(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Ось дні настають, – говорить Господь, – і Я виповню добре те слово, що Я
провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові
зрощу Пагінця справедливости, – Він буде чинити на землі правосуддя та
праведність! Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і
його будуть кликати так: «Господь – наша праведність!» (Єремії 33:14-16).
Улюбленим Божим, вибраним святим,
благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, за днів
Єремії його рідний край, Юдея, доживала останні дні саме як незалежна країна.
Більшості юдеїв здавалось, що нічого страшного не відбудеться, що вони вистоять
у війні проти чужинців. Тож вони нехтували словами Господнього докору.
А Він промовляв до Юдеї: « Твої
діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони
чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці, волочаться, мов жеребці
відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього... Чи ж оцього Я не покараю?
говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Зберіться
на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо
вони – не для Господа, бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин,
говорить Господь. Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не
прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо! А пророки поробляться
вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!...» (Єр.
5:7-13).
«Серце в народа цього неслухняне
та непокірне, відпали вони та й пішли. І
не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ,
дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив. Ваші
провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро. Бо в народі Моєму
безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають
людей... Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали
та збагатились вони! Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру
злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не
помагають убогим у їхній справі. Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І
хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в
краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій
оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» (Єр. 5:23-30).
А кінець для Юдеї стрімко
наближався. Дещо далі читаємо такі слова пророка про те, що незабаром станеться
із юдеями: «Схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа, і
дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на
мешканців цієї землі, говорить Господь» (Єр. 6:11, 12). Страшні гріхи відступництва від Бога,
страшний суд, який змушений проголошувати Божий пророк на свій рідний народ –
стародавній народ, нащадків Авраама. Цей народ має Писання і славну історію з
Мойсеєм і Давидом. Але за власне
відступництво, за свої гріхи і за своє невірство, змушений буде втратити свій
рідний край, свободу і стане знову народом невільників у чужому краю.
Ізраїль,
колись квітучий край, даний люблячим Богом Своєму вибраному народові, стане
наче вирубаний і спалений ліс. Ізраїль, обраний народ Божий, зазнає величезних
втрат і блукань на чужині так, що юдеї співатимуть: «Над річками Вавилонськими,
там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому
повісили ми свої арфи, співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі
наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! Як же
зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? Якщо я забуду за тебе, о
Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! Нехай мій язик до мого піднебіння
прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість
найвищу свою!... Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як
кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...» (Пс. 136:1-7).
Все
перетворилось на руїну і спустошення… Любі брати і сестри, страшні слова Божого
суду, буває стосуються і нас особисто, нашого життя, бо ми всі згрішили. І Божий
суд на грішників – гірший, ніж на країни і народи. Адже заплата за гріх – смерть (Рим. 6:23). А
потім вічні муки в аду. А в аду немає ні амністії, ані дострокового звільнення.
Бо, як відповів був Авраам, нерозкаяному багатому «Поміж нами та вами велика
безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас,
ані не переходять ізвідти – до нас» (Лк. 16:26).
Яким
чудесним є сьогоднішнє послання для Юдеї, що ось-ось має бути спустошена і для
всіх розкаяних грішників, які визнають, що нічого для власного спасіння вчинити
вони не можуть. Господь каже: «Ось дні настають, – говорить Господь, – і Я
виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими
днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости».
Це послання
не для зухвалих і тих, що залишаються у гріхах. Це послання – не для
самоправедних і усіх тих, що вважають, що спастися вони можуть власними ділами
або лише при якісь помочі Бога. Це послання – для тих, хто втратив усяку надію
на спасіння поза Богом. Це послання для тих, хто визнає свої гріхи і розуміє,
що Бог мусить гріх покарати. Це послання – для вас, любі розкаяні грішники.
Господь
каже, що Він ніколи не скасовує даного Ним слова. Це ми можемо бути
«господарями» слова – слово давати і слова забирати назад. Але не Бог. Він був
обіцяв, що з Давидового дому вийде Цар, Спаситель світу, царюванню якого не
буде кінця. І ось, Він через пророка Єремію, напередодні великого спустошення
дому Давидового, обіцяє, що з викорчуваного виноградника, вийде Пагінець
справедливості. Господь каже, що той Пагінець не з’явиться сам по собі. Господь каже, що Він
Сам виростить той Пагінець.
Тут Бог
говорить про Свого Єдинородного Сина. Не люди виростять Його, а виростить Його
Сам Бог, тобто цей Пагінець буде мати божественне походження. Бог тут говорить
про Ісуса Христа, Який «тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і стався
людиною». «Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» – співає про
Христа Псалмоспівець.
Господь
наче каже: «Всі ваші діла, всі ваші зусилля – марні. Вони ведуть лише до
спустошення. Але навіть серед великої руїни, серед жахливого корчування
виноградника і Церкви, Я Сам зрощу Мого Єдинородного Сина, мого Пагінця
справедливості, Який є вашим Спасителем, коли ви покидаєте всі інші дороги до
спасіння, коли ви каєтесь у ваших гріхах і віруєте в Нього».
Всі інші
люди, які народжуються і помирають, цієї справедливості не мають. Навіть, якщо
в них є бажання когось спасти, вони не мають ні сил, ні святості це здійснити.
Вони навіть самі себе спасти не можуть, бо потрапляють під суд Божої
справедливості, яка залишається незмінною – заплата за гріх – смерть.
Але
Пагінець, зрощений Богом, Ісус Христос – зовсім інший. Він – істинний Бог та
істинна людина водночас. Він – Пагінець справедливості народжений у Віфлеємі,
бо Він може виконати справедливість Божу. Господь через Єремію називає те, що
має статись «добрим словом», тобто доброю новиною – Євангелієм. І це воістину
добре слово і для юдеїв за днів Єремії, і для нас. Бо і вони, і ми народились у
гріхах і ради собі самі з гріхами дати не можемо. Але є Пагінець справедлвості,
Який, як далі проповідує Єремія «буде чинити на землі правосуддя та
праведність!»
Тут Єремія
говорить про особливе правосуддя і про особливу праведність – про правосуддя
Боже і про праведність Божу. Коли ми чуємо слова «Боже правосуддя», то ми
можемо налякатись і правильно зробимо, бо ми – грішні, а Бог святий. Але перед
цим Бог був сказав, що Він виконує добре слово.
І ця
справедливість, яку чинить Пагінець справедливості, Ісус Христос – добра і
благодатна. «Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб
через Нього світ спасся» (Ів. 3:17). Правосуддя, яке чинить Пагінець
правосуддя, Ісус Христос – божественне і вчинити це правосуддя міг лише Він,
Богочоловік в одній Особі.
Ми всі
згрішили. Ми всі скоїли злочини проти Бога і проти наших ближніх, навіть якщо
вони не потрапляють під якусь статтю, наприклад, Кримінального кодексу України.
Бо всякий гріх, не лише явний, але й таємний, не лише вчинок, але навіть слово
і думка, заслуговують на єдину кару Божу – смерть тимчасову і вічну. Але Ісус
Христос чинить божественну справедливість.
Він забирає
усі наші провини, усі наші гріхи на Себе. І Він несе їх на Голгофський хрест.
Він несе їх на хрест, аби там відбути страшні муки і понести нами заслужене
покарання. Він забирає всі наші гріхи, аби на Нього, на Христа, на Сина Божого,
вилився весь Божий гнів за кожен наш недобрий учинок, кожне погане слово і
кожну лиху думку. Ось який це Пагінець справедливості! Він стає на наше місце,
Він несе наш гріх. Він зазнає страшної кари на нашому місці і замість нас! На
хресті Ісус засуджений за нас. А ми заради Нього – прощені.
Пагінець
справедливості, Ісус Христос чинить праведність, каже Єремія. Ми були
неправедні. Але оскільки Син Божий помер за нас і воскрес для нашого
виправдання, то тепер Його праведність стає нашою. Як Христова праведність стає
нашою? Через віру в Христа. Коли ми віруємо в Христа, тоді Христова праведність
зараховується нам і ми тоді рахуємось вже не грішниками, а праведниками. Ми
виправдані самою вірою в Христа.
В нас самих іншої праведності
немає. Наша вроджена праведність – вся вкрита гріхами. Однак, коли ми віруємо в
Христа, тоді ми маємо Його праведність. Коли ми віруємо в Христа, тоді Христос
– наш, а ми – Христові. Єремія продовжує: «Юда буде спасений в тих днях, а
Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: «Господь – наша
праведність!»
Коли Апостоли проповідували
Євангеліє в День П’ятидесятниці,
то на Юду зійшло спасіння. Адже тоді тисячі юдеїв увірували в Ісуса Христа,
Пагінця справделивості, і ще більше юдеїв вірували через проповідь Апостолів
так, що юдейський провід заарештовував проповідників Євангелія. Апостол Петро
переслідникам Церкви сміливо звіщав про Христа: «І нема ні в кім іншім
спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми
мали» (Дії 4:12).
Христос Господь – Праведність
наша. Ви зодягнулися у цю праведність, коли були охрищені в Христа. Ви маєте цю
Праведність, коли віруєте в промовлене Христове Слово. Ви причащаєтесь цією
праведністю, коли споживаєте істинне Христове тіло і п’єте Його істинну кров у
Святій Вечері. Ви маєте спасіння і вічне життя. Останнього Дня, коли воскреслий
Господь повернеться у славі, Він підніме ваші тіла, які встануть, наче пагінці
із пороху земного, воскресить вас і забере до Свого Царства, аби ви жили в
ньому повіки віків. Заради Пагінця справедливості, Христа Ісуса. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар