УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО: Золото і срібло чи сіно та солома?

субота, 10 травня 2014 р.

Золото і срібло чи сіно та солома?

¹⁰Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! ¹¹Ніхто-бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. ¹²А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, ¹³то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. ¹⁴І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; ¹⁵коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. (1 Коринтян 3:19-15).

Павло вказував на те, що служителі виконують інші служіння, але вони все одно в служінні є одним. Тепер Павло далі пояснює, наскільки важливо бути одним у службі. Вони мусять бути одним у своїй вірності Євангелію.

Павло був засновником громади. Бог обрав цього мужа, щоби закласти основу церкви в Коринті. Бог також зробив його досвідченим будівельником місійних громад. Павло добре знав свою працю місіонера. Він будував кожну зі своїх громад на добрій основі, на Ісусі Христі і Тому розп’ятому.

Пастирі, які йшли за Павлом у служінні в Коринті, будували на тій основі, яку заклав Павло. Якщо громада мала залишатися вірною християнською громадою, то ті пастирі мали уважно будувати на тій самій основі. Як і засновник, вони також повинні проповідувати Христа розп’ятого, як єдину дорогу спасіння. Інші будували на тій самій основі, що її заклав Павло «Але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто-бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос» (вірші 10, 11). «Христос – основа Церкви, єдина і тривка» (Український Лютеранський Служебник, гімн №75).

У Коринті, звісно, була небезпека того, що служителі потраплятимуть у спокусу, аби на Євангелії Ісуса Христа будувати людську мудрість. Багатьом з їхніх слухачів більше нічого й не потрібно. Служителі в Коринті матимуть спокусу робити те, що роблять сьогодні багато пасторів у церквах, що помиляються, пропонуючи мудрість людську своїм людям на додаток до мудрості Божої, або й навіть замість неї.

Павло використовує незабутню ілюстрацію. Вірні пастирі будують з дорогоцінних матеріалів, а пастирі, які не тримаються правди, будують із матеріалів, що швидко псуються. «А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного»

Що означають «золото, срібло, дорогоцінне каміння»? Найкращим тлумаченням є те, що вони описують ті доктрини та практики, які перебувають у гармонії із основою, яка є Особа Ісуса Христа і Його спасенне діло викуплення. Кожен, хто навчає Божому Слову та проводить своє служіння, дотримуючись правди про те, що Ісус Христос – наш Спаситель, той будує із золота, срібла та дорогоцінного каміння. Він – вірний основі.

З іншого боку, людина, яка проповідує правду у «односторонній, викривлений, розмитий спосіб[1]» будує з «дерева, сіна, соломи». Павло не згадує єресі, які є настільки серйозними, що заперечують те, що Ісус Христос є Божий Син, або що Його смерть є викупною за гріхи світу. Таке вчення не буде на основі Ісуса Христа і Того Розп’ятого. Радше доктрини «дерева, сіни, соломи» є тими, що додають щось до правди Христової або віднімають щось від неї.

Наприклад, це – вчення про те, що Хрищення не спасає, або що Христос у Господній Вечері не дає нам Свого правдивого тіла та крові. Це – доктрини про чистилище або про молитви за мертвих і ті поняття, що у наверненні ми повинні співпрацювати. Сюди належать вчення, які перетворюють віру на діло, легалізм, хіліазм, харизматичний рух. Є також, наприклад, фальшиві практики у доморядництві, євангелізації, церковному управлінні і християнській освіті. Не можна сказати, що такі вчення і практики одразу руйнують віру в Христа і Його замісницьку жертву, але вони ослаблюють і спотворюють правду про те, Ким є Христос і що Він навчав. Вони – помилки, змішані з правдою.

Для багатьох людей лише в судний день виявляться «дерево, сіно, солома» тим чим вони є насправді – сміттям для спалення. У той день, коли Христос повернеться для суду, буде випробуване діло служителя. Судний день буде днем вогню, який випробує учення пастиря і діло так, як вогонь випробовує золото, срібло, коштовне каміння, дерево, сіно та солому. Золото, срібло і коштовне каміння витримають випробування вогнем, а дерево, сіно та солома перетворяться на попіл.

Судний день є також днем зарплати для Божих співробітників. Ті співробітники, які використовували у будові на основі золото, срібло, і коштовне каміння, одержать нагороду, яка належить добрим і вірним слугам. Бог, відповідно до Його благодаті, визнає їх у особливий спосіб: «І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить».

Той же, хто будував з дерева, сіна та соломи переживе жахливий шок. Його неякісні діла випробування не витримають – їх пожере вогонь судного дня. У нього не буде що показати з плодів вірного служіння, як і не буде для нього нагороди за вірне служіння. Він сам ледь спасеться, як людина, яка кидає усе і втікає із палаючої будівлі. Він спасеться лише через те, що благодаттю Божою, ще вірує у те, що за нього помер Христос.

І дещо про чистилище. Католицька церква цитує вірші 14 і 15 на підтримку доктрини про чистилище. Але ці слова не можна так використовувати із кількох причин. Наприклад, вогонь – це вогонь «Дня», тобто дня судного. І випробовуються вогнем діла служителя, а не віруючих.

З майбутньої публікації фундації "Лютеранська спадщина": Карлтон А. Топпе, Народна Біблія: 1 Коринтян.