ПРОСИТИ, ОТРИМУВАТИ, РАДІТИ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє
Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і
отримаєте, щоб повна була ваша радість. Оце все Я в притчах до вас говорив.
Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу
про Отця вам. Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю
Отця Я за вас, бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й
увірували, що Я вийшов від Бога. Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов
покидаю Я світ та й іду до Отця». Його учні відказують: «Ось тепер Ти говориш
відкрито, і жадної притчі не кажеш. Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і
потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!» (Євангеліє від Св. Івана 16:23б-30).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри, хтось
був сказав, що чимало наших молитов не можуть потрапити на небеса з тієї самої
причини, з якої ціле покоління ізраїльтян не змогло увійти в Обіцяний Край – через
невірство. Ми можемо бути дуже релігійними, але водночас бути невіруючими. Тобто, не те, щоби зовсім невіруючими, бо
кожна людина в щось таки вірує. Навіть атеїсти вірують у те, що Бога немає. Як пише
Мартін Лютер у Великому Катехізисі, усе на що покладає людина свою надію є для
неї богом. Надієтеся на здоров’я – здоров’я
є вашим богом. Надієтеся на гроші –
гроші або ж мамона є вашим богом, надієтеся на власні добрі діла – вони є вашим
богом і так далі.
При цьому всьому можна залишатися дуже релігійними і навіть ходити до
церкви. Власне кажучи, хіба ми не бачили чимало відомих людей, які на свята
стояли у перших рядах по великих церквах зі свічками – яких показували на всіх
головних телеканалах країни, а сьогодні виявляється, що вони – звичайні злодії
та убивці, які дуже багато крали і пролили багато людської крові.
Втім не обов’язково бути архізлочинцем, аби молитви не доходили до Господа.
Достатньо просто не вірувати в Бога, тобто не покладати всіх надій і уповзань на
Спасителя. Через пророка Амоса Господь промовляє до людей, що жили в часи
Старого Заповіту: «Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов
ваших зборів… І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі
не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну… Усунь же
від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх» (Ам. 5:21-23). Чому
Господь так відвертається від молитов Свого народу? Бо вони не вірують в Нього і не покладають на
Нього усі свої надії і сподівання.
Апостол Яків у своєму Соборному посланні теж пише (4:1-3): «Звідки війни
та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах
воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете,
сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо
прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої».
Віруючий не буде просити розкошів, так само як не буде віруючий ставити
собі за головну мету збирання земних багатств, земних скарбів. Господь каже: «Продавайте
достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі,
невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!» (Лк. 12:32-34). Господь завжди дасть усе необхідне для нашого
життя так само як Господь завжди дасть відповідь на молитву віруючого.
Сьогодні в нашому Євангелії
Господь звертається до віруючих, а отже і до вас, любі брати та сестри. Він каже: «Поправді,
поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть
вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була
ваша радість». Учні ходять з Христом,
учні слухають Христа. Ця розмова відбулася
перед тим, як Сина Божого було видано на смерть. І до цього дня майже всім учням нічого не
бракувало.
Майже всім, бо там був один, який дуже переймався марнотратством віруючих
людей. В Євангелії від Св. Івана читаємо
(12:3-6): «А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила
Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили
дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: «Чому
мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?» А це він
сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку
на гроші, і крав те, що вкидали». Невіруючим усього завжди мало. Їм мало
присутності Господа і всіх Господніх благословень. Їм потрібно на 30 срібняків більше. Через це
Юда йде і зраджує Сина Божого.
Проте дітям Божим усього завжди достатньо. Бо ми знаємо, де є Господь,
там є усе необхідне. Там є їжа, там є напої, там є одяг і там є дах над головою.
Апостол Павло навчає нас: «А як маємо
поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти,
упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості,
що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство,
якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.
Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям,
вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!» (1 Тим. 6:8-11).
Учні з Господом – і усім їм, окрім невіруючого Юди Іскаріотського, нічого не бракує. Бо в них є найголовніше – Божий
Син, а з Ним і всі інші благословення. Але ось Христа мають розіпнути. Вони
цього ще не розуміють. Як і не розуміють сповна, що гріхи їхні і наші можуть
бути змиті лише кров’ю Ісуса Христа. Лише смерть Божого Сина може здолати смерть
таких грішників як ми. І Господь робить саме так. Він іде на хрест Голгофи. На ньому Своєю святою і дорогоцінною кров’ю
Він змиває всі наші гріхи та провини. На
хресті Він помирає за кожного з нас, аби на третій день воскреснути для того,
щоб сьогодні нам було проголошено прощення усіх наших гріхів і провин, аби
сьогодні ми, будучи виправданими радісно ще раз співали: «Христос воскрес із
мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував!»
До цього часу вони мають все, що їм потрібно. Але ось наближується час
Голгофи, і смерті, і воскресіння, і вознесіння. Господь воскресне і знову піде туди, звідки
Він прийшов – на небеса. Господь дуже
чітко промовляє це в нашому сьогоднішньому Євангелії: «Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду
до Отця». Але це не означає, що учні
і всі віруючі, ви і я, залишаємося наодинці. З нами є Утішитель так само як Христос перебуває
серед нас у Євангелії.
Але ми маємо нині щось надзвичайно велике. Ми маємо прощення гріхів. Ми маємо мир з Богом. Ми маємо зруйновану стіну – ворожнечу гріха,
яка відділяла нас від Бога. Ми маємо
люблячого Отця Небесного, а ми – Його любі діти, яких Він усиновив заради Свого
Сина Єдинородного, а нашого Спасителя Ісуса Христа. Ми маємо унікальний статус
дітей Божих. Цього не має світ. Цього
статусу не мають мирські люди, якими би релігійними вони би не здавалися. Як і
не мають цього статусу ніякі прихильники жодної з інших релігій. Бо цей статус дарується винятково заради
Христа. Лише заради Христа ми стали членами Божої сім’ї, Божого народу і царським священством. І
все це – завдяки Христові, завдяки Його спесенному ділу. Завдяки Його смерті на хресті, завдяки Його
перемозі над гріхом, смертю і дияволом.
Господь каже, що Його діло тепер дає можливість перебувати у цілковито
нових взаєминах з Отцем. Донині Його учні мають усе, бо поряд з ними перебуває
Христос. А віднині учні можуть просити про все, що їм потрібно в Його Ім’я і вони це отримають. «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки
попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в
Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість», – каже Він. Все,
що Апостолам потрібно, вони будуть отримувати, просячи про це в Отця в Ім’я Христа. Все, що потрібно нам, ми так само будемо
отримувати, просячи про це Отця в Ім’я Христа.
Зауважте, любі брати і сестри, кому Господь промовляє ці слова. Він не
промовляє їх до первосвящеників, які перетворили храм в Єрусалимі на печеру розбійників
– надзвичайно рентабельний і прибутковий бізнес. Він не обіцяє цього фарисеям, які так чи інакше
вірять, що вони всього добиваються власною працею, чеснотами та власною
святістю. Він не обіцяє цього римлянам, які прагнуть все більших багатств,
територій і рабів. Так само, як не
обіцяє Господь цього Юдам, яким завжди для повного щастя не вистачає 30 срібняків.
Але Господь цю обітницю дає кожному з вас, любі віруючі брати і сестри. Цю
обітницю Він дає усім, хто шукає насамперед «Царства Божого і праведності Його»
(Мт. 6:33). Цю обітницю Він дає насамперед вам, що каєтеся у ваших гріхах і переступах
і з радістю отримуєте прощення усіх ваших гріхів і провин заради Христа. Цю
обітницю Він дарує вам, що прагнете щонеділі з’єднатися з Христом у Таїнстві
Святої Вечері, споживаючи Його під виглядом хліба Його тіло та п’ючи під виглядом
вина Його святу кров. Цю обітницю Він
дає вам, що уповаєте і в цьому житті, і в цілій вічності винятково на Христа,
Сина Божого. Бо на що ще нам надіятися
або на кого нам ще уповати окрім Христа?
До нас, любі віруючі, звернені слова Святого Духа: «Отож, приступаймо з
відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги
знайти благодать» (Євр. 4:16). Господь каже, що Отець Небесний дасть вам усе,
чого ви попросите в Його Ім’я.
Тому не бійтеся, а просіть заради Христа і ви отримаєте задоволення ваших
потреб від Бога. Ви отримаєте все необхідне і головне, щоб ваша радість була
повною. Ця радість можлива лише тоді, коли ми живемо разом з Ісусом і коли Він
живе всередині нас. Ця радість виповнюється тоді, коли в центрі нашого життя
перебуває Ісус, Його Царство і Його праведність, які ми сповна пізнаємо слухаючи
Його Слово і зберігаючи Його Слово в наших віруючих серцях.
Цю радість ми маємо тоді, коли купаємося в любові Отця Небесного, Який
ще більше любить нас у відповідь на нашу любов до Його Сина і у відповідь на
нашу щиру довіру до Спасителя і до Його Слова. Христове Слово – для нас не
таке, як для світу. Для світу – воно може виглядати, як загадка, або навіть як
дурість. Але для нас Христове Євангеліє –
«сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16). Для нас Христове
Євангеліє – світло для стежки і пожива на кожен день нашого життя.
Любі брати і сестри, ви, напевно пам’ятаєте вислів про те, що чимало наших молитов не можуть потрапити
на небеса з тієї самої причини, з якої ціле покоління ізраїльтян не змогло увійти
в Обіцяний Край – через невірство. Віруймо, що в Ім’я Христа і лише в Його Ім’я ми маємо прямий доступ до нашого всемогутнього
і люблячого Отця Небесного. Молімося в
Ісусове Ім’я нині, коли в
Україні відбуваються вибори. Молімося, коли наш рідний край перебуває під
атакою російського агресора. Молімося в
усі часи і радісні, і сумні, аби завжди отримувати все необхідне від нашого
Отця Небесного, аби завжди радіти Його любов’ю і аби ця радість виповнилася
найповніше у день повернення Христа у славі – у день нашого воскресіння з
мертвих до життя або переміни до прославлених тіл, щоб вічно радіти в
досконалому тілі у Царстві Божому. Бо
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Немає коментарів:
Дописати коментар