль або й дику гірчицю. І той, хто досліджуватиме Церкву, аби знайти в ній вади та недоліки серед тих, хто називається християнами, Церкви той не зауважить, як і не зауважить Євангелія і Христа – та й Церкви такий ніколи не знайде.

    Та ми маємо втіху у знанні про те, що коли ми маємо Євангеліє чистим, то маємо скарб, який Бог дає Своїй Церкві і ми не можемо зійти манівці та й не хочемо. Але оскільки ми ще не досягли того ступеню досконалості, коли всі слухачі Євангелія осягають його цілковито й повністю і не є безвадними  у вірі та житті, то завжди буде хтось, хто не вірує, і хтось слабкий, і недосконалий. Проте той великий скарб і рясне благословення – тут. В ньому немає хиби і він діяльний і родючий. Той факт, що хтось не вірує, не робить Хрищення, Євангелія або й Церкву слабшими. Загалом – де залишається Слово, там безперечно є також і Церква. Бо де лишень є чиста доктрина, там буде в чистоті Хрищення, Таїнство, Відпущення гріхів, Десять Заповідей, Господня Молитва, добрі діла і всі покликання, а де лишень ви знайдете якусь ваду чи непослідовність, то докорити тому, виправити те і направити те, можна Словом.

Мартін Лютер 

День Св. Якова (Ізраїля), патріарха

 Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія-Христос прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).

Молитва на День Св. Якова (Ізраїля), патріарха:

Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

У час великої спокуси

     (У час великої спокуси) не журіться – воістину таке випробування є найкращою ознакою Божої благодаті і Його любові до людини. У такий час добре молитись Псалмом 142,[1] читати цей Псалом і його співати – він дуже помічний саме в таку пору…

     … (Випробовувана) людина повинна також правильно знати Христа і пам’ятати, що лише Ним Самим за всі наші гріхи заплачено, а нам дана Божа благодать, аби ніхто не наважувався діяти з Богом напряму і без цього Посередника.

     Але, якщо після цих ліків внутрішні напади ставатимуть ще більш жорстокими, то хай вона нічого не робить, а користується лише тією порадою, яку я виклав. Бо ця сувора спокуса – добрий знак про те, що все скоро закінчиться, і що диявол вже майже подоланий. Просто зараз він робить свою найсильнішу спробу. Фараон теж переслідував вкрай жорстоко дітей Ізраїля лише перед самим своїм кінцем. Це видно й у фізичній недузі. Якраз перед тим, як починають діяти ліки і перед тим як вони починають зцілювати людину, їй стає надзвичайно зле. Тож ця людина повинна мати уповання і бути бадьорою. 

Мартін Лютер

---

[1] В частині українських перекладів, наприклад в перекладі доктора Огієнка, це Псалом 141. Він починається словами: «Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!»

Посвятити Господу: проповідь на Стрітення Господнє

             ПОСВЯТИТИ ГОСПОДУ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої. А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: «Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!»  І сказав їй чоловік її Елкана: «Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово». І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його. А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий. І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія. І вона сказала: «О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа». І вклонилася там Господеві (1 Самуїлова 1:21-28). 

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь. 

Любі брати і сестри, чи Бог відповідав на ваші молитви? Я впевнений, що у вас таких випадків було багато. Навіть, якщо ви зараз не можете згадати чогось особливого або думаєте, що Бог не відповідав на ваші молитви, то згадайте про «Отче наш». Згадайте про ці слова в молитві, якій навчив нас Сам Божий Син: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». 

Чи ваші гріхи були прощені, коли ви так молились – молились щиро, у вірі в Сина Божого? Звісно ж, що Бог давав відповідь на вашу молитву – Він вірний і Він завжди виконує те, що обіцяв. Звісно ж Бог прощає всі ваші гріхи і провини заради Сина Його Ісуса Христа, нашого  Спасителя. Звісно ж Бог, завжди відповідає на наші молитви – інколи, даючи не те, що саме ми хочемо, але точно даючи на те, що нам потрібно і те, що для нас найкорисніше. 

