Київ, Тургенівська, 24

Сатана атакує іменем і назвою Церкви

     Іншого разу сказав був доктор Мартін Лютер: «Понад усе ми повинні знати, чи наше вчення, яке ми викладаємо, є Божим Словом – коли ми це знаємо, то на ньому ми повинні міцно будувати, щоб ця будівля могла залишитися і залишиться, і не зруйнує її жоден диявол, а тим більше нічого не вчинить їй світ з уcією своєю раттю, якби вони всі разом не шаленіли та не лютували. Я, слава Богові, виводжу своє вчення винятково зі Слова Божого і зі свого серця прогнав усі інші вірування, як би вони не називалися. І я мав ці важкі думи та пережив гострий біль так, що моє серце деякий час теж промовляло: «Чи ти один такий, що в чистоті маєш істинне Слово Боже? А хіба інші його не мають?» А ще на нас нападає сатана і з усіх сил атакує нас іменем і назвою Церкви: «Так-так», – каже він, «все те, що Християнська Церква донині вирішувала і стільки років вважала за правильне, то саме це ти тепер копаєш ногами так наче це неправильне і ти своїм новим ученням водночас розхитуєш і духовний, і світський уряд».
     Цей аргумент я бачу у всіх пророків, які вислуховували від старших і в Церкві, і в уряді: «Ми – Божий народ і маємо пристойний уряд, заснований і установлений Богом. Те, що ми, найкращі і найбільші доми, вирішуємо і визнаємо за правильне, того слід триматися, а ви що за дурні такі, що хочете нас учити? Хіба вас не жменька?»  Тож справді слід не лише сповна знати Боже Слово та оснаститися ним, але й для того, аби вистояти в битві, слід мати міць учення. Слід бути спроможним промовити: «Я, звісно, знаю, що те чому я навчаю і те, чого я тримаюся – воно Боже, Найбільшої Величності на небесах, Його власне Слово і безконечна постанова та вічна і непохитна істина.
     А все інше, що з ним не погоджується і що йому противиться – марна диявольська брехня, фальшива і неправдива». А ще вкрай важливо, аби це діло провадити і залишатися в ньому непохитним та казати: «Це ж ви всі помиляєтеся і не маєте рації, а моє вчення повністю правдиве і Божа чиста істина, у якій я перебуваю навіть тоді, коли весь світ промовляє інше. Адже Бог не може обманювати, а я маю Його Слово і воно мене не підведе, ані сили адові не здолають мене і через це я маю втіху, яку промовляє Бог: «Я дам тобі людей і слухачів, які повинні його приймати – дозволь про це піклуватися лише Мені, Я буду тебе підтримувати – ти ж просто залишайся в Моєму Слові».

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

День Св. Пророка Самуїла

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

День Св. Бернарда Клервоського

      Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда Клервоського. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда Клервоського:

Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард Клервоський, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Засіб упокорення

Закон – ще й такий інструмент або ж засіб, який нас звинувачує і засуджує гріхи. Бог використовує цей засіб, аби нас упокорити та відібрати від нас пишання ділами, щоб ми навчилися, що живемо самою благодаттю і добротою Божою.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Патріарха Ісака

     

Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Проповідь на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

                                     ВЕЛИЧАЛЬНА

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!  Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!  (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).

 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні значна частина українців-християн святкують Успіння Св. Діви Марії, Богородиці. Успінням названий день її смерті. Він називається успінням, бо згідно з переданням Богородиця у час смерті не зазнала жодних мук, а вона просто заснула і у сні душу її забрав її Син, а наш любий Господь і Спаситель, Ісус Христос.

Християнська Церква від самого початку використовує терміни успіння, заснути для позначення відходу душі християнина або християнки від тіла. Св. Апостол Павло, говорячи про смерть християн до повернення Христа у славі і їхнє преображення у час Його повернення, пише в Першому посланні до коринтян: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя» (15:51-53).

Церква окрім імені дала Св. Діві Марії різні титули. Два з них найвідоміші, найбільш широковживані та похідні з Біблії – Богородиця і Мати Божа. Обидва ці титули свідчать не про божественне походження Святої Діви, а навпаки свідчать про дивовижний і чудесний факт воплочення вічного Божого Сина і служать чудовою ілюстрацією виконання найпершої обітниці, даної ще в Еденському Саду про те, що Насіння жінки розчавить голову змієві-дияволові.

Як і служать титули Богородиця та Мати Божа ілюстрацією усіх подальших пророцтв про те, що від жінки народиться дитина, яка буде також істинний Бог, як про це звіщає Ісая: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:5).

Чудові, основані на Біблії титули дала Церква Св. Діві Марії! Проте з часом до цих титулів почали приставати певні фальшиві учення, адже диявол не може заспокоїтися, допоки є істинні віруючі. Аби змусити людей вірувати у фальшиві вчення, диявол може супроводжувати такі вчення різними знаменнями та чудами.  Господь про це попередив нас і в Євангелії від Св. Марка Він нас застерігає: «Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (13:22).

Св. Діві Марії вже через багато століть по її успінню почали приписувати чимало чуд і фальшиві учителі закликали до того, аби надавати їй все більшої ролі у спасінні людей. Внаслідок бурхливої діяльності фальшивих проповідників в багатьох церквах утворився культ Богородиці.  Кажуть, що Папа Іван Павло ІІ хотів навіть проголосити її спів-спасительницею світу.  Але навіть коли того не сталося, дуже поширеною є молитва до Св. Діви Марії, яка закликає її спасти того, хто до неї молиться. Де-факто, Матір Божу називають спасительницею.

Але що про це каже сама Св. Діва Марія? І найголовніше – що про це каже Слово Боже?  Відповіді на це запитання дає нам сьогоднішній євангельський текст. Марія промовляє: «Величає душа моя Господа». Марія не звеличує себе, не хвалиться непорочним зачаттям, яке нині приписують їй фальшиві учителі. Марія визнає власну покірність перед Богом. Чому вона так робить? Бо Марія визнає власну ницість. Вона – нащадок царя Давида. І вона справжня його духовна донька.  Її славетний праотець так визнавав свою ницість і велич Бога: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені» (Пс. 50:7, 8).

Марії Господь виявив чудесну новину про те, що вона буде матір’ю Його Сина. Марія захоплена цим благословенням, яке Господь вилив на її, покірну дівчину із дому Давидового. Тому вона величає Господа. Вона прославляє Господа. Не себе, не свої чудові риси характеру. Зовсім ні – Марія величає Господа.

І вона визнає потребу у вирішенні проблеми її власних гріхів, бо далі вона каже: «і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм». Непорочній, безгрішній людині Спаситель не потрібний. Як каже Апостол Павло: «А Закон – не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним» (Гал. 3:12). Іншими словами, святій і досконалій людині не потрібна віра для виправдання і не потрібен Спаситель.  Вона житиме вічно, бо вона ніколи не грішитиме.

Марія – не така. Вона сповідає власну гріховність і власну потребу у Спасителі, матір’ю Якого вона обрана. Господь Святий Дух, Який спонукає Марію промовляти ці чудесні слова, через неї спростовує майбутні фальшиві учення та фальшиве прославляння Св. Діви Марії. Марія не славить сама себе.  Марія славить Господа. Вона величає Його і радіє Христом.

            Марія радіє своїм Сином, Який має народитися і Своїм Спасом, Який спасе її від гріхів і подарує їй і всім, хто вірує в Нього, вічне життя. Таке величне діло спасіння станеться через її Сина, що вона не може стриматися від дальшого прославлення Бога і співає: «зглянувся Він на покору Своєї раби». 

            Марія не була просто єврейською віруючою. Вона  належала до тих дівчат, які молилися і просили в Бога і надіялися, як їхня праматір Єва, що це їхнє Насіння стане тим великим Визволителем, Який покладе край пануванню диявола та смерті.  Звісно ж Марія, молилася про те, аби стати матір’ю Месії.  Але в цих молитвах вона просила, аби це сталося винятково з Божої милості та Божої благодаті. 

            Марія називає сьогодні себе покірною рабою Божою. Пихаті в Бога не просять, а вимагають, виходячи зі своєї власної досконалості та вищості над іншими людьми. Але покірні завжди в Бога просять, як і ми просимо покірно в Господа навіть сьогодні упродовж служби Божої.

            Так просила Марія. Так вона славить Бога і всю честь та хвалу вона віддає Йому. «Бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть», – співає далі Марія.  Вона – набагато кращий богослов від тих богословів та теологів у високих церковних рангах і без них, які називають Марію благодатною. Марія спростовує їхні єретичні лестощі і називає себе блаженною, тобто щасливою – тією на яку вилилася величезна мірка Божої благодаті, Божої незаслуженої нічим любові.

Марію відтепер всі віруючі називають блаженною. Але це блаженство Марії – не через те, що вчинила вона. Не через те, що вона зробила якесь велике або особливе добре діло. Марія блаженна віднині і довіку, бо каже вона: «велике вчинив мені Потужний!»

            Марія – блаженна не через її особливі заслуги перед Богом, а через діяння Боже, яке Господь здійснив їй. Він проголосив її Матір’ю Свого Єдинородного і вічного Сина. Через неї у світ увійде Ісус Христос. Вона носитиме Його під Своїм серцем. Вона народить Його у Віфлеємі, принесе Його до храму в Єрусалимі і почує пророцтво про материнський біль під хрестом Голгофи. Марія втікатиме з маленьким Ісусиком до Єгипту. Її супутником  в усьому цьому буде Йосип.

            Марія буде чудовою віруючою матір’ю і стоятиме під хрестом Голгофи, де учинок Потужного виллється у торжествуюче Ісусове з хреста: «Звершилось!» І вона дізнається про Ісусове воскресіння з мертвих на третій день, аби й вона воскресла до вічного життя з усіма віруючими в Царстві Божому у день повернення її Сина у славі.

            А в сьогоднішньому Євангелії Марія славить Імення Боже, яке «святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!» Марія виспівує слова Мойсея про милість Божу аж до тисячного покоління на усіх, хто боїться Бога, тобто на усіх віруючих в Христа – на вас любі брати і сестри.

            Це – віра Матері Божої. Віра в перемогу Христа. Віра в Божу любов. Віра в Божу милість. І віра в Його міць та в Його справедливість.  «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» – каже вона. Тим, хто пишається власними ділами, власним розумом, власною мудрістю, пізнає міць Божу у несподіваний спосіб. Бог не хвалитиме Його. Бог таких розпорошить. Іншими словами вони не побачать, як ті, що вірують у Христа, обіцяного Царства Божого, а будуть розпорошені, викинуті за його межі.

            Марія також співає: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих». Ті, що надіються в цьому світі на могутність і силу дізнаються свою справжню ціну, коли опиняться перед Божим судом або ще тут, на землі, або неодмінно – перед престолом небесного Судді.  Натомість Господь підійме покірних, тобто тих, хто не має на що уповати, окрім Христа і скаже їм: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

Господь, сповідує Марія – «удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» Ті, накопичили море власних добрих діл і людських заслуг почують Його вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). А про тих, що визнають себе убогими та жебраками перед Богом, Він вже промовляє: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Мт. 5:3).  Це – віра Богородиці. І це її сповідання.

Ні слова про власну святість, ні слова величі, ні слова пишання собою. А величання Бога, прославляння Спасителя і уповання на Нього по віки віків – у цілій вічності. Бо «пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!». Як і сьогодні Він пригортає вас, любі брати і сестри істинними тілом і кров’ю Христа у Святій Вечері, згадуючи кожному з вас милість, прощаючи вам всі ваші гріхи та провини заради Христа і даруючи вам, як і Святій Діві, вічне життя в Його Імення. Хай Він Сам покріпить нашу віру, а ми «за прикладом Діви Марії і всіх праведних самих себе і все життя наше Христу Богу доручімо!»  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Неоднакова дія одного й того самого Слова

     Те, що Слово зароджує неоднаково і неоднаково діє, то це – Божа небесна воля. «Дух дихає, де хоче» (Ів. 3:8). Не  нам про це питатися. Як і не можу я сказати, чому я зараз радісний, а незабаром можу бути й нерадісний; чому одного разу мене Слово захоплює, а іншого разу – ні, хоча маю я одне й те саме Слово.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Зцілення зраненого сумління

... Рану сумління не зцілити нічим іншим, а лише Словом божественної обітниці. Ми мусимо вірувати, що Бог – «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої» (2 Коринтян 1:3). Ми мусимо вірувати, що «Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» (Псалом 146 (147):11). Ми мусимо знати, що Він хоче, аби ми надіялися і, що коли ми надіятися не будемо, то зазнаємо кари вічного прокляття. Чому б то Він наказував нам надіятися, якби не хотів нас простити? Чому б то Він віддав Свого Сина Єдинородного на таку ганебну смерть, якби не хотів, щоб ми були спасенні через віру в Нього?

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Молитва на День Незалежності України

     Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Мозаїка від сестри Марічки Шкуро

   

Минулої неділі сестра Марічка Шкуро подарувала парафії Воскресіння ікону Христа Спасителя. Сестра Марічка, яка має високі художні таланти, виконала цей твір власноручно, використавши змішану техніку мозаїки та іконопису. Парафія Воскресіння дякує сестрі Марічці за цей чудесний подарунок і просить в Господа для неї многії і благії літа на служіння Господу та Його Церкві її різноманітними талантами!

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви. 

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви