Погрожують убити

     Невідомі погрожують убивством нашій парафіянці з громади Усіх Святих, що в місті Харкові, Жанні Титаренко.  Сестра Жанна - журналіст і працює в слобожанському інтернет-виданні "Справжня варта".  Останнім часом вона, зокрема, займалася розслідуванням справ, що пов'язані з викраденням людей, можливими катуваннями у харківській міліції та іншими злочинами. Більше про це можна дізнатись тут: http://varta.kharkov.ua/authors/titarenko/1091040.html
      Прошу підносити молитви за нашу сестру у Христі до Господа Бога. "Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються", Бог каже: "До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!" (Псалми 46:2 і 49:15). 
(Псалом 45:2).

Про суддів і свідків

Для того, щоб бути суддею вимагається, перш за все, бути праведною людиною, і то не лише праведною, але й мудрою, скромною, сміливою і рішучою.  Так само й свідком може бути безстрашна і особливо праведна людина.  Бо людина, яка повинна судити всі справи праведно і виносити по них власні рішення, нерідко ображає добрих друзів, рідних, ближніх, а також багатих і могутніх людей, які можуть їй послужити або нашкодити. Таким чином суддя повинен бути сліпим і тримати власні очі заплющеними й вуха затуленими, не бачити і не чути, а дивитися просто на те, що постає перед ним і ухвалювати рішення відповідально.... (Восьма) Заповідь ("Не свідчи неправдиво") дана, перш за все, для того, аби кожна людина допомагала ближньому своєму відстоювати права і не дозволяла їх порушувати, а сприяла та всіляко підтримувала їх, незважаючи на те, ким вона є: свідком чи суддею і незважаючи на те, чого це стосується.

Мартін Лютер, З Великого Катехіхису

Людина кількох слів і багатьох вчинків

Віра і любов роблять завжди більше ніж обіцяють і їхні справи – живі, переплетені, активні і переливаються.  Так і християнин повинен бути людиною кількох слів і багатьох вчинків і якщо він таким буде, тоді він – справжній християнин. Якщо ж він такою людиною не є, тоді він ще не справжній християнин.

Мартін Лютер, з проповіді на 2-ий день Різдва

День Св. Степана, диякона і першомученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Степана, диякона і першомученика та дякуємо за нього Богові.  Св. Степан, муж "повний Духа Святого та мудрості" (Дії 6:5), був одним із перших семи дияконів Церкви.  Його було призначено провідниками Церкви, аби він роздавав убогим з єрусалимської християнської спільноти, що стрімко зростала, їжу та інші необхідні речі і таким чином апостоли отримували більше часу для публічного служіння Словом (Дії 6:2-5).  Очевидно, що від нього та інших дияконів, очікувалося, що вони не лише будуть служити при столах, але й навчатимуть і проповідуватимуть.  Коли деякі юдеї почали заздрити Степанові, то поставили його перед Синедріоном і фальшиво звинуватили його в тому, що він богохульствує проти Закону (Дії 6:9-14).  Степанове сповідання віри, разом із докором, який він висловив на адресу Синедріону за те, що вони відреклися від Месії і несуть відповідальність за Його смерть, настільки їх розгнівала, що його виволокли за місто і вкаменували.  Степана ми вшановуємо як першого мученика (першомученика) Церкви і за його слова довіри Богові та прощення, які він промовив помираючи: "Господи Ісусе, прийми духа мого!..." та: "Не залічи їм, о Господи, цього гріха!" (Дії 7:59-60).

Молитва на День Св. Степана, диякона і першомученика:

Отче небесний!  Посеред наших страждань заради Христа, подай нам благодаті Твоєї, аби повторювали приклад першомученика Степана і теж дивилися на Того, Хто постраждав і був розп'ятий за нас, молячись за тих, що чинять нам зло; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на другий день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.

Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:

Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на Різдво Господа нашого Ісуса Христа

                       СЯЙВО СЛАВИ ТА ОБРАЗ ІСТОТИ БОЖОЇ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

          

 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,  а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.  Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті. Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я. Кому бо коли з Анголів Він промовив: «Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!» І знову: «Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!» І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: «І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі». А про Анголів Він говорить: «Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами». А про Сина: «Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.  Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх» (Євреїв 1:1-9).

Христос народився!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, коли наші прабатьки скоїли перший гріх і були вигнані з Раю, то Бог на охороні раю поставив Свого святого Ангела з полум’яним мечем.  Коли потрібно було знищити блудників у Содомі та Гоморрі, Бог відправив туди Ангелів, аби вони врятували сім’ю Лота. Де є гріх – там є і покарання.  Для покарання нечестивців, як бачимо це у випадку з блудниками, Бог використав ангелів. Ангелів ми бачимо в подіях визволення Ізраїлю з Єгипту, в подорожі пустинею, в Обіцяному Краї, у Вавилоні з вірними ізраїльтянами.

Ми бачимо їх, як вони провіщають народження Спасителя, як вони допомагають Святій Родині уникнути гонінь від Ірода, як вони прислуговують Христові після його сорокаденного посту та боротьби із сатаною. Ми бачимо їх біля порожнього гробу Спасителя, як вони провіщають перемогу Христа над смертю і як вони докоряють здивованим Апостолам, аби ті після вознесіння їхнього Учителя, не вдивлялися в небо, а поспішали виконувати доручення Христові. Ми бачимо Ангелів, як вони захищають і визволяють Апостолів із в’язниці, і як вони звіщають про останні дні цього світу. Ми знаємо, що вони будуть Божими судовими виконавцями, коли настане Останній День.

Коли люди зустрічаються з Ангелами, то зазвичай, лякаються.  Навряд чи наважився би хтось з нащадків Адама підходити до воріт Раю, коли там стояв із мечем Божий Ангел. Пастухам, які піклувалися про отари нічної пори першої Різдвяної ночі, Ангел Божий змушений був проголосити: «Не лякайтеся!»

Коли пастухи пішли побачити те, про що звістив їм Ангол і про що співали їх хори небесні, то прийшовши до Віфлеєму і зайшовши в стайню, вони не злякалися, бо «знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала» (Лк. 2:16).  Звісно ж цієї картини не порівняти з тим, що відбувалося у полі, з тим сяйвом, яке оточувало Ангела Божого, з тим благоговінням, яке вселяла сама його могутня з’ява, з тим прекрасним, гармонійним співом ангельського хору, що линув з небес провіщаючи: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14).

Пастухи, які прийшли поклонитися народженому Дитяті, бачили вже не блиск, не сяйво, не чули вони й прекрасного хорового співу.  А бачили вони бідну сім’ю, які не знайшлося місця ні в готелі, ані навіть в єврейському будникові у Віфлеємі.  Бачили вони стайню і не дивувалися вони з запаху тварин, яким була просякнута та будівля, бо й самі були пастухами.  А ще вони бачили Спасителя, бо саме про Нього звіщали їм ангельські хори.  Будучи віруючими людьми, вони не лише розповіли про ангельські видіння Марії і Йосипові, але й ділилися цією новиною з іншими людьми з Віфлеєму та його околиць, з усіма, з ким лише вони могли зустрітися.  Люди ж, слухаючи їх «дивувались тому, що їм пастухи говорили...» (Лк. 2:18).  Можливо, якби і до них з’явився Ангел, то й вони бігли би сьогодні до Різдвяних Ясел. Але якщо не вірують через Слово, то зазвичай побачать вони лише одного Ангела – Ангела смерті…    

Сьогоднішній текст зі Святого Писання пояснює нам, кого саме ми бачимо у Різдвяних Яслах і Хто Він Такий у порівнянні з усіма Ангелами Божими. Син Божий, як про це написано є «Наслідник всього», Спадкоємець Царства Небесного і всього, що лишень існує. Така честь в людських родинах припадає лише старшому синові. Ісус Божий Син Єдинородний і Єдиний Спадкоємець усього.  Все, що лишень існує у світі видимому і невидимому належить Віфлеємському Дитяті. Цього не розуміє світ, який користується дарами Божими і не дякує Йому.  Це розуміють мудреці зі Сходу, які приносять щедрі дари Народженому Наслідникові Царстві – Ісусові Христові.

Писання сьогодні нам звіщає, що «Ним і віки Він [Бог] створив». Або ж як каже нам наше Євангеліє на сьогодні: «Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів. 1:3). Син Божий – не Ангел, бо Ангели – творіння.  Син Божий, Віфлеємське Дитя – Творець Ангелів. Сповитий на колінах Марії – створив усі віки.  Він і донині творить дітей в утробах матерів їхніх.  Він і донині піклується про все і все «тримає усе словом сили Своєї», навіть будучи немічним Немовлятком, народженим у Віфлеємі. 

Він – «сяйво слави та образом істоти Його [Бога]».  «Бог є любов» (1 Ів. 4:16).  Бог є життя. Бог – святий і досконалий.  І таким є Віфлеємське Дитя.  Воплочений Божий Син – це воплочена Любов, воплочене Життя, воплочена Святість і Досконалість. Пилипові на його прохання: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!» Ісус промовляє: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця».  Віфлеємське Дитя, Ісус Христос, Син Марії – сяйво слави Отця Небесного та образ Його істоти. Хто бачить Ісуса – бачить Бога.  Хто чує Ісуса – чує Бога.  Хто торкається Ісуса – торкається Бога.

Писання сьогодні нам пояснює, чому для нас таке важливе Різдво, чому ми можемо бути настільки впевнені в нашому майбутньому в Царстві Божому, в нашій майбутній спадщині небесній, в нашому прощенні гріхів, в нашому виправданні, в нашому вічному житті.  Сьогодні нам написано, що Син Божий: «учинив Собою очищення наших гріхів».  Дитя у стайні для тварин – святе. Немовля загорнуте в пелюшки і покладене у ясла – правдивий Бог.  І мета Його приходу не проживання в палатах царських, де часто-густо живуть Іроди. Мета Його Різдва – очищення наших гріхів.  Ось чому ми так радісно святкуємо це свято.  Ось чому ми співаємо сьогодні колядки і будемо співати їх ще впродовж 11 днів, що залишаються до завершення Різдвяної пори.  Ми радіємо сьогодні, веселимося, бо ми очищення від найжахливішого бруду, ми визволені від найстрашнішої хвороби – гріха.

Ісус очищує нас Собою Самим. Він приносить Себе Самого, правдивого Бога і правдиву людину, в жертву за гріхи цілого світу.  І через Його жертву на хресті, через Його святу пролиту кров, ми сьогодні очищені від наших гріхів.  Він очистив нас від цих гріхів. Ми б самі такого ніколи не змогли би зробити.  Але в жертву приносить Себе правдивий Бог і святий Чоловік в одній Особі, Ісус Христос.  Через Нього ви очищені.  Ні людського, ні ангельського діла не було би для цього достатньо.  Очистити нас міг лише Бога. І Він це зробив. Він пройшов смерть, хрест і гріб, з якого Він вийшов переможцем над смертю.

«І засів на правиці величности на висоті».  Жоден з Ангелів не має такої влади – царювати з Отцем і Святим Духом. Ця влада належить лише Богові. Ця влада належить Синові, бо Він – Бог споконвіку. І для нас – це ще одна причина святкувати це чудесне свято – Різдво Христове. Бо народився для нас істинний Бог, Який очистив нас від усіх гріхів Своєю кров’ю і нині царює і піклується про нас, промовляючи до нас зі Слова, очищуючи далі наші гріхи і провини Своїми правдивими тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері.  А Останнього Дня Народжений у Віфлеємі повернеться у славі, аби воскресити всіх мертвих і дати нам вічне життя у Божому Царстві.

Сьогодні – велике і радісне свято.  Бо якщо Анголи – могутні воїни, від одного вигляду яких лякається будь-яка жива істота, то для нас народився у людському тілі навіть не Ангел, а правдивий Бог, як сьогодні нам написано: «Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я. Кому бо коли з Анголів Він промовив: «Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: «Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!» Такі слова стосуються лише Бога істинного від Бога істинного, Єдинородного Сина, Який Сам є вічним Богом, хоча й народжений від Отця.  Яка дивна слава Різдва Христового!  Яке велике чудо споглядають всі, хто мав цей високий привілей прийти до віфлеємських ясел і вперше та першими поклонитися воплоченому Синові Божому, Синові, Який має славніше Ім’я від усіх Анголів – Ісус Христос, Месія, наш Господь і Спаситель!

Той, Хто лежить у яслах, має в своєму підпорядкуванні наймогутнішу армію – військо небесне, Анголів Божих. А оскільки Він безмежно любить вас, то це означає, що вся ця армія могутніх духів, що за мить можуть знищити не лише якусь країну, але й цілий світ, стоїть на вашій сторожі, служить вашій обороні, бо вони – святі і так само безмежно люблять Бога та віддані Йому, а отже люблять і його дітей та готові виконати будь-який наказ Свого генерала – Ісуса Христа, Різдво Якого святкуємо ми сьогодні.

Тішмося цим, любі брати і сестри, бо Ісус Христос – наш Спаситель – Бог і Його царювання вічне, як написано: «про Сина: «Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.  Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх».  Ісус, наш Цар, народжений у Віфлеємі, ненавидить беззаконня, а любить праведність.  І будьте певні – Він пильнує за кожним з вас, любі брати і сестри та коли Він бачить беззаконня, яке чиниться щодо вас, то Він його ненавидить більше ніж ви, бо Він – святий. А до того ж Він любить вас так, як батько любить своїх дітей. І захищати прагне Він вас так, як батько хоче захищати рідних дітей.  І спадщину дає Він вам більшу, ніж може дати будь-який земний батько або мати: Царство Небесне і вічне життя. Тож не бійтеся стояти на захисті праведності вашої віри і радійте, радійте, радійте спадщиною небесною, нев’янучою, нетлінною, спадщиною вічного життя.  Співайте всі одинадцять днів колядки, що славлять Христа рожденного.  Тіштеся, співайте, веселіться, бо Христос народився!  Славімо Його! Амінь.

Христос народився! Славімо Його!

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця (Євангеліє від Св. Івана 1:14).

Любі друзі!

Прийміть щирі вітання і побажання веселих Різдвяних свят від Української Лютеранської Церкви! Зичу Вам Господніх рясних благословень, які дає наш Спаситель, перебуваючи між Вами в Його святому Євангелії. Миру Вам і радості в Новому році!

 Христос народився!  Славімо Його!

В Христі, нашому Спасителі,

+ Вячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового

                        ДИТЯ НАРОДИЛОСЯ НАМ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!  Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! Бо зламав Ти ярмо тягаря його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.  Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!  Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: «Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру». Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та праведністю відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!  (Ісаї 9:2-7).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, ким виростуть ваші діти?  Ким вони стануть?  Як складеться їхня доля?  Я впевнений, що ці запитання постають, принаймні, час від часу у відповідальних батьків, дідусів і бабусь. Зазвичай вони піклуються про те, аби діти виростали здоровими. Потім ідуть питання світського виховання та освіти, яка знадобиться дітям для їхнього подальшого життя в цьому світі, для їхньої кар’єри, для того аби вони могли заробляти достатньо грошей, не мати ні в чому нестачі та бути заможними громадянами та й самим добре вже забезпечувати власних дітей.   Певно і вам часто доводиться чути привітання з Днем народження, в яких бажають здоров’я, щастя та всяких успіхів у житті. 

На жаль, дуже часто батьки, дідусі і бабусі забувають про головне: які взаємини буде мати їхня дитина, внук або онука з Богом?  Для цього варто згадати, що каже Господь про те, що впливає на дітей, внуків, правнуків і праправнуків.  Він промовляє: «Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (2 М. 20:5, 6). А в Євангелії від Св. Івана написано: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:36).  Отже, якщо ви не будете вірні Богові, то Бог каратиме і вас, і всі ваші покоління аж до правнуків.  Пекло – жахливе місце. Але воно буде ще жахливішим для тих батьків, які бачитимуть поряд із собою муки рідних нащадків і знатимуть, що вони горять там завдяки тому, що колись їхні батьки відкинули Бога.

Але якщо ви будете вірні Богові, будете любити Його, то Бог поблагословить не лише ваших дітей і внуків, але й ваших нащадків аж до тисячного покоління.  Проте це не означає, що батьки можуть ходити до церкви і Бог буде автоматично благословляти їхніх дітей. Ні, батьки не можуть заслужити спасіння своїм дітям.  Так само як і не можуть батьки вірувати замість дітей.  Але чому ж тоді Бог дає таку велику обітницю? Правда полягає в тому, що коли батьки справді люблять Бога, то й діти їхні будуть регулярно в церкві, слухатимуть Боже Слово, віруватимуть в Христа і матимуть вічне життя. Завдяки тому, що їхні батьки люблять Бога і водять їх до церкви, сприяють, аби ті пізнавали Боже Слово, діти стають і залишаються правдивими спадкоємцями вічного життя.

І причина того, що і ви, і ваші діти стають, є і залишаються спадкоємцями вічного життя в Божому Царстві – те Дитя, День народження Якого ми святкуємо сьогодні.  Між нами, нашими дітьми і Дитям Ісусом – величезна різниця.  Ми все думаємо, ким стануть наші діти, а про Ісуса Христа, про Його Різдво пророк Ісая ще за сімсот років провіщає: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: «Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру».

Ісус Христос – Син Божий.  Ви – діти Божі і такими вас учинив Бог. Ви стали такими благодаттю Його через віру.  Але Ісус – Син Божий, бо таким Він є споконвіку, як Бог, Бог Син.  Як Син Людський Він народився у визначеному місці – у Віфлеємі та у визначений час – за правління римського цезаря Августа. Але навіть у яслах лежав не просто Син Марії, а Син Божий.  У яслах лежав не той, хто мав отримати владу, а влада на раменах Його вже була в саму мить поєднання в Особі Його божественної і людської природи. 

Ісус не ставатиме Дивним Порадником через навчання в назаретській синагозі або в єрусалимському Храмі.  Він не здобуватиме особливих знань і проповідницької освіти – Він вже в утробі матері Своєї, блаженної Діви Марії є Дивним Порадником, Мудрістю Божою.  Так само Ісус не набуває якихось божественних властивостей через Своє досконале життя.  Він не стає надлюдиною через те, що Бог почав на Нього прихильно дивитися.  Зовсім ні!  Вже у віфлеємських яслах лежить сповитий  Бог сильний. Марія народила Отця вічності.  Пастухи до кошари приходять, аби поклонитися Князеві миру.

Ми святкуємо цей День народження, це Різдво, бо як каже нам сьогодні пророк Ісая, це «Дитя народилося нам, даний нам Син».  Це для нас народився Ісус Христос.  Це нам даний вічний Син Божий, зодягнутий у людське тіло, аби бути нашим Дивним Порадником, який радить не покладатися на власну винахідливість, розум і діла, а довіритися винятково Йому.  Він – Дивний Порадник, як і дивне Його послання – Євангеліє, що суперечить грішній логіці зіпсованого розуму. «Віруйте в Мене і будете жити вічно!» - каже Христос, Дивний Порадник.

Ми святкуємо сьогодні Різдво, бо це для нас народився Син, Бог сильний.  Він – сильний не лише Своєю міццю, але й любов’ю до кожного з вас.  Немає любові на світі більшої за любов Бога сильного.  І Він так вас любить, що всю Свою силу Він віддає на те, аби визволити вас із рабства диявола, аби здолати вашого найстрашнішого ворога – смерть. Аби її побороти Він забирає на себе причину смерті всіх людей – гріхи. На Голгофському хресті Він обмиває їх Своєю святою кров’ю і помирає замість нас, аби сьогодні ми не сумували, а святкуючи Його Різдво, разом із пророком Ісаєю називали Ісуса Христа – Отець вічності.

Завдяки Ісусові Христові, народженому у Віфлеємі Отцеві вічності, ми маємо тепер перед собою не гріх, не смерть, не ад, а цілу вічність у Божому Царстві. Ця вічність для нас розпочинається із відкритого на Великдень гробу нашого Спасителя, триває сьогодні, коли ми віруємо в Нього і живемо нашою вірою.  Ця вічність живе в нас, коли ми приймаємо тіло і кров нашого Спасителя під виглядом хліба та вина Святої Вечері. У цю вічність ми увійдемо тілесно, коли Господь повернеться у славі.  Вперше Він прийшов, як Віфлеємське Дитя – Отець вічності, але вдруге Він повернеться, як Отець вічності, воскреслий Спаситель і Цар, аби всіх воскресити і невіруючих віддати у вічний вогонь пекла, а вас, що схиляєтеся сьогодні перед віфлеємськими яслами, в Яких лежить народжений нам Отець вічності, взяти до Царства Небесного, аби ви там жили в радості і блаженстві повіки віків з Ним, Отцем і Святим Духом.

Ми святкуємо сьогодні Різдво Христове, бо це нам народилося Дитя – Князь миру.  Про цей мир проголошували ангели тієї першої Різдвяної ночі: «Слава Богу на висоті, і на землі – мир, у людях – добра воля!» (Лк2:14).   В той час у світі був pax Romana «римський мир».  Але не про такий мир говорить Бог.

Він дає особливий мир.  Цього миру можна не мати в найбільш нейтральній країні світу. Цього миру може не мати наймиролюбніша людина на світі.  Цей мир можна мати під час найлютішої війни.  Цей мир може мати найвідважніший солдат на фронті. Бо цей мир залежить не від світу, а від народженого Марією Князя миру. Бо здобув Його лише Він на хресті Голгофи.  Лише Він, як пише Апостол Павло «наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом» (Еф. 2:14). 

Ісус Христос здобув для нас мир з Богом.  Цей мир Він дає нам, як і колись давав Своїм учням кажучи: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Навіть якщо довкола гримить війна, лютує економічна криза, руйнується весь світ, ви не тривожтеся і не лякайтеся, бо маєте мир з Богом.  Бог на вас не гнівається, а любить вас, піклується про вас і проведе вас крізь вогонь і воду до кінцевої мети вашої мандрівки – Царства Небесного.  Бо для того, аби ваша мандрівка скінчилася в Царстві Божому, мандрівка народженого Князя миру, Ісуса Христа, розпочалася з Віфлеємських Різдвяних ясел.

Сьогодні ми святкуємо Різдво Христа Царя, бо це про Його панування звіщає євангеліст Старого Заповіту, Св. Ісая: «Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його».  Цар, народжений у Віфлеємі і сповитий у яслах, панує повіки.  Його панування та мир, каже нам сьогодні пророк, будуть множитися без кінця, бо не було, немає і не буде такої сили, яка зможе спинити Євангеліє Христове.  Цар Христос панує у Своїй Церкві благодаттю, через Слово і Таїнства, а світі Він царює силою, аби Його Євангеліє поширювалося світом аж до останнього краю землі.

 Христос зміцнює Свою Церкву проповіддю Закону і Євангелія. Де їх немає, там починають спочатку руйнуватися кордони Христового Царства,  потім замаскований ворог заходить у твердиню і стане проголошувати ворожі послання з кафедри, а вкінці він навіть перестає маскуватися і оголошує про те, що якась певна територія або ж церква вже перебувають під його контролем, бо Євангеліє там вже не лунає і там воно вже не проповідується у всій його чистоті.  А такий злочинець у церковних одежах ставить себе на місце Царя і починає замінювати Його постанови – Його Закон і Євангеліє – власними постановами, різноманітними переданнями, які Апостол Павло ще називає бабськими байками.

Але де є Закон і Євангеліє, де є справедливість і праведність, де є осуд гріха і де є прощення гріхів заради Самого Христа, там Його Царство, яке розпочинається з Віфлеємських ясел, триває далі і незважаючи на обставини, триває по всьому світові, через проповідь Слова Божого і через вірне роздавання Таїнств відповідно до Христового Слова. І робить це не проповідник, не Рада громада і навіть не все зібрання віруючих, а працює, трудиться, діє ревність Господа Саваота.

Царство Христове, як вже перебуває у ваших серцях сьогодні, зосереджується завжди довкола Христа, Який промовляє до нас через Євангеліє і Який живить нас Своїми правдивими тілом і кров’ю з Господнього Столу.  Воно підпирається справедливість і праведністю.  Цю справедливість здійснює у Церкві Господь Своїм Словом, проголошуючи суд грішникам і даючи відпущення гріхів розкаяним. До тих, що каються, Він ставиться, як милосердний батько, який з нетерпінням чекає того часу, коли нарешті його дитина покається і попросить вибачення, бо він так сильно хоче її пробачити, хоче її палко з радістю обняти і хоче мати з нею задушевну бесіду, і хоче зробити її спадкоємцем усіх багатств, які батько для цієї дитини назбирав. 

 

            Хай панує цей мир у ваших родинах. Хай світло Віфлеємської зірки яскраво сяє у вашому житті.  Хай справедливість і праведність Божа зміцнює Його Царство, Церкву Христову тут на землі.  Бо Христос народився!  Славімо Його!  Амінь.

Проповідь на Останню неділю перед Різдвом

      НА ЧИЄМУ БОЦІ БОГ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           

А Марія промовила: «Величає душа моя Господа,  і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,  удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!» (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

 

Дорогі брати і сестри, з огляду на все, що відбувається нині в світі, ми можемо раз за разом ставити запитання: «На чиєму боці Бог?»  Свого часу Наполеон був глумливо промовив: « Я зауважив, що Бог зазвичай перебуває на боці найсильніших батальйонів».  На те образливе глузування.  1812 року непереможна армія Наполеона та його союзників, яка нараховувала більш як півмільйона людей, перейшла річну Німан, аби захопити Росію. Здобувши Смоленськ, перемігши в кривавій битві біля Бородіно, Наполеон увійшов в Москву. Здавалося, що столиця ворожої держави захоплена і можна торжествувати.

Але твориво Боже – м’який сніг, який тане від найлегшого подиху людини виявився для найсильніших батальйонів однією з найголовніших перепон.  Французькі солдати гинули тисячами, а російські піки викидали з території Імперії ті жалюгідні, замерзлі, голодні рештки колись непереможної армії.  Бог не був на боці найсильніших батальйонів.  Якщо Наполеон надіявся на власні батальйони, то на пам’ятній медалі російського Імператора були викарбувані слова: «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу» (Пс. 115:1).

«На чиєму боці Бог?» - можемо думати ми, коли бачимо зухвалих людей, які крадіжками та обманами здобувають величезних статків і владу над мільйонами людей.  «На чиєму боці Бог?» - можемо думати ми, коли бачимо з якою зухвалістю тиранія руйнує людські долі і життя в різних частинах світу. Втім сьогодні нам також варто задуматися про те, чи не думаємо й ми, що Бог – на нашому боці, коли ми самі покладаємося на власну силу, хитрощі, розум, аби здобути те, що насправді, ні відповідно до закону, ані відповідно до Божих Десяти Заповідей, нам належати не повинне. 

Сьогодні Євангеліє вустами Діви Марії проголошує нам великі істини про те, на чиєму боці перебуває Бог насправді.  «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» - співає Богородиця.  Зухвалі противники Божого Слова; богохульники і опоненти Божої волі, явні та приховані; усі повстанці проти Ісуса Христа, незважаючи на їхню релігійну приналежність або атеїзм,  які вважають християн за немічних або розумово відсталих, зазнають міці – не людської, а Божої. Вони не знатимуть куди втікати і як втікати і будуть дивуватися, що все їхнє планування раптом зруйноване, а вони опиняються зовсім не там, де думали і отримують не те, до чого докладали усіх зусиль.  Всі, хто пишається думкою серця свого, будуть Богом розпорошені.  Це відбувається вже. Вони просто цього не помічають, бо пихатість затьмарила їхній зір і розум.

            Свята Марія співає, що Бог скидає могутніх з престолів.  Вони можуть будувати справжні замки, оточувати себе військом, укладати союзи із набагато могутнішими володарями і вислуховуючи лестощі найближчого оточення, організовувати для себе банкети під час чуми.  Такий їхній спосіб поведінки  і вони вважають це непорушним правилом. Проте в Бога існує інша непорушна парадигма – могутніх Він скидає з престолів.  Їхньому царюванню обов’язково настає кінець.  Це – істина.

Пісня Матері Божої, через яку співає Господь Святий Дух, також не випускає з поля зору багатих. Проте ця пісня лунає радше як похоронний марш їхньому багатству.  Господь не дав їм багатство для того, аби вони винятково самі цим багатством користувалися та проводили своє життя у розкошах, марнували гроші винятково на себе і ні про що більше не турбувалися.  Бог дає багатство, аби ним вміло розпоряджалися і підтримували в цьому світі Божі справи: проповідь Євангелія, побожні освіту та культуру, опіку про бідних тощо.  Якщо ж багаті цього робити не будуть, то Бог обіцяє їх пустити ні з чим, тобто з порожніми руками. І що вони зможуть сказати Богові на суді?  Хіба що волатимуть, як багатий з пекла і проситимуть, аби убогий Лазар бодай пальцем одним змочив їхні спрагнені вуста!

Але не за це величає Діва Марія сьогодні Господа!  Не хоче вона жахливої долі ще в цьому світі та й у цілій вічності ні для пихатих, ні для могутніх, ні для багатих.  Бог не хоче погибелі для жодної людини.  Бог хоче, аби всі люди покаялися і прийшли до пізнання правди. Бог любить людей і прагне вам усім добра.  І за Божу ласку, за Божу любов славить Діва Марія Бога.

Свята Діва радіє Богом, Спасом її.  Марія називає Бога своїм Спасителем.  Вона – Богородиця, але їй потрібен Спаситель.  Чому? Бо й вона має цю жахливу спадкову хворобу, яка увійшла в світ після гріхопадіння наших прабатьків – гріх. «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).  Гріх так само закриває доступ Діві Марії до Царства Божого і вічного життя, як і всім людям. І якби не Спаситель, Діва Марія, як і всі ми, навіки була би приречена до смерті, тимчасової і вічної та до вічних мук у невгасимому вогняному озері аду.  

 

            Тому такою радістю наповнене серце Марії.  Бог зглянувся на її покору, співає вона.  Вона сповідує, що в ній немає нічого такого, що могло би принести їй спасіння. В цьому вона відрізняється від усіх тих пихатих невігласів, що вважають, що їхній розум, діла або спосіб життя допоможуть їм спастися.  В Діви Марії немає багатства, як в Іродіяди. Вона не може робити щедрих пожертв або користуватися привілеями, якими користується дружина первосвященика в Єрусалимі.  Навіть коли народиться Божий Син, то пожертвою їхньої родини будуть дві горлиці.  В неї немає влади, вона сама потерпає від влади окупантів, які змушують її, вагітну, що ось-ось має народити Сина, долати важку дорогу від Назарету до Віфлеєму.  

Отже в неї немає ні влади, ні багатства, ані пихи – супутниці перших двох атрибутів людей, що дуже часто кидають виклик Богові.  Але вона має віру, віру в грядущого Спасителя.  Діва Марія радіє. Вона радіє Богом, її Спасителем, Який зглянувся на покору Його раби, бідної, віруючої дівчини з роду Давидового, яка живе нині в Назареті.   До неї Він виявив велику ласку, учинивши її Матір’ю Сина Божого. Через це ми і всі роди віруючих до нас і після нас, вважаємо Марію блаженною, щасливою в Богові. Вона стала тією жінкою, Насіння якої розчавить голову змієві.  Від Єви і до Марії чимало віруючих жінок думали про це Насіння і розмірковували, чи то не вони стануть матерями Чоловіка, Який покінчить з пануванням гріха, диявола і смерті та відновить Рай і вічне життя.  Цією жінкою стала блаженна Марія.  Тим Насінням став її Син, наш Бог і Спаситель, Ісус Христос.  Марія радіє, бо цей Спаситель – в її утробі.

Його Ймення – святе.  Ні жодної краплинки Його Імені не забруднене гріхом. Все грішне перед Ним мусить загинути.  Бо святість і гріх – речі несумісні.  Але й милість Його триває з роду в рід.  Не сотню років і навіть не тисячу, а весь час, з роду в рід, безперервно.  Але вона виливається лише на тих, хто боїться Його, тобто вірує в Христа, Якого зараз під серцем носить Св. Марія. Бо це Він, її Насіння, незабаром народиться, аби простягнути міць рамена Свого. Вся міць рамен і рук Його буде потрібна для єдино можливого спасенного діла – Голгофської жертви.

Зараз Марія радіє в Бозі, Спасі її.  Через тридцять три роки меч прошиє душу її, коли вона бачитиме розп’яття і смерть її Сина на хресті.  Саме на тому місці і відбулася найбільша драма, оспівана у Величальній Пісні Матері Божої.  Там Божий Син розпорошив владу пихатого начальника темряви і вождя усіх пихатих.  На хресті Він скинув могутнього диявола із його престолу влади над усім світом і позбавив його головного багатства – захоплених ним у полон людських душ.    Все це здійснила Його жертва, єдина, свята, правдива і досконала жертва за гріхи цілого світу. 

І там на хресті Його рамено, рамено Христа розп’ятого і воскреслого, підіймає вас, покірливих, що визнаєте сьогодні ваші гріхи і провини перед Богом.  Він підіймає вас із мороку гріха та смерті до світла прощення, праведності і вічного життя.  Вічне життя Він дарує вам усім, що віруєте в Нього і як Марія сьогодні радієте Христом Богом, вашим Спасом, Який на третій день Сам воскрес, вийшов із гробу, і нині царює з Отцем і Святим Духом.

Він удовольняє вас, голодних на правду, добром.  Сьогодні це добро Він дає через Слово.  Як батько втішає свою стомлену та зболену дитину Словом, так робить нам і Бог.  Він сьогодні через пастиря проголошує вам, що каєтеся в гріхах, відпущення гріхів, Свою милість, Свою любов до вас і до ваших дітей.   

Свята Марія співає, що Бог пригорнув Ізраїля.  Сьогодні добро Своє, прощення гріхів і вічне життя, дарує Він вам, пригортаючи вас, через Своє правдиве тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.  Як батько пригортає свою дитину, аби засвідчити свою любов, так само й Бог пригортає нас через тіло і кров Христа і наче каже: «Ти належиш мені. Ти – частинка Мого тіла, Церкви, яка живе і буде жити вічно, бо вічно живе її Голова, Спаситель Ісус Христос».

Бог пригортає вас, аби нагадати вам про Свою милість і ця милість Його, співає Діва Марія буде тривати для насіння Авраамового повіки віків.  А що це за насіння Авраамове?  Насіння Авраама – віруючі в Христа.  Насіння Авраама – це такі віруючі жінки, як Марія.  Насіння Авраама – це такі віруючі чоловіки, як Йосип, заручений із нею. А кожен, хто не вірує в Христа, той – не насіння Авраама, а насіння диявола, до якого належать пихаті з усіх націй і народів, які вважають що Бог – на боці найсильніших батальйонів.  Насіння ж Авраама – це віруючі, це ті, що разом із Марією виявляють власну покірність і, які не надіються на власні діла та заслуги, а винятково на Христа, співаючи Йому: «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу».

Ви, любі віруючі, брати і сестри – правдивий Ізраїль і вас, пригортає нині Бог до Себе тілом та кров’ю Христа, потішаючи вас та покріпляючи, аби Останнього Дня, воскресити вас із мертвих і дати вічне життя у Своєму святому Царстві. Бог – на вашому боці і на боці всіх, хто вірує і надіється на Христа. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Служби Божі на Різдво

Завтра, 6 січня - Остання Неділя перед Різдвом і Надвечір'я Різдва Христового.
Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми розпочнемо досліджувати 2-Соборне послання Св. Апостола Петра.   Літургія будуватиметься довкола Євангелія від Св. Луки 1:46-55 і Таїнства Святої Вечері, а Вечірня довкола Книги Св. Пророка Ісаї 9:2-7.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія
18:30 - Вечірня

7 січня - Різдво Христове.  Як на те свята Божа ласка та воля,   Різдвяна Літургія будуватиметься довкола Послання до євреїв 1:1-9 і Таїнства Святої Вечері.


Розклад на 7 січня:
11:00 - Різдвяна Літургія



Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

Нове число Стягу

Вийшло друком чергове число Стягу.  В часописі читач знайде новини церковного життя, проповідь Божого Слова, продовження пояснення церковного календаря (своєрідні житія святих) та різноманітні богословські матеріали.  Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

                                           ВІДПОВІДЬ РІЗДВА              

     В популярній антиутопії Сьюзен Коллінз «Голодні ігри» столиця під назвою Капітолій, яка уособлює державну владу, щороку провадить Голодні ігри, своєрідні гладіаторські бої, на які кожен округ країни надає юних представників: хлопця і дівчину. З жорстоких і підступних боїв живою мусить залишитися лише одна людина.  Мета таких жорстоких «ігор» - вселяти страх перед державою і тримати в покорі громадян, з яких весь час знущається центральний уряд.  З іншого боку, мешканці Капітолію, подібно до жителів стародавнього Риму, захоплено спостерігають за смертельною боротьбою юнаків і юнок, ще більше культивуючи в обраних жителів столиці культ жорстокості і впевненості у власній всесильності.  Голодні ігри  варто прочитати, аби зрозуміти до чого може привести витіснення Бога із життя суспільства.  Але Голодні ігри – це лише художній твір.

Натомість виставка «Таємниці тіла», яка курсувала і далі курсує Україною - це реальність.  Сьогодні я знову бачив рекламу цієї виставки у вагоні київського метро.  В рекламі дітки, які сидять на руках в тата і мами захоплено показують пальчиками на людські тіла, з яких здерли шкіру, а батьки (виходячи із замислу реклами) напевно щось збираються своїм діткам пояснювати.  Організатори такої виставки, фактично, запрошують: «Приходьте самі, приводьте ваших діток і не пожалкуєте!»  Жалкування може настати, якщо не на самій виставці, то значно пізніше, коли на людські тіла відвідувачі таких виставок (особливо діти) будуть дивитися, вже не як на творіння Боже, а на якийсь матеріал, який можна задля розваг розтинати, вивертати нутрощі, здирати шкіру, розсікати та виставляти на показ як опудала тварин. 

Правозахисники та християнський люд на Заході висловлювали обурення через таку виставку ще з однієї причини – понівечені людські тіла – тіла страчених китайською владою в’язнів.  За що їх стратили? Ніхто, крім китайської влади не знає.  Може це були християни такі як ви і я, і загинули вони через гоніння на Церкву?  Може це були борці за свободу своєї країни від комунізму і загинули через те, що не скорилися комуністичній ідеології?  Але ким би вони не були – Господь Бог не призначав їхніх тіл для того, аби їх нівечили і як опудала возили всім світом.  

Люди – не тварини.  Люди – вінець Божого творива.  Людина була створена на образ і подобу Божі (Буття 1:27). П’ята Заповідь Божа «Не вбий!» стає на захист вашого життя і, звичайно ж, вашого тіла.  Навіть коли людина помирає, то Писання засвідчує шанобливе ставлення віруючих до покійних, зокрема і до їхніх тіл.  Виставки, подібні до виставки «таємниці тіла», часті випадки катування в міліції, зневага до елементарних потреб людського тіла, що виявляється у мізерних заробітних платах українців – все це не лише наслідок цинічної зневаги до П’ятої Заповіді, але й гучний виклик Богові, який безкарним не минеться, бо людина й далі залишається вінцем Божого творива, попри те, що намагається донести до нас пропаганда диявола.

Власне кажучи, Різдвяні свята – чудесне нагадування нам про те, наскільки Бог цінує людське тіло і про це ми співаємо в одній з наших колядок: «Вітцівське Слово зодягнулось в тіло».  Відповідь Різдва сучасному цинізмові в тому, що Бог Син зодягнувся в людське тіло, аби виявити Свою жертовну любов до людського роду, яка проявилася у Його розп’ятті на Голгофі та воскресінні з гробу. Різдво – це Божа відповідь усім тим, хто зневажає святість людського життя, і вважає, що до людей можна ставитися як до тварин.  Бог цінує кожного з нас, любить нас і бажає, аби ми вірували в Його Сина Ісуса Христа і жили вічно. Для цього Христос народився!  Славімо Його!

 Вячеслав Горпинчук

День Св. Апостола Хоми

Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.

 

Молитва на День Св. Апостола Хоми:

 

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Свтим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Головна стаття нашої християнської віри

        Ось головна стаття нашої християнської віри: що Син – вічний і правдивий Бог, а також правдива людина, послана у світ для його спасіння. Ця стаття анулює віру юдеїв, турків та всіх тих. хто відкидає  Сина і таким чином поклоняється іншому богові та шукає іншого джерела допомоги. Турок не може молитися Господньою Молитвою або статтями нашого Символу віри.  Віра, яка дарується лише Богом, є головним видом поклоніння. Бо ми не повинні вірувати в ангелів, пророків чи апостолів. Ні, ця божественна шана належить Самому Синові, бо Він – правдивий Бог із Отцем.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

День Св. Прабатьків, Адама і Єви

 Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

 

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

 

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви