Не прощами чи ділами

     ... Іван показує, що немає іншої дороги спасіння від гріха, як через Христа, Сина Божого. Про це всі вони навчають фальшиво – папа, всі монахи, турки, юдеї і навіть весь світ. Вони, звісно, погоджуються із першою частиною, що Христос – Син Божий.  Але вони не визнають, що не може бути іншого порятунку від гріха, смерті і суду, окрім як через віру в Сина.  Ні вони з усієї сили проти цього виступають.  Вони хочуть спастися своїми ділами і своїм життям у монастирях. Але тут нам сказано дуже виразно: «Хто вірує в Єдинородного Сина, не буде засуджений».  Спасає віра – діла не спасають. Ми не читаємо, що спасаємося обітницею вирушити на прощу чи якоюсь іншою обітницею, чи месою, чи чистилищем. Якщо з папських і чернецьких книжок забрати розділи про всі ці речі, то там мало що би зосталося. А святий отець, Папа, постановив і підтвердив все це своїми буллами, роблячи таким чином Христа разом із Його святими, розгніваними суддями.  Якщо це викреслити з папських книг, то в нього нічого не залишиться. Та це Євангеліє зазначає, що Христос – не суддя, що Він прийшов у світ не судити його, а спасти, бо Своєю кров’ю Він приніс заплату за гріх, смерть і пекло. І кожен, хто вірує в Нього також приніс сатисфакцію і плату за гріх не прощами чи ділами, а через Самого Христа.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана