ВІРА – ВІД СЛУХАННЯ СЛОВА ХРИСТОВОГО
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.
Любі брати і сестри, що використовує муляр для того, щоб вимурувати стіну? В нього є кельня, висок, цегла, розчина і він береться до роботи. А як би ви дивились на муляра, який замість цегли клав би нарізані картонки і все це рясно посипав піском? Чи не сказали б ви, що в того муляра серйозні проблеми. А можливо він і зовсім не муляр?
Або уявіть собі електрика, який прийшов електрифікувати ваш дім. І замість кабелю з відповідним січенням він почав би заводити у ваш дім дерев’яні палички, а на ваше зауваження він відповідав би, що в нього є диплом електрика і він знає все набагато краще. Чи буде ваш дім світлий і теплий після праці такого електрика?
Всі люди, за дуже рідким винятком очікують професійних дій і якісної праці від тих, кого вони кличуть, аби вони виконали якусь необхідну для них роботу. Бо ж дім не збудуєш з картону і піску. А електрику по дерев’яних паличках в дім теж не прокладеш. А як щодо Церкви? Що повинна робити Церква, аби виконати свою місію – навчити всі народи? Чому саме повинна вона навчати? Що саме повинна Церква проголошувати?
Ми живемо в багатоконфесійному світі. У світі, звісно, багато релігій, але ми, християни, вважаємо всі інші релігії поза християнством неправдивими. У них точно немає прощення гріхів, спасіння і вічного життя. Але й саме християнство ділиться на масу різних конфесій. Як знати, яка саме конфесія, яка саме церква правдива?
Адже так важливо мати те, що ми сьогодні чуємо від Апостола Павла, який пише: «коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» і продовжує він далі: «бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння». Для спасіння достатньо самої віри в Христа і то – в Христа розп’ятого і воскреслого. А віра, істинна, спасенна віра ніколи не буде мовчазною. Вона завжди буде сповідувати Христа, визнавати Його як Спасителя.
Якщо ми визнаємо Христа лише на Службі Божій, але мовчимо, коли слід визнати Його перед людьми, тоді ми засвідчуємо, що наша віра або квола, або й зовсім мертва. Бо ж Апостол Павло дуже чітко каже, що для спасіння ми ісповідуємо Христа своїми устами. Христос не лише в душі, не лише в думках. Христос у віруючих дітях Божих – також на устах.
Звісно, світ, який лежить у злі, намагається засоромити дітей Божих. Він хоче нам нав’язати дикі стандарти пекла, аби ми боялись говорити про Христа і визнавати Його Спасителем, Господом і Царем. Нечестивці можуть нас навіть залякувати, аби ми Христа не ісповідували. Але істинна, спасенна віра мовчати не зможе.
Вона не зможе мовчати ні в мирний час, ні у воєнний. Віра не зможе мовчати ні в добрі, ані під загрозою лиха і навіть самої смерті. Бо ці слова «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» стосуються не лише життя в цьому світі, але й Останнього Суду. Бо на Останньому Суді будуть засоромлені усі, хто Ісуса Христа соромився або Його відкидав чи принижував, як-то сьогодні заведено серед деяких нечестивих людей і організацій.
Ми ж, що віруємо в Христа, не будемо засоромлені, бо ми будемо заради Христа проголошені виправданими і святими дітьми Божими і у воскресінні ми отримаємо запрошення від Христа Господа: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:42). Ми отримаємо це запрошення, бо Ісус забрав на Себе всі наші гріхи і провини і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали прощення в Його Ім’я. Ісус воскрес із мертвих на третій день, аби ми були виправдані і невинні, і мали вічне життя в Його Царстві. Усе це зробив Він для нас. Усе це ми маємо, коли віруємо в Нього.
Не грає ролі походження, раса чи стать. В пекло на вічні муки однаково підуть невіруючі в Ісуса Христа юдеї, і невіруючі в Ісуса Христа українці. До вічного життя однаково воскреснуть віруючі в Ісуса євреї і віруючі в Ісуса українці. Але кожна людина, кожен віруючий чоловік, кожна віруюча жінка, кожна віруюча дитина, усі ви, любі віруючі брати і сестри – ви спасенні. Як написано: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений». Кожен, хто покличе Христове Ім’я, буде спасенний.
Однак, чому є так багато церков, але так мало людей кличуть Христове Ім’я? Чому так мало ісповідують Христа своїми устами? Апостол Павло дає відповідь на це українське питання через відповідь на інше питання, яке він ставить: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували?» Якщо не кличуть Христове Ім’я, якщо не ісповідують Христа устами, то в Нього ще не увірували. Знову – кличуть до Христа ті, що вірують в Нього. І саме ці є спасенні.
