Побачило світ нове число "Стягу". У часописі вміщено церковні новини, проповідь Слова Божого, нарис про життя парафії Святої Трійці у місті Токмаку, інтерв'ю з пастирем Олександром Фещенком тощо. Пропоную Вашій увазі редакторську статтю.
ГЕНОЦИД: ЗЛО МИНУЛОГО І ПРИМАРА МАЙБУТНЬОГО
Так сталося, що на пору Великого посту цього року, як і на Великодні свята, припала значна доля дискусій про Голодомор в Україні 1932-1933 р. р. Верховна Рада визнала цю трагедію геноцидом, тобто організованим злочином на знищення українського народу. Більшість цивілізованих країн підтримали наш Парламент у визнанні геноциду, окрім, звичайно ідейних та економічних нащадків КПРС, які все заперечують і посилаються то на погані погодні умови, то на перекоси із колективізацією, то ще на якусь біду.
Не по собі робиться, коли чуєш цинічні відмови у праві вшанування мільйонів моїх співвітчизників, невинно убієнних радянським режимом 75 років тому. Складається враження, що сьогоднішні циніки виховалися у сім’ї найбільшого тирана світу, Сталіна, який був сказав щось на кшталт: «Коли помирає одна людина – трагедія, а коли помирають мільйони – статистика». Нечувана жорстокість, цинізм, зневага до людей, до їхнього права на життя (я вже не кажу про право на гідне життя, яке визнається Західним світом за аксіому) – ось характеристики ленінців-сталінців і їхніх нащадків. Голод в Україні 1933 року – геноцид, організований злочин. Почитайте матеріали «Стягу» 1934 року в цьому числі «Стягу». В Україні гинуть від голоду мільйони людей – СРСР посилає гуманітарну допомогу в Польщу, щоби показати свій достаток. Яка фальш, який цинізм! Яке вихваляння своїм багатством за рахунок грабунку найбідніших і найбільш убогих, за рахунок їхніх смертей!
Гідні учні тих, про кого говорив Господь Ісус Христос: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:43, 44).
Прикро, але ця проблема брехні, зневаги до людського життя, глум над суспільством і до цього часу триває в світі. До певної міри це стосується і нас. Пам’ятаєте, в Радянському Союзі була така приказка: «Аби була людина, а стаття кримінального кодексу знайдеться»? Вся система була збудована таким чином, щоб захищати правлячу групу за рахунок терору решти населення. А щоби народ було зручно тероризувати, то й законів таких понаписували, щоб будь-кого можна було будь-коли за грати вкинути. Відтоді і народ не мав пошани до законів, бо вони були анти-людяні, спрямовані на стримування людини від приватної ініціативи і чесності, а навпаки підбадьорювали улесливість і плазування перед чиновниками та владою.
Якщо світові демократії брали до уваги гріховну людську природу і прагнення людини мати достаток, то радянські можновладці користувалися ефемерними уявленнями про якийсь особливий тип радянської людини, якій природний егоїзм властивий не буде. Певно в цьому ставленні, в таких безглуздих законах, зневазі до людського життя і елементарних людських потреб і бажань, криється коріння, як комунізму, так і нацизму, як Голодомору, так і Голокосту.
Очевидно, що допоки не буде законів, що гарантують людям економічну (без грабіжницьких податків) свободу, доти корупція буде роз’їдати наш народ – бо який народ шануватиме традицію продрозверстки, яка вбила мільйони їхніх дідів-прадідів? Допоки не буде економічної свободи, рівної для всіх, а не свободи з винятковими привілеями для сучасних феодалів-олігархів, доти буде над нашим народом сновигати привид постійної бідності та популізму, безпросвітного топтання на місці і верховенства над нами вихованців Сталіна. Доти примара чергового Голодомору або якоїсь іншої тиранії буде нависати над нами всіма, як Дамоклів меч. Вірю, що врешті-решт ментальність продрозверстки ідеалістів комуністичного розливу поступиться, якщо не Священному Писанню, то принаймні, здоровому глузду, який бере до уваги звичайні потреби звичайних людей.
Господь хоче, щоб уряд карав зло і підбадьорював добро, а не займався створенням системи, яка вигідна лише чиновникам. Молімося, щоб так було і в Україні. А надія наша - сильна. Це – Сам Ісус Христос, Який є «Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів». Все і всі перебувають у Його владі. Навіть царі, і президенти, і прем’єри. Робімо свою справу на кожному своєму місці, любімо Бога і своїх ближніх, любімо свій багатостраждальний народ, а решту довершить Він, Христос. Бо Він воскрес! Воістину воскрес!
