... Рану сумління не зцілити нічим іншим, а лише Словом
божественної обітниці. Ми мусимо вірувати, що Бог – «Отець милосердя й Бог
потіхи всілякої» (2 Коринтян 1:3). Ми мусимо вірувати, що «Господь любить тих,
хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» (Псалом 146 (147):11). Ми
мусимо знати, що Він хоче, аби ми надіялися і, що коли ми надіятися не будемо,
то зазнаємо кари вічного прокляття. Чому б то Він наказував нам надіятися, якби
не хотів нас простити? Чому б то Він віддав Свого Сина Єдинородного на таку
ганебну смерть, якби не хотів, щоб ми були спасенні через віру в Нього?
Немає коментарів:
Дописати коментар