Апостол продовжує далі: «А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?». Неможливо увірувати в Христа, не чувши про Нього. Подумайте, яке зло коять ті можновладці та й будь-хто з тих, що позбавляють український народ християнських пастирів, проповідників! Фактично вони грають у одній команді із сатаною і його бісами і намагаються відібрати від українського народу спасіння і вічне життя, і всі благословення Божі ще навіть на цьому світі!
Не може бути християнської віри без проповідників! А де беруться ці проповідники? Апостол каже далі: «І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» Проповідників посилає Господь Христос через Свою Церкву. Церква їх відправляє проповідувати і Церква їх в цьому підтримує. Церква за них молиться, їх обороняє, їх захищає і надає їм усі необхідні засоби як для праці так і для життя.
І робить Церква це з радістю. А чому вона робить це із радістю? Бо всі, хто в Церкві люблять проповідників. Апостол Павло цитує славного пророка Ісаю, кажучи: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Звісно ж не за фізичні ноги люблять посланців Доброї Новини. Коли новина добра, то й людина здається гарною і доброю. А проповідники Христові несуть Добру Новину своїм слухачам – новину про прощення наших гріхів, про наше спасіння, воскресіння і вічне життя в Царстві Небеснім.
Хто почув цю новину і увірував в неї, увірував у Христа, той любить проповідників, шанує їх і хоче їм допомагати, і хоче їх з усіх сил підтримувати. І посилає на проповідь Євангеліє і піклується, аби їм нічого не бракувало, щоб їхня проповідь лунала по всьому світові. Звісно ж, не всі слухачі цієї проповіді увірують. «Бо», – продовжує Апостол, «Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Ви теж знаєте таких людей, які побували в нашій церкві, але пішли з неї, не увірувавши в Христа і залишившись без спасіння і вічного життя.
Але хто увірував, той увірував через те, що слухав Євангеліє. «Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» – завершує свою відповідь на поставлене спочатку питання Апостол Павло. Як будівельник має будувати дім з цегли та розчини, як електрик має використовувати кабель для заведення електрики в дім, так і проповідник має проповідувати Слово Христове.
Бо Святий Дух використовує саме Слово Христове для того, щоб творити віру в Христа, а спасенні ми через саму віру в Христа. А що буде, коли проповідник замість Слова Христового, замість Біблії, замість Євангелія буде проповідувати людські передання, байки і всякі інші людські історії? Чи буде тоді спасенна віра? Ні, її не буде. Чи не через це є так багато церков і так мало людей, які ісповідують Ісуса Христа власними устами?
Сьогодні ми згадуємо Христового Апостола, якого стосуються слова із нашого тексту та із Псалтиря: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» – Св. Апостола Андрія Первозванного, бо Його першого покликав Син Божий. І Св. Апостола Андрія за свого вважаємо на лише ми, але й, наприклад, шотландці. За Шотландію сказати нічого не можу, але історія свідчить, що в Херсонесі, де розташований нинішній український Севастополь(поки що окупований московською ордою), вже в І столітті була християнська церква, що мала понад тисячу людей.
Там мала лунати могутня проповідь непофальшованого Євангелія, бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового. І якщо наша «Повість Врем’яних літ» таки має рацію про подорож Апостола Андрія Первозванного на нашу київську землю, то він не лише пророкував про те, що на цьому місці засяє благодать Божа і повстане велике місто з багатьма церквами, але й проповідував Євангеліє.
Ми не багато знаємо про Апостола Андрія з Писання поза тим, він був рідним братом Апостола Петра і що він приводив інших людей до Христа, включно з греками. Церковні і народні передання розповідають про те, що він був розіпнутий на хресті у формі букви «Х» - через це такий хрест ще називають Андріївським хрестом. Проте ми точно знаємо, що Апостол Андрій Первозванний проповідував Євангеліє, Слово Христове і через його проповідь увірували, а отже спаслися до вічного життя багато людей.
У нас немає підстав не вірувати, що Апостол Андрій проповідував на берегах Чорного моря, а отже й на теперішніх землях нашої України і що там де лунала проповідь Євангелія, там також були і Хрищення, причастя істинними тілом і кров’ю Христовими, і там була віра в Христа і ісповідання цієї віри в Христа устами перших християн. Хай Апостольська проповідь, проповідь Слова Христового лунає в нашому краю завжди. Заради Христа. Амінь.
Ісус сказав: «Зоставляю вам мир,
мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не
тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.