Вячеслав Горпинчук
Так сталося, що на пору Великого посту цього року, як і на Великодні свята, припала значна доля дискусій про Голодомор в Україні 1932-1933 р. р. Верховна Рада визнала цю трагедію геноцидом, тобто організованим злочином на знищення українського народу. Більшість цивілізованих країн підтримали наш Парламент у визнанні геноциду, окрім, звичайно ідейних та економічних нащадків КПРС, які все заперечують і посилаються то на погані погодні умови, то на перекоси із колективізацією, то ще на якусь біду.
Не по собі робиться, коли чуєш цинічні відмови у праві вшанування мільйонів моїх співвітчизників, невинно убієнних радянським режимом 75 років тому. Складається враження, що сьогоднішні циніки виховалися у сім’ї найбільшого тирана світу, Сталіна, який був сказав щось на кшталт: «Коли помирає одна людина – трагедія, а коли помирають мільйони – статистика». Нечувана жорстокість, цинізм, зневага до людей, до їхнього права на життя (я вже не кажу про право на гідне життя, яке визнається Західним світом за аксіому) – ось характеристики ленінців-сталінців і їхніх нащадків. Голод в Україні 1933 року – геноцид, організований злочин. Почитайте матеріали «Стягу» 1934 року в цьому числі «Стягу». В Україні гинуть від голоду мільйони людей – СРСР посилає гуманітарну допомогу в Польщу, щоби показати свій достаток. Яка фальш, який цинізм! Яке вихваляння своїм багатством за рахунок грабунку найбідніших і найбільш убогих, за рахунок їхніх смертей!
Гідні учні тих, про кого говорив Господь Ісус Христос: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:43, 44).
Прикро, але ця проблема брехні, зневаги до людського життя, глум над суспільством і до цього часу триває в світі. До певної міри це стосується і нас. Пам’ятаєте, в Радянському Союзі була така приказка: «Аби була людина, а стаття кримінального кодексу знайдеться»? Вся система була збудована таким чином, щоб захищати правлячу групу за рахунок терору решти населення. А щоби народ було зручно тероризувати, то й законів таких понаписували, щоб будь-кого можна було будь-коли за грати вкинути. Відтоді і народ не мав пошани до законів, бо вони були анти-людяні, спрямовані на стримування людини від приватної ініціативи і чесності, а навпаки підбадьорювали улесливість і плазування перед чиновниками та владою.
Якщо світові демократії брали до уваги гріховну людську природу і прагнення людини мати достаток, то радянські можновладці користувалися ефемерними уявленнями про якийсь особливий тип радянської людини, якій природний егоїзм властивий не буде. Певно в цьому ставленні, в таких безглуздих законах, зневазі до людського життя і елементарних людських потреб і бажань, криється коріння, як комунізму, так і нацизму, як Голодомору, так і Голокосту.
Очевидно, що допоки не буде законів, що гарантують людям економічну (без грабіжницьких податків) свободу, доти корупція буде роз’їдати наш народ – бо який народ шануватиме традицію продрозверстки, яка вбила мільйони їхніх дідів-прадідів? Допоки не буде економічної свободи, рівної для всіх, а не свободи з винятковими привілеями для сучасних феодалів-олігархів, доти буде над нашим народом сновигати привид постійної бідності та популізму, безпросвітного топтання на місці і верховенства над нами вихованців Сталіна. Доти примара чергового Голодомору або якоїсь іншої тиранії буде нависати над нами всіма, як Дамоклів меч. Вірю, що врешті-решт ментальність продрозверстки ідеалістів комуністичного розливу поступиться, якщо не Священному Писанню, то принаймні, здоровому глузду, який бере до уваги звичайні потреби звичайних людей.
Господь хоче, щоб уряд карав зло і підбадьорював добро, а не займався створенням системи, яка вигідна лише чиновникам. Молімося, щоб так було і в Україні. А надія наша - сильна. Це – Сам Ісус Христос, Який є «Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів». Все і всі перебувають у Його владі. Навіть царі, і президенти, і прем’єри. Робімо свою справу на кожному своєму місці, любімо Бога і своїх ближніх, любімо свій багатостраждальний народ, а решту довершить Він, Христос. Бо Він воскрес! Воістину воскрес!
Вячеслав Горпинчук
1 коментар:
Амінь.
Дописати коментар