Бог любить нас і відповідає на наші молитви, піклуючись про нас, про наше теперішнє життя в цьому світі і прагнучи нашого вічного життя у Його Небесному Царстві. А яка наша відповідь на таке Боже піклування? На Його щедроти? На Його любов? Як ми дякуємо Богові? 

Сьогодні Писання розповідає нам про подружжя Елкану та його дружину, Анну, зосереджуючи нашу увагу найбільше на Анні, яка була раніше бездітною і через це зазнавала чимало принижень від своєї суперниці. Але Анна була віруючою жінкою  у той час, коли навіть первосвященики не виявляли великої віри. Анна уповала на Бога, а отже вона вірувала у грядущого Месію. 

І Анна приходила до Господнього дому – до скинії  (бо збудованого храму тоді ще не було) і просила в Бога, аби Господь поблагословив її дітьми. А якщо її первісток буде хлопчком, молилась Анна, то вона віддасть його на пожиттєве служіння Господу. Чи ви, любі брати і сестри, молячись, теж складаєте обітниці Господу, як це робила ця свята жінка? Ми маємо особливо велику потребу в молитві у час цієї жорстокої війни, яку проти нас безпідставно розпочала віроломна Росія. 

Люблячий Бог вислухав молитву своєї нещасної доньки і вона завагітніла, і народила сина, якого назвала Самуїлом. Щороку Анна ходила до дому Господнього із своїм чоловіком, який  виконував Божий Закон, аби принести жертву Господеві та скласти Свої обітниці Богові у відповідь на Його любов. Але, коли народився її первісток син, то вона не пішла, «бо сказала до чоловіка свого: «Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!» Її чоловік не заперечував проти таких планів Анни. Адже Бог відповів на її молитву, поблагословив її і лише правильно є виконувати наші обітниці Богові. 

            До того ж це не була вигадка Анни. Коли Господь виводив Свій народ із Єгипту, з дому рабства, то наказав був: «Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!» (2 М. 13:2). А Мойсей навчав народ навчати наступні покоління віруючих такими словами: «… Коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому-то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю» (2 М. 13:15). 

            Анна не викупляла свого перворідного сина, а тобто віддавала його на служіння Господеві, в Його Старозаповітній Церкві. А коли Анна відлучила Самуїла, тобто перестала його годувати материнським молоком, «то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий». 

            Принісши в жертву бичка, хлопчика привели до первосященика Ілія, який був свідком молитви Анни. Він навіть був подумав, що вона була п’яною, бо молилась мовчки – ворушились лише її губи. Врешті-решт він її поблагословив. І тепер він почув сильне свідчення Анни про Божу благодать і про відповідь на неї віруючої жінки. 

           Перше Анна свідчить, що вона була тут і молилась щиро до Господа. Вона каже: «О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві». Вона не вигадниця. Вона справді перебувала у біді і свою біду вона вилила перед Господом у молитві її серця.

Вона благала Господа, аби бути матір’ю. Вона дуже хотіла мати сина і Бог відповів на її молитву: «Так». Анна завагатніла і отримала бажане нею дитя. Вона стала матір’ю хлопчика, якого назвали Самуїлом. І про це вона теж засвідчує первосвященикові Ілієві: «Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього». Так само, любі брати і сестри, Бог кличе нас звертатись до Нього і Він обіцяє вислухати наші молитви і дати на них відповідь.

Так, наприклад, Він кличе нас звертатись до Нього у Псалмі: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (49:15). Анна кликала і Господь їй допоміг. Кличмо до Бога й ми і Він нам теж, звичайно, допоможе. Адже наш Бог сповнений милосердя, люблячий і благодатний.

А далі Анна віддає свого первістка-сина на служіння Богові. Вона дала таку обітницю Богові і вона її виконує, кажучи: «А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа». Господь жадав, аби Самуїл став Його славним пророком і суддею. Анна виконала Свою обітницю Господеві та «вклонилася там Господеві».

Самуїл же став благословенням для всього народу Ізраїля. Він проповідував Боже Слово. Він проповідував грядущого Христа. І саме Самуїл помазав на царство Давида, найвеличнішим Сином якого і водночас Господом і Спасителем Давида є Ісус Христос. Все в Писанні свідчить про Христа і навіть наша сьогоднішня оповідь є передвістям того свята, яке ми сьогодні святкуємо – свята Стрітення Господа нашого Ісуса Христа.

Його до дому Божого принесла інша Мати – Св. Діва Марія. Вона зробила це після того, як минулись дні її очищення, тобто через 40 днів. Марія і Йосип не залишили Немовлятко Ісуса в храмі, але принесли за Нього жертву бідних людей «як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лк. 2:24).

Ісус не залишився у храмі ані після того, як Його Мати перестала годувати своїм молоком. Він залишився був у храмі у дванадцятирічному віці, але всього на три дні, налякавши Свв. Йосипа і Марію, бо вони думали, що він десь вже був загубився. Але в Ісуса не було потреби залишатися в храмі на служіння і проповідування, як це було із Самуїлом. Він не був просто людиною і місія Його була не просто людською місією.

Анну і її чоловіка Елкану Господь благословив їхньою дитиною – у них народився їхній син Самуїл. А Марія з Йосипом принесли до храму Сина Людського, бо Його народила Діва Марія, але й також Сина Божого, бо це вічний Бог, як ми співаємо в нашому Символі віри «тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною».

Бог стався людиною, аби здійснити те, чого ні одна звичайна, навіть найбільш свята ніколи не зробила б. Бог стався людиною, аби визволити нас від гріха, від влади диявола і смерті. Він не залишився на служіння у храмі, бо Його тіло – істинний храм Бога Живого. Його тіло – святе і досконале, без жодної вади чи плями гріха.

Він не залишився у храмі, бо Він мав провести життя подібне до нашого, але без гріха. Син Божий прожив святе і досконале життя і на Ньому не було ні одного гріха. Проте Він, з любові до нас, грішних людських створінь, забрав усі до одного наші гріхи на Себе і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю.

Анна і її чоловік Елкана вірували в грядущого Христа і чекали на Його прихід. Їхній син, Самуїл вірував у грядущого Христа, проповідував про Нього, а Христос виконав усе те, що про Нього провіщали Божі мужі і здійснив наше викуплення від гріха, принісши Себе Самого у повну і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Христос на хресті Голгофи помер за всі наші гріхи, Він помер за гріхи всього людства.

Але смерть утримати Його не могла. На третій день по хресній смерть Ісус Христос воскрес із мертвих і здобув перемогу над смертю для всіх, хто в Нього вірує. Кожен, хто вірує в Ісуса Христа, виправданий від своїх гріхів, а отже, як і Син Божий теж воскресне до вічного життя. Усі ви, любі віруючі в Христа брати і сестри, в Ім’я Христа маєте прощення гріхів і вічне життя у Божому Царстві.

Наш Господь вознісся на Небеса і обіцяв, що Він повернеться у славі і тоді буде воскресіння мертвих, суд над невіруючими і запрошення віруючих увійти в Царство Небесне, А до того часу Він нас утішає Своїм Словом, покріпляє нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святого Причастя, а також піклується про нас і відповідає на наші молитви.

Хай наші молитви будуть подібними до молитви Св. Анни, матері пророка Самуїла і хай наші обітниці теж будуть подібними – хай усе наше життя буде спрямоване на прославлення Господа і Спасителя Христа, як ми про це співаємо у нашому гімні. В Його святе Ім’я. Амінь. 

            І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Фил. 4:7). Амінь.

Прогнати нечистого духа понурості

 Нечистого духа понурості не прогнати смутком і плачем та журбою. Прогнати його можна лише прославленням Бога – воно робить серце радісним.

Мартін Лютер