ВЕЛИЧАЛЬНА
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А Марія промовила:
«Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він
на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну
вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість
Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена,
розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з
престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні
з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого
слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню
його аж повіки! (Євангеліє
від Св. Луки 1:46-55).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, сьогодні
значна частина українців-християн святкують Успіння Св. Діви Марії, Богородиці.
Успінням названий день її смерті. Він називається успінням, бо згідно з
переданням Богородиця у час смерті не зазнала жодних мук, а вона просто заснула
і у сні душу її забрав її Син, а наш любий Господь і Спаситель, Ісус Христос.
Християнська Церква від самого
початку використовує терміни успіння, заснути для позначення відходу душі
християнина або християнки від тіла. Св. Апостол Павло, говорячи про смерть
християн до повернення Христа у славі і їхнє преображення у час Його
повернення, пише в Першому посланні до коринтян: «Ось кажу я вам таємницю: не
всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній
сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... Мусить бо
тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя»
(15:51-53).
Церква окрім імені дала Св. Діві
Марії різні титули. Два з них найвідоміші, найбільш широковживані та похідні з Біблії –
Богородиця і Мати Божа. Обидва ці титули свідчать не про божественне походження
Святої Діви, а навпаки свідчать про дивовижний і чудесний факт воплочення
вічного Божого Сина і служать чудовою ілюстрацією виконання найпершої обітниці,
даної ще в Еденському Саду про те, що Насіння жінки розчавить голову змієві-дияволові.
Як і служать титули Богородиця та
Мати Божа ілюстрацією усіх подальших пророцтв про те, що від жінки народиться
дитина, яка буде також істинний Бог, як про це звіщає Ісая: «Дитя народилося
нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний
Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:5).
Чудові, основані на Біблії титули дала
Церква Св. Діві Марії! Проте з часом до цих титулів почали приставати певні
фальшиві учення, адже диявол не може заспокоїтися, допоки є істинні віруючі.
Аби змусити людей вірувати у фальшиві вчення, диявол може супроводжувати такі вчення різними знаменнями та чудами.
Господь про це попередив нас і в Євангелії від Св. Марка Він нас
застерігає: «Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть
чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (13:22).
Св. Діві Марії вже через багато
століть по її успінню почали приписувати чимало чуд і фальшиві учителі
закликали до того, аби надавати їй все більшої ролі у спасінні людей. Внаслідок
бурхливої діяльності фальшивих проповідників в багатьох церквах утворився культ
Богородиці. Кажуть, що Папа Іван Павло
ІІ хотів навіть проголосити її спів-спасительницею світу. Але навіть коли того не сталося, дуже
поширеною є молитва до Св. Діви Марії, яка закликає її спасти того, хто до неї молиться. Де-факто, Матір Божу називають
спасительницею.
Але що про це каже сама Св. Діва
Марія? І найголовніше – що про це каже Слово Боже? Відповіді на це запитання дає нам
сьогоднішній євангельський текст. Марія промовляє: «Величає душа моя Господа». Марія не звеличує себе, не хвалиться
непорочним зачаттям, яке нині приписують їй фальшиві учителі. Марія визнає
власну покірність перед Богом. Чому вона так робить? Бо Марія визнає власну
ницість. Вона – нащадок царя Давида. І вона справжня його духовна донька. Її славетний праотець так визнавав свою
ницість і велич Бога: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати
моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість
мені» (Пс. 50:7, 8).
Марії Господь виявив чудесну
новину про те, що вона буде матір’ю
Його Сина. Марія захоплена цим благословенням, яке Господь вилив на її, покірну
дівчину із дому Давидового. Тому вона величає Господа. Вона прославляє Господа.
Не себе, не свої чудові риси характеру. Зовсім ні – Марія величає Господа.
І вона визнає потребу у вирішенні
проблеми її власних гріхів, бо далі вона каже: «і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм». Непорочній, безгрішній людині
Спаситель не потрібний. Як каже Апостол Павло: «А Закон – не від віри, але хто
чинитиме те, той житиме ним» (Гал. 3:12). Іншими словами, святій і досконалій
людині не потрібна віра для виправдання і не потрібен Спаситель. Вона житиме вічно, бо вона ніколи не
грішитиме.
Марія – не така. Вона сповідає
власну гріховність і власну потребу у Спасителі, матір’ю Якого вона обрана. Господь Святий Дух,
Який спонукає Марію промовляти ці чудесні слова, через неї спростовує майбутні
фальшиві учення та фальшиве прославляння Св. Діви Марії. Марія не славить сама
себе. Марія славить Господа. Вона
величає Його і радіє Христом.
Марія радіє
своїм Сином, Який має народитися і Своїм Спасом, Який спасе її від гріхів і
подарує їй і всім, хто вірує в Нього, вічне життя. Таке величне діло спасіння
станеться через її Сина, що вона не може стриматися від дальшого прославлення
Бога і співає: «зглянувся Він на покору
Своєї раби».
