(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Прочувши ж
Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати:
«Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус же промовив у відповідь
їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і
криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а
«вбогим звіщається Добра Новина»... І блаженний, хто через Мене спокуси не
матиме!» Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви
ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись
ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить
м'яке, – по палатах царських. По що ж ви
ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка. Бо це ж
той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця,
який перед Тобою дорогу Твою приготує!» (Євангеліє
від Св. Матвія 11:2-10).
Божій Церкві… посвяченим у Христі
Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа
Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, присутність
зла і відсутність очікуваних нами
змін, може легко привести до сумнівів у багатьох речах. Одним із таких яскравих
прикладів є вже декілька Майданів, які стало модно називати революціями. Український
народ боровся за краще життя, за краще майбутнє і за краще теперішнє життя, але
ми ніяк не можемо дочекатися таких змін, які настали в інших колишніх
соціалістичних країнах східної Європи, наприклад, у Чехії чи Польщі. Тож
природні розчарування тими політиками, які отримали великий кредит довіри від
народу, який через власні страждання і жертви, привів тих політиків до влади.
Наша грішна плоть хоче подібні
розчарування перенести і на Бога. Як часто ми чуємо нарікання про те, що Бог не
карає злочинців, які, на нашу думку, не мають права ходити по землі. Як часто
ми чуємо обурення на Бога через те, що помирають добрі, невинні люди, а
особливо діти. Як часто нам може здаватися, що Бог діє несправедливо,
допускаючи стільки недобрих подій у наше власне життя?
У нас може з’являтися спокуса думати, що оскільки Бог
діє не відповідно до нашого особистого плану і не виконує особистих бажань
нашої плоті, то до Його погроз і обітниць можна ставитись як нам хочеться. Але
Бог нам каже: «Ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги,
говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за
ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки» (Іс. 55:8, 9).
Іван Христитель, Предтеча Христа,
був останнім пророком Старого Заповіту. Він був надзвичайно популярним у Юдеї.
Написано, що «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6). Іван Христитель готував дорогу до приходу
Месії, довгоочікуваного і обіцяного Спасителя.
Чимало юдеїв вірували, що коли
прийде Месія, то настане золотий вік для Ізраїлю і юдеї будуть панувати так, як
колись це було за днів Давида і Соломона. Пророцтва виконались. Прийшов
Месія-Хрситос. Він охристився На Нього
своїм перстом указав пророк і промовив: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх
світу бере!.. Це – Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що
Він – Божий Син!» (Ів. 1:29, 33, 34).
І ось Христос перебуває серед
Божого народу. Але над народом далі панують римляни, язичники. А самого пророка,
Івана Христителя, безбожний цар Ірод укинув до в’язниці. Ніякого золотого віку не настало. А оскільки Іван
Христитель ув’язнений, то
стало ще гірше! Що ж це відбувається?
Можливо, Ісус з Назарету – не той Месія, на Якого слід було чекати? Можливо, Іван Христитель, їхній пророк
помилився?
Пророк відправляє тих, що
починають сумніватися, до Самого Христа. Він каже їм не сумніватися, не
вагатися, не висловлювати ті або інші припущення, а поставити Христові пряме
запитання: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Вони наче кажуть:
«Іван Христитель каже, що це ти, а ми щось не бачимо того, що мало би
супроводжувати Месію. Де наше
Царство? Чому ти не в царському палаці? Чому римляни далі правлять нашим рідним
краєм? Де золотий вік Ізраїлю?»
Господь у відповідь каже їм, аби
вони розплющили очі і побачили, що відбувається довкола них. «Ідіть», – каже їм Христос, «і перекажіть Іванові, що ви
чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені,
і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»... Господь
каже їм, що насправді пророцтва виконуються.
Виконуються ті слова, які про
Месію проголошували пророки Старого Заповіту.
Ісая, якого ми ще називаємо євангелістом Старого Заповіту, був
пророкував за сімсот років до народження Христа: «Будьте міцні, не лякайтесь!
Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді-то
розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий,
немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом,
і потоки в степу!» (35:4-6).
Бог прийшов – Ісус присутній
серед Свого народу. Він «щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і
многомилостивий» (Пс. 102:8). Він виявляє милість до всіх людей, які
звертаються до Нього по допомогу. Він відкриває очі сліпим і вони прозрівають..
Він піднімає кривих, які не могли самі ходити, а тепер вони можуть ходити і
бігати, і стрибати. Прокажених Ісус зцілює так, що вони тепер не відкинуті
суспільством і не страждають, а мають звичайне життя серед свого народу. Глухі,
яких торкається Ісусове милосердя, чують.
І відбувається навіть більше –
померлі встають. Де є Ісус, Життя для світу, там не може бути смерті і там не
може бути похорону. Усі люди є свідками
того, що похорон, який натрапляв на Христа, перетворювався на воскресіння, а
сум – на радість. І кругом Господь проповідує Євангеліє, Добру Новину.
Ідіть, каже Христос Івановим
учням, і перекажіть вашому учителеві усе, що ви бачили і чули. І не
спокушуйтесь вашими особистими очікуваннями та планами. Той буде блаженний і
щасливий, який не спокуситься, а віруватиме в те, що Ісус Христос – Спаситель
світу. Блаженні ви, любі брати і сестри, коли уповаєте на Христа і довіряєте
Йому усе, що маєте, і навіть власне життя.
А, коли Іванові учні відходять до
свого ув’язненого учителя і
пророка, то Господь звертається до всіх тих, хто раніше ходив до Івана, а
потім, через Іванову проповідь, увірував у Христа. «На що ви ходили в пустиню
дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може
на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах царських».
Господь проповідує, що всі, хто
йшов до Івана, не йшли помилуватись гарними йорданськими краєвидами. Так само
вони не йшли на показ мод. Якби хтось хотів дізнатись про гарний одяг, то йому
йти слід було не до Йордану, до Івана, а в до Ірода, або принаймні до Понтія
Пілата.
В палацах – золото і розкіш. Але
вони йшли дивитися на пророка і то не просто пророка, але – каже Господь, ви
йшли дивитись на того «що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю
Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Іван був посланець,
який готував дорогу Месії-Христові.
Там Іван проповідував, що в ділах
спасіння немає. Там Іван проповідував, що всі люди – грішні. Там він кликав їх
до покаяння. І там він проповідував про грядущого Христа. Не про природу, не
про глобальне потепління, не про Ізраїль і Рим, не про те, як стати успішним,
багатим і здоровим, а про Христа, про Ягня, Яке на Себе гріх світу бере.
Бо найбільша і головніша проблема
юдеїв і українців, і всіх людей на світі – не в тому, хто над ними має в даний
час політичну владу. Головна проблема всіх людей – гріх. Саме з гріхом увійшли
в світ маса різних страждань і з гріхом увійшла у світ смерть, як написано: «заплата
за гріх – смерть» (Рим. 6:23).
Бог обіцяв спасіння і Він дає це
спасіння, руйнуючи нашу найбільшу і найголовнішу причину усіх наших бід,
нещасть і самої смерті – гріх. Він дає нам Свого Сина Єдинородного, аби Він
забрав усі наші гріхи на Себе. На нашому місці і замість нас Ісус зазнав
жахливих, пекельних мук. Аби смерть не мала над нами влади, Ісус помер на
нашому місці і замість нас.
І на третій день Він вийшов із гробу
переможцем над смертю, аби «кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя
вічне» (Ів. 3:16). Господь живе і царює серед нас Своєю благодаттю. І так само,
як віруючі чекали на Його народження від Діви, так і ми чекаємо на Христове
повернення у славі Останнього Дня, коли Він воскресить усіх людей і тих, що
відкидали Його, вкине у вічний огонь пекла, а вас, що віруєте в Ньому,
запросить увійти в Його вічне, святе Царство, де не буде ні болю, ні сліз, ні
смерті, а лише вічне і радісне життя.
Але нині ми ще перебуваємо у
цьому світі, який лежить у злі. У нас можуть з’являтися якісь страхи або й сумніви, як вони були з’являлися і в Іванових учнів. І тоді нас
Господь Святий Дух знову й знову спрямовує до Ісуса Христа, наче вказує Своїм
перстом на Божого Сина у Слові і Таїнстві.
І Він через Євангеліє, через
євангельську проповідь, відкриває нам очі, аби ми не просто бачили цей світ,
але Він відкриває нам очі, аби насамперед ми бачили Христа розп’ятого і
воскреслого, Якого показує нам Євангеліє, сила Божа на спасіння кожному, хто
вірує. А для тих, хто не вірує,
проповідь, яка лунає з церковних кафедр – дурість. Їх цікавить очерет, який
хитає вітер і м’які одежі, які носять Іроди і Понтії Пілати.
А Господь Святий Дух нам
відкриває очі і вуха, аби не лише бачили Христа і чули Його Слово, але й
прислухалися до Нього. Бо чути Христа може маса народу у світі. А ось
прислухаються до Сина Божого лише Його брати і сестри, Божі діти. Ми цінуємо
Боже Слово і сповідуємо разом із нашим Спасителем, звертаючись до Отця: «Твоє
Слово – то правда».
Господь Святий Дух не просто
ставить нас на ноги, а дає нам сили і бажання, і ревності іти вслід за Христом,
слідувати за Сином Божим, а отже і нести хреста, який обов’язково отримує кожен віруючий в Спасителя,
аби в кінці, будучи зодягнутим у праведність Христову зустріти радісно Христа,
Який гряде до нас у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар