Вийшло друком чергове число Стягу. В часописі читач знайде новини церковного життя, проповідь Божого Слова, продовження пояснення церковного календаря (своєрідні житія святих) та різноманітні богословські матеріали. Вашій увазі пропоную редакторську статтю.
ВІДПОВІДЬ РІЗДВА
В популярній антиутопії Сьюзен Коллінз «Голодні ігри» столиця
під назвою Капітолій, яка уособлює
державну владу, щороку провадить Голодні
ігри, своєрідні гладіаторські бої, на які кожен округ країни надає юних
представників: хлопця і дівчину. З жорстоких і підступних боїв живою мусить
залишитися лише одна людина. Мета таких
жорстоких «ігор» - вселяти страх перед державою і тримати в покорі громадян, з
яких весь час знущається центральний уряд.
З іншого боку, мешканці Капітолію,
подібно до жителів стародавнього Риму, захоплено спостерігають за смертельною
боротьбою юнаків і юнок, ще більше культивуючи в обраних жителів столиці культ
жорстокості і впевненості у власній всесильності. Голодні
ігри варто прочитати, аби зрозуміти
до чого може привести витіснення Бога із життя суспільства. Але Голодні
ігри – це лише художній твір.
Натомість
виставка «Таємниці тіла», яка курсувала і далі курсує Україною - це
реальність. Сьогодні я знову бачив
рекламу цієї виставки у вагоні київського метро. В рекламі дітки, які сидять на руках в тата і
мами захоплено показують пальчиками на людські тіла, з яких здерли шкіру, а
батьки (виходячи із замислу реклами) напевно щось збираються своїм діткам
пояснювати. Організатори такої виставки,
фактично, запрошують: «Приходьте самі, приводьте ваших діток і не
пожалкуєте!» Жалкування може настати,
якщо не на самій виставці, то значно пізніше, коли на людські тіла відвідувачі
таких виставок (особливо діти) будуть дивитися, вже не як на творіння Боже, а
на якийсь матеріал, який можна задля розваг розтинати, вивертати нутрощі,
здирати шкіру, розсікати та виставляти на показ як опудала тварин.
Правозахисники
та християнський люд на Заході висловлювали обурення через таку виставку ще з
однієї причини – понівечені людські тіла – тіла страчених китайською владою
в’язнів. За що їх стратили? Ніхто, крім
китайської влади не знає. Може це були
християни такі як ви і я, і загинули вони через гоніння на Церкву? Може це були борці за свободу своєї країни
від комунізму і загинули через те, що не скорилися комуністичній
ідеології? Але ким би вони не були –
Господь Бог не призначав їхніх тіл для того, аби їх нівечили і як опудала
возили всім світом.
Люди – не
тварини. Люди – вінець Божого
творива. Людина була створена на образ і
подобу Божі (Буття 1:27). П’ята Заповідь Божа «Не вбий!» стає на захист вашого життя і,
звичайно ж, вашого тіла. Навіть коли
людина помирає, то Писання засвідчує шанобливе ставлення віруючих до покійних,
зокрема і до їхніх тіл. Виставки,
подібні до виставки «таємниці тіла», часті випадки катування в міліції, зневага
до елементарних потреб людського тіла, що виявляється у мізерних заробітних
платах українців – все це не лише наслідок цинічної зневаги до П’ятої Заповіді,
але й гучний виклик Богові, який безкарним не минеться, бо людина й далі
залишається вінцем Божого творива, попри те, що намагається донести до нас
пропаганда диявола.
Власне
кажучи, Різдвяні свята – чудесне нагадування нам про те, наскільки Бог цінує
людське тіло і про це ми співаємо в одній з наших колядок: «Вітцівське Слово
зодягнулось в тіло». Відповідь Різдва
сучасному цинізмові в тому, що Бог Син зодягнувся в людське тіло, аби виявити
Свою жертовну любов до людського роду, яка проявилася у Його розп’ятті на
Голгофі та воскресінні з гробу. Різдво – це Божа відповідь усім тим, хто
зневажає святість людського життя, і вважає, що до людей можна ставитися як до
тварин. Бог цінує кожного з нас, любить
нас і бажає, аби ми вірували в Його Сина Ісуса Христа і жили вічно. Для цього
Христос народився! Славімо Його!
Немає коментарів:
Дописати коментар