Марія не
була просто єврейською віруючою. Вона
належала до тих дівчат, які молилися і просили в Бога і надіялися, як
їхня праматір Єва, що це їхнє Насіння стане тим великим Визволителем, Який
покладе край пануванню диявола та смерті.
Звісно ж Марія, молилася про те, аби стати матір’ю Месії.
Але в цих молитвах вона просила, аби це сталося винятково з Божої милості
та Божої благодаті.
Марія
називає сьогодні себе покірною рабою Божою. Пихаті в Бога не просять, а
вимагають, виходячи зі своєї власної досконалості та вищості над іншими людьми.
Але покірні завжди в Бога просять, як і ми просимо покірно в Господа навіть
сьогодні упродовж служби Божої.
Так просила
Марія. Так вона славить Бога і всю честь та хвалу вона віддає Йому. «Бо ось від часу цього всі роди мене за
блаженну вважатимуть», – співає далі Марія.
Вона – набагато кращий богослов від тих богословів та теологів у високих
церковних рангах і без них, які називають Марію благодатною. Марія спростовує
їхні єретичні лестощі і називає себе блаженною, тобто щасливою – тією на яку
вилилася величезна мірка Божої благодаті, Божої незаслуженої нічим любові.
Марію відтепер всі віруючі
називають блаженною. Але це блаженство Марії – не через те, що вчинила вона. Не
через те, що вона зробила якесь велике або особливе добре діло. Марія блаженна
віднині і довіку, бо каже вона: «велике
вчинив мені Потужний!»
Марія –
блаженна не через її особливі заслуги перед Богом, а через діяння Боже, яке
Господь здійснив їй. Він проголосив її Матір’ю Свого Єдинородного і вічного Сина. Через неї у світ увійде Ісус
Христос. Вона носитиме Його під Своїм серцем. Вона народить Його у Віфлеємі,
принесе Його до храму в Єрусалимі і почує пророцтво про материнський біль під
хрестом Голгофи. Марія втікатиме з маленьким Ісусиком до Єгипту. Її
супутником в усьому цьому буде Йосип.
Марія буде
чудовою віруючою матір’ю і
стоятиме під хрестом Голгофи, де учинок Потужного виллється у торжествуюче
Ісусове з хреста: «Звершилось!» І вона дізнається про Ісусове воскресіння з
мертвих на третій день, аби й вона воскресла до вічного життя з усіма віруючими
в Царстві Божому у день повернення її Сина у славі.
А в
сьогоднішньому Євангелії Марія славить Імення Боже, яке «святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!» Марія
виспівує слова Мойсея про милість Божу аж до тисячного покоління на усіх, хто
боїться Бога, тобто на усіх віруючих в Христа – на вас любі брати і сестри.
Це – віра
Матері Божої. Віра в перемогу Христа. Віра в Божу любов. Віра в Божу милість. І
віра в Його міць та в Його справедливість.
«Він показує міць Свого рамена,
розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» – каже вона. Тим, хто
пишається власними ділами, власним розумом, власною мудрістю, пізнає міць Божу
у несподіваний спосіб. Бог не хвалитиме Його. Бог таких розпорошить. Іншими
словами вони не побачать, як ті, що вірують у Христа, обіцяного Царства Божого,
а будуть розпорошені, викинуті за його межі.
Марія також
співає: «Він могутніх скидає з престолів,
підіймає покірливих». Ті, що надіються в цьому світі на могутність і силу
дізнаються свою справжню ціну, коли опиняться перед Божим судом або ще тут, на
землі, або неодмінно – перед престолом небесного Судді. Натомість Господь підійме покірних, тобто
тих, хто не має на що уповати, окрім Христа і скаже їм: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від
закладин світу» (Мт. 25:34).
Господь, сповідує Марія – «удовольняє голодних добром, а багатих пускає
ні з чим!» Ті, накопичили море власних добрих діл і людських заслуг почують
Його вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті,
у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). А
про тих, що визнають себе убогими та жебраками перед Богом, Він вже промовляє:
«Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство
Небесне» (Мт. 5:3). Це – віра
Богородиці. І це її сповідання.
Ні слова про власну святість, ні
слова величі, ні слова пишання собою. А величання Бога, прославляння Спасителя
і уповання на Нього по віки віків – у цілій вічності. Бо «пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був
Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!». Як і сьогодні Він пригортає
вас, любі брати і сестри істинними тілом і кров’ю Христа у Святій Вечері,
згадуючи кожному з вас милість, прощаючи вам всі ваші гріхи та провини заради
Христа і даруючи вам, як і Святій Діві, вічне життя в Його Імення. Хай Він Сам
покріпить нашу віру, а ми «за прикладом Діви Марії і всіх праведних самих себе
і все життя наше Христу Богу
доручімо!» Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар