(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! Промовляйте до серця
Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому
вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! Голос кличе: На
пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!
Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай
стане круте за рівнину, а пасма гірські – за долину! І з'явиться слава
Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли! Голос
кличе: «Звіщай!» Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло – трава, всяка ж
слава – як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній
повіє на неї!... Справді, народ – то трава: Трава засихає, а квітка зів'яне,
Слово ж нашого Бога повіки стоятиме! (Ісаї 40:1-8).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:) Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли
одного відомого шотландського проповідника Макларена спиталися, що б він робив
по-іншому, якби він раптом став молодим і почав своє проповідницьке служіння
спочатку, то він відповів: «Я би більше утішав людей». Гарний висновок, який, можливо, був зроблений
трохи пізно.
Більшість проповідників люблять
проповідувати Закон Божий або закон людський. Це природно, бо така схильність
лежить у їхній плоті. Нашій плоті подобається вимагати, докоряти, повчати і
радити, що і як правильно робити. Всі релігії на світі, крім однієї, навчають
про те, як спастися через діла. «Роби це, роби те і ти зможеш добитися мети», –
фактично навчають вони. І людина, яку підганяють такі вчителі та проповідники,
ревно береться за виконання тих чи інших діл. І ця ревність може супроводжувати
таку людину досить довго. Але ось життя добігає кінця. І що чекає на людину,
яка хотіла і вірила в те, що зможе спастися власними ділами?
Що крім відчаю і очікування
Божого суду може на таку людина чекати? Лише смерть і вічні муки в пеклі за всі
скоєні нею гріхи, за які вона нічого не може запропонувати. Бо всі її діла так
само заплямовані гріхами. Всі їхні діла, вчинені у великій ревності,
перетворюються на ніщо і то не просто на ніщо, а ще й на великий тягар, який їх
ще більше осуджує перед Богом.
Макларен говорив, що якби в нього
все служіння почалося спочатку, то він більше утішав би людей. Він робив би те,
до чого кличе Своїх проповідників Бог.
Бог не кличе Своїх проповідників, аби вони навчали людей про спасіння
ділами. І Бог, звісно, не каже, аби ми не проповідували Закону. Навпаки,
Господь каже, аби Закон проповідувався і при тому проповідувався сильно.
Бо Закон виявляє гріх. І Закон
виявляє нашу неспроможність самотужки гріха позбутись. Закон каже: «Не грає
ролі, як ти стараєшся і що ти робиш. Сам себе ти не спасеш. Ти – грішна людина
і твої діла тобі не допоможуть». Але чому ж тоді Господь сьогодні кличе через
Ісаю втішати Його народ?
Нам важливо звернути увагу на два
слова: народа і Мого. Господь кличе втішати не всіх підряд людей. Бо в такому
разі цей заклик стосувався і нерозкаяних грішників, і лицемірів, і всяких
самоправедних святош, яких у світі дуже багато. Їм утіха не потрібна. Їм
потрібно ще більше докору, ще більше слів про Божий гнів на гріх і всяку
нерозкаяність, і усю самоправедність.
Але втішати Бог кличе Його народ.
Він кличе втішати тих, хто місця собі не знаходить через власні гріхи. Він кличе
втішати тих, що знають, що їм самим з глибин пекла не вибратись ніколи. Він
кличе втішати тих, що не бачать виходу у власних силах і людських ділах. Ось
таких кличе втішати Бог – Він кличе втішати розкаяних грішників.
«Утішайте, втішайте народа Мого,
говорить ваш Бог!» Він – Бог не чужий,
каже далі пророк. Він – ваш Бог. Він – Бог усіх, хто скрушений в серці своєму і
визнає перед Богом усі свої гріхи та провини. Він – Бог розкаяних Авраама,
Ісака і Якова, розкаяного Давида та Ісаї. Він – ваш Бог, любі розкаяні
грішники. Він послав Ісаю втішати юдеїв, що жили в Єрусалимі. Він послав
Апостолів утішати ті міста, до яких вони були послані. Він посилає сьогодні
Своїх проповідників, аби вони втішали вас.
А втіха ця про вибачення вини і
про те, що ви за всі ваші гріхи взяли вдвоє з руки Господа. Як же могли юдеї в
час Ісаї взяти вдвоє з руки з Господа? І як могли взяти вдвоє з руки Господа за
гріхи свої ви? Відповідь ми знаходимо у Тому Ким утішає нас Господь через Ісаю.
Раніше Він говорив був про Дитя, Яке народилось нам, про Пагінець Давида, тобто
Свого воплоченого Сина і Сина Давидового. А сьогодні Він говорить про з’явлення слави Господньої. Так Він
говорить про Христа.
Ця вина вибачена заради Христа.
Бо Він, будучи святим Богом та істинною, святою людиною, забрав усі гріхи
людства на Себе. Не було такого гріха, який Бог не поклав на Свого Єдинородного
Сина. Господь утішає нас, кажучи, що розкаяні грішники завжди мають утіху в
Божому Сині, зокрема в тому, що кров Христова змиває усі ваші гріхи.
Щойно ви згадаєте якийсь ваш гріх
і визнаєте його перед Богом, як кров Божого Сина миттю змиває з вас ті гріхи і
Отець проголошує: «Твоя вино, дитино Моя, вибачена. Твоя провина повністю змита з тебе кров’ю Мого Єдинородного Сина. Він
приніс у жертву Себе заради тебе, аби сьогодні ти, розкаяне і віруюче дитя,
було утішене, адже вірою в Христа, ти прощене і вірою в Христа, ти виправдане.
Все зробив Христос, адже Його кров – невинна і свята. Його кожне діло і навіть
рух, і подих – святі. А жертва Його на хресті – все-покриваюча.
Коли ти маєш віру в Мого Сина,
наче каже далі нам Бог, тоді ти отримуєш вдвічі за гріхи свої. Але отримуєш не
кару, бо повну кару за тебе поніс Божий Син. Ні, ти отримуєш Боже прощення,
Боже виправдання, Божу любов». Це дуже добре розумів Св. Павло. І він радісно
проголошує: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх,
там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й
благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом,
Господом нашим» (Рим. 5:20, 21).
Бачите, любі брати і сестри, що
ви вдвічі отримали за гріхи свої з руки Господа? Ви отримали Його благодать,
Його невимовну, незаслужену вами любов!
А кару отримав Його улюблений і Єдинородний Син Ісус Христос. Через це
Він наш Спаситель. Бо Він забрав усю нашу кару на Себе, а ми замість Нього і
заради Нього отримуємо Божу благодать, прощення гріхів, виправдання,
воскресіння і вічне життя! Ось про що
пророкує і проповідує Ісая.
Ось таку втіху, Христа і Божу
благодать, каже звіщати Господь Єрусалимові і всім розкаяним грішникам, які
приходять до Господа із покірними серцями та убогим духом. Бо це рівна дорога
для приходу Христа, для з’явлення
слави Господньої. Праотці юдеїв бачили ту славу на горі Сінаї, Вони бачили, як
слава Господня наповнювала храм у час освячення храму за днів Соломона. І ось
стоїть Ісая і каже про те, що з’явиться
слава Господня.
Ісая каже, що Господні уста
оголосили, що Його славу побачить кожне тіло, тобто кожна людина без винятку. У
найпершу Різдвяну ніч ми чуємо, як пастухів, що пильнували на полі «слава
Господня осяяла» (Лк. 2:9). До них з’явився із Різдвяним благовістям
Ангел Господній. Але коли вони прийшли до Віфлеєму, то слава Господня там не
сяяла. Вони «знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала» (Лк.
2:16).
Коли Христа
приносили в Храм, там теж не сяяла слава Господня, а було Дитя на руках Марії і
слова Святого Духа до стареньких Семена і Анни. Іван Христитель вказував своїм
перстом не на сяючого Христа, а на Ягня Боже, Яке на Себе гріх світу бере (Ів.
1:29). Коли Господь проповідував і робив чуда, то сяйва слави Господньої люди
довкола Нього теж не бачили. Вони чули Божу благодать, Божу любов, але слави
Господньої у звичному розумінні вони не бачили. Слава Господня була схована у
немічній на вигляд плоті Сина Божого. Як і Його благодать і Його милість, і
Його невпинна любов до вас, любі брати і сестри.
Коли троє
учнів побачили Господа в Преображенні, то «були перелякані» (Мр. 9:6). Так само як у час воскресіння Христового були
перелякані майже на смерть воїни, що стерегли гроба Господнього. Коли Господь
давав об’явлення Своєму
улюбленому учневі на острові Патмос, то Іван, побачивши воскреслого Господа у
славі «то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Об. 1:17).
Але Ісая
каже нам сьогодні, що славу Господню побачать усі без винятку люди. Це
станеться у час повернення Христа у славі, любі брати і сестри. Про цей день
тут теж пророкує Ісая. Коли Господь повернеться, то Його славу побачать не лише
ті, що житимуть у час повернення Христа у славі. Його прихід побачать усі ті,
що були померли. Усі люди без винятку воскреснуть. Господь каже: «Як блискавка
та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина
Людського. Бо де труп, – там зберуться орли. І зараз, по скорботі тих днів,
сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і
сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і
тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на
хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із
голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від
кінців неба аж до кінців його» (Мт. 24:27-31).
Вас, любі
віруючі, Господь забере у Своє Царство, аби ви там жили у радості і щасті
повіки віків. Це буде славетний час для всіх Божих дітей. І це буде день ганьби
для усіх тих, що Христа відкидали. Бо, коли з’явиться слава Господня, то вони будуть відкинуті на вічні муки у
невгасимий огонь пекла. А вам, що слухаєтесь Христа, що горнетесь до Нього у
Його істиннім тілі та істинній крові під виглядом хліба і вина у Святій Вечері, Син Божий скаже: «Прийдіть,
благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу»
(Мт. 25:34).
Ви
перебуватимете у славі Господній видимій, бо ви любили Господню славу невидиму
і навіть приховану у звичайних земних елементах – у хлібі та вині. І з ними ви
отримували і отримуєте сьогодні прощення гріхів, воскресіння і вічне життя.
Ісая
завершує свої пророцтва на сьогодні порівнянням нас із Словом Божим. Він каже,
що ми наче польова трава. Ми – наче сіно, яке легко зникає, щойно до нього
піднесеш сірника. А Слово Боже, каже Ісая – повіки стоятиме. Яка це велика
втіха! Адже все, що каже Господь про вас
– обов’язково настане і
триватиме повіки віків. Ваша провина прощена заради Христа. Господь на вас у
Христі виливає Свою невимовну благодать і то виливає міркою подвійною, висипає
мірою «добре натоптаною» (Лк. 6:38). Все, що каже вам Господь, усе Його добро
до вас, триває повіки! Радійте, любі брати і сестри і втішайте інших. Заради
Христа. Амінь.
Благодать з
вами всіма! Амінь (Тит. 3:15).
Немає коментарів:
Дописати коментар