День Св. Прабатьків, Адама і Єви

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Знаходити радість у смутку

Хто вірує в Христа, той мусить знаходити багатства в бідності, честь – у неславі, радість – у смутку, життя – в смерті і міцно триматися за них у вірі, яка горнеться до Слова і таке очікує.

Мартін Лютер, з проповідей

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на неділю праотців

                           ХРИСТОС ГРЯДЕ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке,  – по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»  (Євангеліє від Св. Матвія 11:2-10).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!   (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, присутність зла і відсутність очікуваних нами змін, може легко привести до сумнівів у багатьох речах. Одним із таких яскравих прикладів є вже декілька Майданів, які стало модно називати революціями. Український народ боровся за краще життя, за краще майбутнє і за краще теперішнє життя, але ми ніяк не можемо дочекатися таких змін, які настали в інших колишніх соціалістичних країнах східної Європи, наприклад, у Чехії чи Польщі. Тож природні розчарування тими політиками, які отримали великий кредит довіри від народу, який через власні страждання і жертви, привів тих політиків до влади.

Наша грішна плоть хоче подібні розчарування перенести і на Бога. Як часто ми чуємо нарікання про те, що Бог не карає злочинців, які, на нашу думку, не мають права ходити по землі. Як часто ми чуємо обурення на Бога через те, що помирають добрі, невинні люди, а особливо діти. Як часто нам може здаватися, що Бог діє несправедливо, допускаючи стільки недобрих подій у наше власне життя?

У нас може з’являтися спокуса думати, що оскільки Бог діє не відповідно до нашого особистого плану і не виконує особистих бажань нашої плоті, то до Його погроз і обітниць можна ставитись як нам хочеться. Але Бог нам каже: «Ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки» (Іс. 55:8, 9). 

Іван Христитель, Предтеча Христа, був останнім пророком Старого Заповіту. Він був надзвичайно популярним у Юдеї. Написано, що «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6).  Іван Христитель готував дорогу до приходу Месії, довгоочікуваного і обіцяного Спасителя.

Чимало юдеїв вірували, що коли прийде Месія, то настане золотий вік для Ізраїлю і юдеї будуть панувати так, як колись це було за днів Давида і Соломона. Пророцтва виконались. Прийшов Месія-Хрситос. Він охристився  На Нього своїм перстом указав пророк і промовив: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!.. Це – Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що Він – Божий Син!» (Ів. 1:29, 33, 34).

І ось Христос перебуває серед Божого народу. Але над народом далі панують римляни, язичники. А самого пророка, Івана Христителя, безбожний цар Ірод укинув до в’язниці. Ніякого золотого віку не настало. А оскільки Іван Христитель ув’язнений, то стало ще гірше! Що ж це відбувається?  Можливо, Ісус з Назарету – не той Месія, на Якого слід було чекати?  Можливо, Іван Христитель, їхній пророк помилився?

Пророк відправляє тих, що починають сумніватися, до Самого Христа. Він каже їм не сумніватися, не вагатися, не висловлювати ті або інші припущення, а поставити Христові пряме запитання: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Вони наче кажуть: «Іван Христитель каже, що це ти, а ми щось не бачимо того, що мало би супроводжувати Месію.  Де наше Царство?  Чому ти не в царському палаці?  Чому римляни далі правлять нашим рідним краєм? Де золотий вік Ізраїлю?»

Господь у відповідь каже їм, аби вони розплющили очі і побачили, що відбувається довкола них. «Ідіть», –  каже їм Христос, «і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»... Господь каже їм, що насправді пророцтва виконуються. 

Виконуються ті слова, які про Месію проголошували пророки Старого Заповіту.  Ісая, якого ми ще називаємо євангелістом Старого Заповіту, був пророкував за сімсот років до народження Христа: «Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (35:4-6).

Бог прийшов – Ісус присутній серед Свого народу. Він «щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 102:8). Він виявляє милість до всіх людей, які звертаються до Нього по допомогу. Він відкриває очі сліпим і вони прозрівають.. Він піднімає кривих, які не могли самі ходити, а тепер вони можуть ходити і бігати, і стрибати. Прокажених Ісус зцілює так, що вони тепер не відкинуті суспільством і не страждають, а мають звичайне життя серед свого народу. Глухі, яких торкається Ісусове милосердя, чують. 

І відбувається навіть більше – померлі встають. Де є Ісус, Життя для світу, там не може бути смерті і там не може бути похорону.  Усі люди є свідками того, що похорон, який натрапляв на Христа, перетворювався на воскресіння, а сум – на радість. І кругом Господь проповідує Євангеліє, Добру Новину. 

Ідіть, каже Христос Івановим учням, і перекажіть вашому учителеві усе, що ви бачили і чули. І не спокушуйтесь вашими особистими очікуваннями та планами. Той буде блаженний і щасливий, який не спокуситься, а віруватиме в те, що Ісус Христос – Спаситель світу. Блаженні ви, любі брати і сестри, коли уповаєте на Христа і довіряєте Йому усе, що маєте, і навіть власне життя.

А, коли Іванові учні відходять до свого ув’язненого учителя і пророка, то Господь звертається до всіх тих, хто раніше ходив до Івана, а потім, через Іванову проповідь, увірував у Христа. «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке,  – по палатах царських». 

Господь проповідує, що всі, хто йшов до Івана, не йшли помилуватись гарними йорданськими краєвидами. Так само вони не йшли на показ мод. Якби хтось хотів дізнатись про гарний одяг, то йому йти слід було не до Йордану, до Івана, а в до Ірода, або принаймні до Понтія Пілата.

В палацах – золото і розкіш. Але вони йшли дивитися на пророка і то не просто пророка, але – каже Господь, ви йшли дивитись на того «що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Іван був посланець, який готував дорогу Месії-Христові. 

Там Іван проповідував, що в ділах спасіння немає. Там Іван проповідував, що всі люди – грішні. Там він кликав їх до покаяння. І там він проповідував про грядущого Христа. Не про природу, не про глобальне потепління, не про Ізраїль і Рим, не про те, як стати успішним, багатим і здоровим, а про Христа, про Ягня, Яке на Себе гріх світу бере. 

Бо найбільша і головніша проблема юдеїв і українців, і всіх людей на світі – не в тому, хто над ними має в даний час політичну владу. Головна проблема всіх людей – гріх. Саме з гріхом увійшли в світ маса різних страждань і з гріхом увійшла у світ смерть, як написано: «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). 

Бог обіцяв спасіння і Він дає це спасіння, руйнуючи нашу найбільшу і найголовнішу причину усіх наших бід, нещасть і самої смерті – гріх. Він дає нам Свого Сина Єдинородного, аби Він забрав усі наші гріхи на Себе. На нашому місці і замість нас Ісус зазнав жахливих, пекельних мук. Аби смерть не мала над нами влади, Ісус помер на нашому місці і замість нас. 

І на третій день Він вийшов із гробу переможцем над смертю, аби «кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів. 3:16). Господь живе і царює серед нас Своєю благодаттю. І так само, як віруючі чекали на Його народження від Діви, так і ми чекаємо на Христове повернення у славі Останнього Дня, коли Він воскресить усіх людей і тих, що відкидали Його, вкине у вічний огонь пекла, а вас, що віруєте в Ньому, запросить увійти в Його вічне, святе Царство, де не буде ні болю, ні сліз, ні смерті, а лише вічне і радісне життя.

Але нині ми ще перебуваємо у цьому світі, який лежить у злі. У нас можуть з’являтися якісь страхи або й сумніви, як вони були з’являлися і в Іванових учнів. І тоді нас Господь Святий Дух знову й знову спрямовує до Ісуса Христа, наче вказує Своїм перстом на Божого Сина у Слові і Таїнстві. 

І Він через Євангеліє, через євангельську проповідь, відкриває нам очі, аби ми не просто бачили цей світ, але Він відкриває нам очі, аби насамперед ми бачили Христа розп’ятого і воскреслого, Якого показує нам Євангеліє, сила Божа на спасіння кожному, хто вірує.  А для тих, хто не вірує, проповідь, яка лунає з церковних кафедр – дурість. Їх цікавить очерет, який хитає вітер і м’які одежі, які носять Іроди і Понтії Пілати. 

А Господь Святий Дух нам відкриває очі і вуха, аби не лише бачили Христа і чули Його Слово, але й прислухалися до Нього. Бо чути Христа може маса народу у світі. А ось прислухаються до Сина Божого лише Його брати і сестри, Божі діти. Ми цінуємо Боже Слово і сповідуємо разом із нашим Спасителем, звертаючись до Отця: «Твоє Слово – то правда».

Господь Святий Дух не просто ставить нас на ноги, а дає нам сили і бажання, і ревності іти вслід за Христом, слідувати за Сином Божим, а отже і нести хреста, який обов’язково отримує кожен віруючий в Спасителя, аби в кінці, будучи зодягнутим у праведність Христову зустріти радісно Христа, Який гряде до нас у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Вода очищує не без Духа

Я бачу води, які є перед моїми очима щоденно. Хіба можуть очистити мене ті води, в які я опускався часто і ніколи не очищувався? З цього ми пізнаємо, що вода очищує не без Духа.

Св. Амвросій Медіоланський, Про Тайни

Віра залежить лише від Слова

Віра має таку природу, яка не судить ані розмірковує відповідно до того, що бачить чи відчуває, а відповідно до того, що чує. Вона залежить лише від Слова, а не від видіння чи зору. З цієї причини Христос прийнятий Царем лише послідовниками слова пророка, віруючими в Христа – тими, що судили та приймали Його Царство не зором, а духом – вони істинні доньки Сіону. Бо ті, що ходять зором і відчуттями, а не тримаюься непохитно Його Слова, не спокуситися не можуть.

Мартін Лютер, з проповідей

Вірний знак істинного та щирого покаяння

    

    Прабатьківський гріх, який все ще живе у тілі відроджених людей, діє і він є безупинним законом у наших частинах тіла, який спокушує, зводить до гріха різними пропозиціями і гріховними пожаданнями (Якова 1:14, Римлян 7:8, Галатів 5:17). Тож через те, що відроджена людина не отримує задоволення від такого виду тілесних пожадань і не ведеться на них, і за ними не слідує, але щиро їх стримує і розпинає їх як гріхи, і умертвляє їх Святим Духом, щоб вони не керували нею і нею не коїлися (Римлян 6:12; 7:15; 8:13, Галатів 5:24), то саме це є дуже вірним знаком істинного та щирого покаяння. 

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Святий лише через Христа

Ми кажемо: «Вірую в святу Християнську Церкву, спільноту святих». Якщо ти бажаєш бути частиною святої Християнської Церкви і спільноти святих, то мусиш теж бути святим, як і вона, але не сам по собі, а через Самого Христа, в Якому усі – святі.

Мартін Лютер, з проповідей

Молитва на ранок вівторка

    

Отче Небесний! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Зроби так, щоб воля Твоя чинилась всюди в серцях людей і в їхньому житті. Подай мені благодаті завжди миритися з волею Твоєю і коритися Тобі у всьому. Вчини, аби я був відданий своїй роботі і підтримуй мою працю Своїм благословенням.
     Подай мудрості земним правителям, які ставлять свою волю вище від Твоєї і цим завдають людям страждання і болю. Допоможи їм побачити, що мир і лад можуть панувати лише там, де чиниться воля Твоя.
     Подай усім служителям Твого Євангелія упевненість, що воля Твоя виконується, коли вони проповідують і навчають Слову Твоєму в істині, коли вони проповідують тим, що збилися на манівці і втішають тих, що засмучені та вказують своїм слухачам на Христа і на Тебе.
     Не дай, аби я та інші християни забули Твої Заповіді і наш обов'язок служити Тобі. Але перш за все, зішли нашим душам палку любов до Тебе і ревність проголошувати спасіння, подароване нам через Ісуса Христа.
     Благослови, аби я вірував у Твої обітниці і не прохав більшого ніж Ти обіцяв. В процвітанні тримай мене в покорі. В бідах тримай мене в силі. Благослови, аби я завжди прагнув виконувати мої власні обов'язки, перебуваючи в непохитній упевненості в ласці Твоїй, через нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Амінь.

     Мій молитовник 

Де є віра – там є Святий Дух

Твоє спасіння не залежить від того факту, що ти віруєш у те, що Христос – Спаситель благочестивих, але від того, що ти віруєш, що Він – Спаситель для тебе і став твоїм Спасителем.

Така віра створить у тобі любов до Христа і радість у Ньому, і добрі діла слідуватимуть у природний спосіб. Якщо ж вони не слідують, то віри точно не має, бо де є віра – там є Святий Дух, і там Він мусить творити любов і добрі діла.

Мартін Лютер, з проповідей

Проповідь на 2-у неділю Церковного новоліття

                            

            ОДНОДУМНІ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОМ
     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію. А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, а для поган – щоб славили Бога за милосердя, як написано: «Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» І ще каже: «Тіштесь, погани, з народом Його!» І ще: «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!» І ще каже Ісая: «Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани на Нього надіятись будуть!» Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян 15:4-13).

            Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, «всякому городу нрав і права, всякий імієть свій ум голова», писав свого часу наш славетний філософ Григорій Савич Сковорода.  Ми часто чуємо подібну думку ще й у такому викладі «Скільки голів – стільки думок». Таке враження, що цей мирський принцип засвоїли також чимало церков, які роблять публічні заяви, які дуже різняться за підходами до одного і того самого питання, одного й того самого явища.

Часом християни розгублюються і питаються: «Як таке може бути? Як може той або інший священик чи єпископ говорити протилежні речі про одну й ту саму річ?» Як можуть, наприклад, одні конфесії засуджувати корупцію, а інші конфесії вдавати наче нічого страшного в хабарництві та розкраданні народних коштів немає? Або як, наприклад, одні християни говорити, що перелюб і блуд – зло, а інші робити заяви про те, що вони не повинні про це робити якогось судження?

Або ще одне питання. Як можуть одні християни говорити про те, що світ створено за шість реальних днів, а інші вже навіть у своїх катехізисах пишуть, що Бог міг використати еволюцію для створення світу?  І нарешті ключове питання – питання про те, як ми спасаємось, як ми маємо виправдання і вічне життя. Чому така кількість християн наполягають на тому, що для спасіння треба обов’язково робити добрі діла, а інші, і ми, зокрема, наполягаємо на тому, що ми виправдовуємось самою вірою в Христа, без якихось добрих діл з нашого боку?

Звідки така кількість різних думок? Відповідь полягає в тому, чи людина, яка заявляє про те, що вона християнин, а тим більше християнський проповідник і провідник Божого народу – чи вона однодумна з Христом? На жаль дуже часто буває, що багато тих, що називаються християнами і навіть називаються проповідниками, пастирями і єпископами, Христового розуму не мають, а свій розум видають за Христів, власні думки – за думки Духа Божого. І така безліч люду стає фальшивими учителями і фальшивими пророками.

А потім, об’єднавшись у величезні структури, мега-церкви, вони всі докоряють тим, хто не з ними, що ті, хто не з ними вони буцім-то виступають проти слів Христа, які кличуть нас до єдності. Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла потішає нас і навчає нас про істинну єдність, яку мають істинні віруючі, Божі діти.

Він каже: «А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію».  Він кличе нас мати надію не з передань, не з якихось особливих об’явлень і видінь, а з Писання, тобто зі Слова Божого – з Біблії.  За часів Св. Павла вже була маса різних передань. Але він ніколи не ставив їх на один рівень із Писанням. Навпаки, він називав передання тим, чим вони були і залишаються: «байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже утвердження у вірі» (1 Тим. 1:4). А ще він наказує своєму учневі Титові: «Докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються» (Тит. 1:13, 14).

Натомість Святий Дух кличе нас, аби ми мали надію з Писання, тобто, щоб ми лише з нього черпали нашу науку, і щоб лише, з нього виводили наше християнське вчення і наші проповіді. Бо всі Писання, від Буття і до Об’явлення свідчать про нашу істинну надію – про Ісуса Христа, Сина Божого і Сина Людського. 

Ця надія вас, любі брати і сестри, ніколи не засоромить. Бо те, що мало засоромити вас перед Богом – те, що мало відібрати від вас вічне життя, Ісус забрав від вас. Він перебрав усе те на Себе. На Нього Бог поклав усі до одного ваші гріхи і провини – їх Господь Христос поніс на Голгофський хрест. На Ісуса були покладені усі гріхи Адама і Єви, наших прабатьків, Авраама і Сарри, Йосипа і Марії, Петра і Павла, гріхи усіх євреїв і усіх язичників, гріхи усіх людей – ваші і мої гріхи. 

Син Божий і Син Людський приніс Себе у жертву за всі гріхи.  «Оце Агнець Божий, що на себе гріх світу бере» - було посланням надії, непохитної впевненості для юдеїв, що приходили христитись у Йордані від Івана Христителя і це послання надії, непохитної впевненості для нас. І таким воно буде для всіх поколінь людей, що житимуть до повернення у славі Христа розп’ятого і воскреслого. Він живе посеред нас. Ми чуємо Його Слово, ми причащаємось Його істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері. Христос – посеред нас, утішаючи нас, навчаючи нас і нас покріпляючи.

У нас можуть бути дуже складні обставини. Наша країна веде війну не лише проти ворога зовнішнього, але й не меншу жахливу війну проти корупції, яка, за висловом Шевченка, кров із України, як воду точить. Нашу церкву тиснуть і переслідують вороги хреста Христового. У нас бувають хвороби і різні нещастя. Але коли є Христос з нами, і в нас, то нашій терпеливості не має меж, бо наш Бог – Бог терпеливості і всякої втіхи. 

Він нам наче каже: «Не бійся. Все, що ти бачиш довкола себе, усі ці грізні події, страхи, знущання нечестивців із Божих людей і навіть те, що можновладці дивляться на все це крізь пальці – все це відбувається тут, бо Я це допустив. Я їх випробовую і даю їм нагоду покаятися, і прийти на допомогу вам, Моїм любим дітям. Бо Я не хочу, аби вони померли нерозкаяними у фальшивій самовпевненості і навіки опинилися у вічних муках аду. 

А вас Я таким чином зміцнюю і Я радію, коли ви ближче горнетеся до Мене. Бо лише Христос, є ваша втіха, Слухайтеся Його і думайте, як Він.  Хай усі бачать ваше однодумство». А як нам мати це однодумство?  Однаково думають ті, що мають один і той самий розум. І ми маємо такий розум. Усі віруючі християни мають цей розум. Апостол Павло сповідує: «Ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:16).

Ось як ми можемо бути однодумні – маючи розум Христів. Ми маємо розум Христів тоді, коли Христос живе у нас, а ми живемо в Ньому. А ми тоді перебуваємо у Христі, тоді ми Його учні і тоді ми маємо Його розум, коли перебуваємо у Його Слові, як Він Сам каже нам: «Як у Слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32)

Коли перебуваємо у Христовому Слові, тоді ми знаємо правду, тоді ми про цю правду думаємо і тоді ми цю правду сповідуємо. І тоді ми славимо не наші власні діла, не святих і не Діву Марію, а славимо Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Ми славимо Бога Отця, бо «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений» (Ів. 3:16-18).

В цьому однодумність духовних людей, дітей Божих, християн – славити за своє спасіння тільки Бога. Усю честь і поклоніння, і хвалу віддавати тільки Богові. Той, хто вірує в Христа, по іншому діяти не може. Бо він так вірує, і він так тепер мислить – такі його думки, і такі його слова сповідання. Ми славимо Бога й Отця нашого Господа Ісуса Христа за спасіння і за грядуще воскресіння, яке настане у день повернення нашого Господа Христа у славі – у той день, який ми ще називаємо Останнім Днем і на який ми чекаємо, молячись «Прийди, Господи Ісусе».

Бо наш Господь Христос уже прийняв нас до Божої слави. Він забрав нашу неславу, обмив її Своєю святою і невинною кров’ю і нас, вибілених кров’ю Ягняти Божого, приняв до слави Божої, до праведності, до вічного життя. Вхід до цієї слави – лише через Нього. І не грає ролі, чи хтось жив до Христа, живе нині чи житиме після нас – вхід до вічного життя і до слави Божої – винятково через Божого Сина.  

Для тих, що жили до Христа, Ісус став слугою правди, аби підтвердити юдеям усі обітниці, які давав їм Бог і навіть більше – ті обітниці виконати. А нам, язичникам, виявити Боже милосердя. Адже ми не мали Писання, ми не мали правди, але Бог Син приніс Себе у жертву за все людство – і за юдеїв, і за язичників. Адже ми всі – нащадки Адама і Єви, і всі ми однаково згрішили і однаково потребуємо одного й того самого Спасителя – Ісуса Христа, Сина Божого.

І ми сьогодні радіємо зі спасіння євреїв, які вірують у Христа і ми приймаємо їх як своїх рівноправних братів у Господі. І славимо Бога, що Він змилосердився над нами ще від створення світу і про це Своє милосердя до поган і про грядуще спасіння нас у Христі нагадував через юдейських пророків. Сьогодні Апостол Павло наводить нам чотири пророцтва. 

Перше пророцтво – із Псалма 18: «Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» Сьогодні серед поган Ім’я Господнє вихваляється і виспівується більше ніж серед євреїв. Друге пророцтво із Книги Повторення Закону (32:43). Ми тішимось із єврейським народом, зокрема з тими, хто залишився вірним Божому Слову і сповідує Христа своїм Спасителем. Ми славимо Бога за Його милосердя і за втіху, що ми її маємо в Божому Сині.

Третє сьогоднішнє пророцтво – знову з Псалтиря (117:1). «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!» - кличе нас Псалмоспівець, а ми, звісно, хвалимо Господа, адже Він здобув для нас спасіння, Він викупив нас від гріха, від влади смерті і сатани, і подарував нам прощення гріхів, виправдання і вічне життя.

А четверте, останнє пророцтво, про яке згадує сьогодні Апостол Павло взято з книги Св. Пророка Ісаї (11:10): «Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани на Нього надіятись будуть!» Христос панує над нами, як і над євреями – служачи нам у Своїй благодаті, невимовній і незаслуженій любові Бога до нас, Його тепер любих дітей. І це Він через Своє Слово наповнює вас, любі брати і сестри, усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

Любов - не вдячність

На відміну від вдячності, любов не постає з якогось розрахунку. Діти не навчаються любити матір, рахуючи кількість зготованих страв, полагодженого одягу і такого подібного, а потім, відповідно до цього, вимірюють власні почуття. Вони люблять без свідомої причини просто через те, що їх полюбили ще задовго до того, як вони дізналися про любов. Так само й наш Небесний Отець у нашому новому народженні чи наверненні обнімає нас у Своїй любові, з якої Він надприродною природністю і спонтанністю розпалює нашу невелику любов у відповідь.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва за сім'ї тих, що перебувають на службі

       

     Господи! Боже народів і Правителю усього видимого і невидимого! До Твого престолу мудрості, благодаті і праведності, підношу молитву за душі тих сімей , які розділені покликанням нашого народу до служби українському народові. Допоможи їм пристосуватися до становища, в якому вони перебувають, аби вони також знали, що Ти перебуваєш поряд з кожним з них у той час, коли вони відділені одне від одного.
     Вбережи їх у спасенній вірі і навчи їх завжди опиратися на Тебе. Благослови їх, аби ніхто з них не сумнівався у Твоєму захисті і Твоїй покрові і дай, аби вони щодня довірялися Тобі та Твоїм всемогутнім рукам до того часу, поки вони об'єднаються знову, аби служити Тобі одним серцем і однією душею до кінця днів, через Ісуса, нашого улюбленого Спасителя. Амінь.

Мій молитовник