(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і
потіхою з Писання ми мали надію. А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам
бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами
славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Приймайте тому один одного, як
і Христос прийняв нас до Божої слави. Кажу ж, що Христос для обрізаних став за
служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, а для поган – щоб
славили Бога за милосердя, як написано: «Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед
поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» І ще каже: «Тіштесь, погани, з народом
Його!» І ще: «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!» І ще
каже Ісая: «Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани
на Нього надіятись будуть!» Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й
миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян 15:4-13).
Улюбленим Божим, вибраним святим,
благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, «всякому
городу нрав і права, всякий імієть свій ум голова», писав свого часу наш
славетний філософ Григорій Савич Сковорода.
Ми часто чуємо подібну думку ще й у такому викладі «Скільки голів –
стільки думок». Таке враження, що цей мирський принцип засвоїли також чимало
церков, які роблять публічні заяви, які дуже різняться за підходами до одного і
того самого питання, одного й того самого явища.
Часом християни розгублюються і
питаються: «Як таке може бути? Як може той або інший священик чи єпископ
говорити протилежні речі про одну й ту саму річ?» Як можуть, наприклад, одні
конфесії засуджувати корупцію, а інші конфесії вдавати наче нічого страшного в
хабарництві та розкраданні народних коштів немає? Або як, наприклад, одні
християни говорити, що перелюб і блуд – зло, а інші робити заяви про те, що
вони не повинні про це робити якогось судження?
Або ще одне питання. Як можуть
одні християни говорити про те, що світ створено за шість реальних днів, а інші
вже навіть у своїх катехізисах пишуть, що Бог міг використати еволюцію для
створення світу? І нарешті ключове
питання – питання про те, як ми спасаємось, як ми маємо виправдання і вічне
життя. Чому така кількість християн наполягають на тому, що для спасіння треба
обов’язково робити добрі діла, а інші, і ми, зокрема, наполягаємо на тому, що
ми виправдовуємось самою вірою в Христа, без якихось добрих діл з нашого боку?
Звідки така кількість різних
думок? Відповідь полягає в тому, чи людина, яка заявляє про те, що вона
християнин, а тим більше християнський проповідник і провідник Божого народу –
чи вона однодумна з Христом? На жаль дуже часто буває, що багато тих, що
називаються християнами і навіть називаються проповідниками, пастирями і
єпископами, Христового розуму не мають, а свій розум видають за Христів, власні
думки – за думки Духа Божого. І така безліч люду стає фальшивими учителями і
фальшивими пророками.
А потім, об’єднавшись у величезні
структури, мега-церкви, вони всі докоряють тим, хто не з ними, що ті, хто не з
ними вони буцім-то виступають проти слів Христа, які кличуть нас до єдності.
Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла потішає нас і навчає нас про
істинну єдність, яку мають істинні віруючі, Божі діти.
Він каже: «А все, що давніше
написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали
надію». Він кличе нас мати надію не з
передань, не з якихось особливих об’явлень і видінь, а з Писання, тобто зі
Слова Божого – з Біблії. За часів Св.
Павла вже була маса різних передань. Але він ніколи не ставив їх на один рівень
із Писанням. Навпаки, він називав передання тим, чим вони були і залишаються:
«байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже
утвердження у вірі» (1 Тим. 1:4). А ще він наказує своєму учневі Титові:
«Докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали,
ані на накази людей, що від правди відвертаються» (Тит. 1:13, 14).
Натомість Святий Дух кличе нас,
аби ми мали надію з Писання, тобто, щоб ми лише з нього черпали нашу науку, і
щоб лише, з нього виводили наше християнське вчення і наші проповіді. Бо всі
Писання, від Буття і до Об’явлення свідчать про нашу істинну надію – про Ісуса
Христа, Сина Божого і Сина Людського.
Ця надія вас, любі брати і
сестри, ніколи не засоромить. Бо те, що мало засоромити вас перед Богом – те,
що мало відібрати від вас вічне життя, Ісус забрав від вас. Він перебрав усе те
на Себе. На Нього Бог поклав усі до одного ваші гріхи і провини – їх Господь
Христос поніс на Голгофський хрест. На Ісуса були покладені усі гріхи Адама і
Єви, наших прабатьків, Авраама і Сарри, Йосипа і Марії, Петра і Павла, гріхи
усіх євреїв і усіх язичників, гріхи усіх людей – ваші і мої гріхи.
Син Божий і Син Людський приніс
Себе у жертву за всі гріхи. «Оце Агнець
Божий, що на себе гріх світу бере» - було посланням надії, непохитної
впевненості для юдеїв, що приходили христитись у Йордані від Івана Христителя і
це послання надії, непохитної впевненості для нас. І таким воно буде для всіх
поколінь людей, що житимуть до повернення у славі Христа розп’ятого і
воскреслого. Він живе посеред нас. Ми чуємо Його Слово, ми причащаємось Його
істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері. Христос – посеред нас, утішаючи нас,
навчаючи нас і нас покріпляючи.
У нас можуть бути дуже складні
обставини. Наша країна веде війну не лише проти ворога зовнішнього, але й не
меншу жахливу війну проти корупції, яка, за висловом Шевченка, кров із України,
як воду точить. Нашу церкву тиснуть і переслідують вороги хреста Христового. У
нас бувають хвороби і різні нещастя. Але коли є Христос з нами, і в нас, то
нашій терпеливості не має меж, бо наш Бог – Бог терпеливості і всякої втіхи.
Він нам наче каже: «Не бійся.
Все, що ти бачиш довкола себе, усі ці грізні події, страхи, знущання
нечестивців із Божих людей і навіть те, що можновладці дивляться на все це
крізь пальці – все це відбувається тут, бо Я це допустив. Я їх випробовую і даю
їм нагоду покаятися, і прийти на допомогу вам, Моїм любим дітям. Бо Я не хочу,
аби вони померли нерозкаяними у фальшивій самовпевненості і навіки опинилися у
вічних муках аду.
А вас Я таким чином зміцнюю і Я
радію, коли ви ближче горнетеся до Мене. Бо лише Христос, є ваша втіха,
Слухайтеся Його і думайте, як Він. Хай
усі бачать ваше однодумство». А як нам мати це однодумство? Однаково думають ті, що мають один і той
самий розум. І ми маємо такий розум. Усі віруючі християни мають цей розум. Апостол
Павло сповідує: «Ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:16).
Ось як ми можемо бути однодумні –
маючи розум Христів. Ми маємо розум Христів тоді, коли Христос живе у нас, а ми
живемо в Ньому. А ми тоді перебуваємо у Христі, тоді ми Його учні і тоді ми
маємо Його розум, коли перебуваємо у Його Слові, як Він Сам каже нам: «Як у Слові
Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а
правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32)
Коли перебуваємо у Христовому
Слові, тоді ми знаємо правду, тоді ми про цю правду думаємо і тоді ми цю правду
сповідуємо. І тоді ми славимо не наші власні діла, не святих і не Діву Марію, а
славимо Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Ми славимо Бога Отця, бо
«Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує
в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ,
щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не
буде засуджений» (Ів. 3:16-18).
В цьому однодумність духовних
людей, дітей Божих, християн – славити за своє спасіння тільки Бога. Усю честь
і поклоніння, і хвалу віддавати тільки Богові. Той, хто вірує в Христа, по
іншому діяти не може. Бо він так вірує, і він так тепер мислить – такі його
думки, і такі його слова сповідання. Ми славимо Бога й Отця нашого Господа
Ісуса Христа за спасіння і за грядуще воскресіння, яке настане у день
повернення нашого Господа Христа у славі – у той день, який ми ще називаємо
Останнім Днем і на який ми чекаємо, молячись «Прийди, Господи Ісусе».
Бо наш Господь Христос уже
прийняв нас до Божої слави. Він забрав нашу неславу, обмив її Своєю святою і
невинною кров’ю і нас, вибілених кров’ю Ягняти Божого, приняв до слави Божої,
до праведності, до вічного життя. Вхід до цієї слави – лише через Нього. І не
грає ролі, чи хтось жив до Христа, живе нині чи житиме після нас – вхід до
вічного життя і до слави Божої – винятково через Божого Сина.
Для тих, що жили до Христа, Ісус
став слугою правди, аби підтвердити юдеям усі обітниці, які давав їм Бог і
навіть більше – ті обітниці виконати. А нам, язичникам, виявити Боже милосердя.
Адже ми не мали Писання, ми не мали правди, але Бог Син приніс Себе у жертву за
все людство – і за юдеїв, і за язичників. Адже ми всі – нащадки Адама і Єви, і
всі ми однаково згрішили і однаково потребуємо одного й того самого Спасителя –
Ісуса Христа, Сина Божого.
І ми сьогодні радіємо зі спасіння
євреїв, які вірують у Христа і ми приймаємо їх як своїх рівноправних братів у
Господі. І славимо Бога, що Він змилосердився над нами ще від створення світу і
про це Своє милосердя до поган і про грядуще спасіння нас у Христі нагадував
через юдейських пророків. Сьогодні Апостол Павло наводить нам чотири пророцтва.
Перше пророцтво – із Псалма 18: «Тому
я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» Сьогодні
серед поган Ім’я Господнє вихваляється і виспівується більше ніж серед євреїв.
Друге пророцтво із Книги Повторення Закону (32:43). Ми тішимось із єврейським
народом, зокрема з тими, хто залишився вірним Божому Слову і сповідує Христа
своїм Спасителем. Ми славимо Бога за Його милосердя і за втіху, що ми її маємо
в Божому Сині.
Третє сьогоднішнє пророцтво –
знову з Псалтиря (117:1). «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі
люди!» - кличе нас Псалмоспівець, а ми, звісно, хвалимо Господа, адже Він
здобув для нас спасіння, Він викупив нас від гріха, від влади смерті і сатани,
і подарував нам прощення гріхів, виправдання і вічне життя.
А четверте, останнє пророцтво,
про яке згадує сьогодні Апостол Павло взято з книги Св. Пророка Ісаї (11:10): «Буде
корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани на Нього
надіятись будуть!» Христос панує над нами, як і над євреями – служачи нам у
Своїй благодаті, невимовній і незаслуженій любові Бога до нас, Його тепер любих
дітей. І це Він через Своє Слово наповнює вас, любі брати і сестри, усякою
радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Заради
Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар