Проповідь на 2-у неділю Богоявлення

                           ТАКІ РІЗНІ ДАРИ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

          

І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,  а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!  Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!  Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!  У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві,  тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!  Думайте між собою однаково  (Римлян 12:6-16а).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).  Амінь.

 

Дорогі брати і сестри,  сади були колись окрасою нашої країни.  Хоча Україна сьогодні закуповує дуже багато фруктів, які можна вирощувати в нашому рідному краї, від півночі до півдня, я впевнений, що з часом українські сади, оспівані поетами та письменниками відродяться, і вже українські фрукти будуть наповнювати ринки та магазини інших країн, вже не кажучи про те, що українці матимуть можливість споживати власні плоди, плоди вирощені в українських садах. Той, хто має дачу, хто має справу із садівництвом знає про те розчарування, яке настає в господаря, коли раптом дерево нічого не родить.  Ви розраховували на солодкі черешні, смачні яблука, соковиті груші, але раптом виявляється, що дерево – порожнє, на ньому лише зеленіє листя, а плоду жодного немає.

Бувають, звичайно, неврожайні роки.  Бувають і такі дерева, що родять через раз. Але коли ви зауважуєте, що рік за роком дерево не приносить жодного плоду, то розумієте, що це дерево насправді вже перестало бути плодовим деревом і воно просто займає місце в саду і не просто виснажує ґрунт, але й щороку вас розчаровує, не приносячи тих плодів, які ви від нього очікуєте.  Тоді добрий господар береться за діло і в хід ідуть пилка або сокира – щоби дерево зрубати, лопата – аби викорчувати коріння та звільнити місце під добру деревину.  Дерево ж неродюче зазвичай іде на паливо.

Щось подібне відбулося і з людством.   Від самого початку наші прабатьки, Адам і Єва, не лише жили в чудесному Еденському Саду, але й самі були наче прекрасні плодові дерева саду і зароджували праведністю.  Але це тривало недовго. Після того, як наші прабатьки впали в гріх, вони перестали зароджувати добром і стали подібні до неплідних дерев, які не приносять вже добрих плодів.  Так, замість каяття, першими злими плодами Адама та Єви стали звинувачення когось іншого у власному гріхові.  Гріх перетворив наших прабатьків на неродючі дерева.  Як і слід було зробити, Бог «викорчував» наших прабатьків із Раю.  А далі сталося так як каже народне прислів’я: «Яблуко від яблуні далеко не падає»,  тож відтоді всі люди народжуються на образ своїх грішних батьків і ростуть перед Богом наче неплідні дерева, призначені лише для одного – для викорчовування, тобто для смерті і спалення, тобто для вічних мук у невгасимому огні пекла.

Ви можете зауважувати чимало злих плодів у житті наших ближніх. Аби дивитися на себе треба дзеркало, а когось ми бачимо без усяких засобів.  Набагато важче зауважити такий злий плід в самому собі. Господь про наші природні плоди, які властиві нам від самого нашого народження каже: «Зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!» (Мр. 7:21-23).  Що чекає на людей за ці плоди? Лише вічний вогонь!

Слава Богові, що Його Єдинородний Син, Ісус Христос, наш Господь і Спаситель забрав на Себе всі наші гріхи та провини!  Сьогодні ми дякуємо Сину Божому, що Він змив усі наші гріхи Своєю святою і дорогоцінною кров’ю і помер на нашому місці.  Сьогодні ми славимо Його як переможця над нашою смертю і нашими вічними стражданнями в огні аду, бо на третій день по Своїй хресній смерті Він воскрес із мертвих і нам, що були приречені до вічності в пеклі подарував вічність у Раю Божому, в Царстві Небесному. Слава Святому Духові, Який покликав нас через Євангеліє і дав нам нове життя, перетворивши нас із дерев злих на дерева родючі, що приносять добрі плоди, прославляючи Бога!

Все це, прощення гріхів, нове життя і всі ці добрі плоди, добрі діла, які ми приносимо в нашому житті – подарунки від Бога!  Як написано «щоб ніхто не хвалився» тим, що це він такий могутній і розумний, і добрий, і мудрий, що добився спасіння і всякого добра.  Ні, всяке добро ми отримуємо від Бога.  Так само як Бог сьогодні через покликаного пастиря проголошує вам сьогодні відпущення гріхів. Так само як Він сьогодні пригортає вас до Себе через правдиві тіло та кров Ісуса у хлібі та вині Святої Вечері, так само Він дає вам чудові дари, про які сьогодні розповідає нам Його любий апостол Павло.  Це справді чудесні, розкішні дари, які прикрашають вас і спонукають інших людей дякувати Богові за вас і славити за вас Бога.

Перший дар – це пророцтво, тобто дар проповідництва. Це – дар від Бога і Господь дає цей дар для того, аби він використовувався для того, як написано в грецькому тексті «за аналогією віри», тобто в межах віри або ж апостольської доктрини.  Коли цей дар проповідництва справді від Бога, то пастир, проповідник не буде суперечити Писанню і не буде давати фальшивих, нездійсненних пророцтв. Його наука, його проповідь обмежена Словом Божим. Власне це єдиний дар, про який говорить сьогодні Господь Святий Дух, який має обмеження, обмеження Писанням. Але це – дар.

Всі ж інші дари від Бога обмежень не мають!  Погляньте лише на чудовий дар служіння.   Жодних обмежень!  Господь послужив для всіх нас і Він продовжує це робити.  Господь не ділить людей у добрі на Своїх і чужих. Ось що Він каже: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?  Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:45-48).  Дар служіння – особливий дар.  Оскільки немає жодної християнина без якогось дару від Бога, цей дар є у когось з вас.

Наступним даром благословенні багато з вас, любі брати і сестри.  Апостол каже: «Коли вчитель – на навчання». Про цей дар дуже легко довідатися з ваших дітей. Адже коли ви їх навчаєте Слову Божому, то це бачитимуть і ваші ближні, і ваші брати та сестри з парафії, а особливо цим вашим даром навчання ви прославляєте Бога та будуєте християнську віру ваших дітей і внуків.  Чудовий дар і привілей дав вам Господь Бог!

Далі Господь Святий Дух говорить про дар утішителя.  Він Сам – Утішитель, бо розповідає нам про Христа. І ви маєте цей дар, коли бачите людину, занепокоєну своїми гріхами та потішаєте її Євангелієм. Прекрасний дар, який мають лише ті, що самі надіються на Христа і втішені Ним особисто!

Ще один особливий дар згадує наш Апостол. Це дар давання. Як часто ми бачимо помпезні шоу, коли передають якісь дарунки.  Особливо це видно під час виборчої кампанії.  Чого тільки не дарують перед журналістами за державні гроші: від гречки і до «швидких допомог».  Про таких давальників Господь каже: «Коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:2-4). Лицеміри не мають дару давання.  Його мають лише щирі християни, в яких живе Христос.

Милосердя – теж дуже особливий дар від Бога.  Апостол каже, що той, хто цей дар має, той милосердствує з привітністю.  Багато-хто не розуміє цього дару. Цілі благодійні фонди існують, аби збирати гроші для надання допомоги, але як часто така допомога дається так наче від серця щось відривають та ще й вимоги які ставлять перед бідними й убогими людьми.  Але людина, якій Бог дає цей дар милосердстування, діє зовсім по іншому. Її милосердя виходить із серця. Її милосердя – радісне, щасливе і цілеспрямоване.  День, коли вона чинить милосердя – для неї справжнє свято. Ось таке милосердя угодне Богові і є окрасою Християнської Церкви!

А ще є дар, який Бог дає всім християнам – це дар любові. Проте цей дар до певної міри парадоксальний, бо містить у собі ще й ненависть. Але ця ненависть – не до людей. Коли хтось ненавидить будь-яку людину, той цього дару любові не має. Ненависть про яку тут говорить вустами Апостола Господь Святий Дух стосується зла і насамперед лукавого – диявола і всякого його злобного діла.  «Ненавидьте нечестивість!» наче каже нам Апостол і водночас горніться до доброго, тобто, до Христа, до Його Слова, до Його Особисто у Євхаристії.  Ось який дар – цей дар любові, що його маєте лише, любі віруючі брати та сестри.

Цей дар виявляється у парафіяльному житті в особливий спосіб – коли ми любимо один одного, як люблять один одного брати і сестри в одній сім’ї, бо Церква і є сім’єю у Господі. У цій сім’ї брати і сестри раді одному допомогти. Як радіє наш Отець, коли бачить цей Його дар у дії в Його родині віруючих!

Пошана до інших людей – це теж дар від Бога.  У суспільстві, де так багато хамства, цей дар легко помітити. А особливо його помітно у вас, любі віруючі, коли ви поспішаєте виявляти пошану один до одного.

Існує така приказка, що «лінощі – злодій часу». Господь дає нам не лише ревність, але й бажання цю ревність до Нього втілювати в життя.  Своїм Словом і Таїнством Він підтримує палання нашого духа, проганяє геть духовну сонливість і лінощі і дає сили і енергії бути Господніми рабами через служіння нашим ближнім.  Який чудовий наш Господь, як Він про нас піклується і як Він весь час зміцнює Своїм Євангелієм наші родинні з Ним зв’язки.

Його Євангеліє дає надію, якою ми тішимося.  Його Євангеліє дає нами сили зносити будь-які утиски, адже світ нас ненавидить, тож утиски – звичайна для християн річ ще від часу П’ятидесятниці. І оскільки ми – не діти світу, а діти Божі, то й існує прихована або й відверта ворожнеча світу до Бога та Його дітей.  Тож коли починаються хоч якісь утиски або й переслідування, то утиски Божі діти терплять, а Бог дає на це силу.  Врешті-решт цей світ минеться, а Царство Боже триває вічно! 

Аби серед утисків і страждань ми могли спілкуватися з Богом, Господь дав нам молитву.  Він усі наші молитви вислуховує і на них відповідає. Молитва – це наше велике благословення, одне з багатьох, якими Бог щедро наділяє нас у Христі.  Оскільки ми такі багаті в Ньому різними дарами, ми маємо дар хотіння брати уділ у потребах святих.  Бог дає нам бажання давати пожертви в церкву, підтримувати служіння Євангелія і наших знедолених братів і сестер.  Він так само спонукає нас відчиняти двері для тих християн, що мандрують і не мають де спинитися. Він також дає нам сили благословляти тих, хто нас переслідує і проклинає.  Який чудовий наш Господь і які чудові дари Він дає вам, любі брати і сестри!

А ще Він нам дає сльози, аби ми поплакали з тими, хто плаче, щоби їхнє горе стало вдвічі меншим і дає Він нам радості, аби раділи з тими, хто святкує радість, щоби їхня радість стала принаймні вдвічі більшою!  Чудові дари від чудового Господа!

І насамкінець – дуже важливий дар для цілої Церкви – наше Сповідання віри, наша Книза Злагоди, аби ми думали між собою однаково і сьогодні співали одним хором нашу літургію і приходили у нашій різноманітності до одного хліба і до однієї чаші, аби причаститися одним Господом у одній вірі.  Які пишні і прекрасні дари нашого чудового Господа, Який створив цей прекрасний і родючий сад, нашу парафію!  Йому слава повіки віків! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).