Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! (Ісаї 55:10, 11)
Отже, як було сказано, дитяча віра навчає нас, що на землі є святий християнський народ і мусить на ній залишатися до кінця віку. Бо це стаття віри, яка не може припинитися… оскільки Христос обіцяв (Матвія 28:20): «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Але, як бідна людина, яка помиляється, може побачити або побачить, де в цьому світі є такий святий християнський народ? Такий народ, безперечно, перебуватиме в цьому житті, на землі, бо він вірує у те, що настане небесне існування і прийде вічне життя. У них воно є, але поки що не тут. Тому ці люди повинні бути тут і залишатися в цьому житті і в цьому світі до кінця віку. Бо вони кажуть: «Вірую в життя будучого віку». Цим вони визнають, що воно ще не в цьому житті, а радше вони вірують, надіються і прагнуть правдивої вітчизни і життя. Наразі вони мусять залишатися і чекати в убозтві, як співається у одній з пісень про Святого Духа: «Коли ми підемо додому з убозтва, що є тут. Господи, помилуй!»…
По-перше, цей християнський люд можна впізнати, коли в нього є Слово Боже. Але таке впізнання відбувається неоднаково, як про це каже св. Павло (1 Коринтян 3:12, 13). В декого воно є цілковито чистим. Про тих, в кого воно є чистим, сказано, що вони будують на основі із золота, срібла та дорогоцінного каміння. А про тих, у кого воно нечисте, сказано, що вони будують будівлю на основі сіна, соломи і дерева. Але через вогонь вони очищуються. Про це більше ніж достатньо сказано вище. Це – головна частина і великий наріжний камінь, яким християнський люд називається святим. Бо святим є Боже Слово і воно чинить святими тих, кого воно зрушує. І робить це, зауважте, сама святість Слова Божого, як написано в Римлян 1:16: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» і 1 Тимофія 4: 4, 5: «Кожне бо Боже твориво… освячується Божим Словом і молитвою». Бо Сам Святий Дух чинить це і намащує і робить святою Церкву, тобто, святий християнський люд; цим, а не помазанням папи, Він намащує або робить святими пальці, одяг, ризи, чашу та бокал.
Бо ці самі люди … хочуть прикрашати примхливий лантух [тіло], а потім руйнують його і забруднюють його помазанням і святістю, тобто такою святістю, яку може мати примхливий лантух [гріховне тіло].
Але ця святиня є правдивим спасінням, правдивим намащенням, яке спасає для вічності, навіть якщо у вас може й не бути папської тіари або єпископської мітри, але ви живете простим життям і вам треба помирати – такими ж нагими і без прикрас, як і немовлятко, яке мусить бути охрищеним. Але ми говоримо про зовнішнє Слово, яке усно проповідується через чоловіків, таких як ви і я. Бо саме його Христос залишив як зовнішній знак, за яким можна упізнати Його Церкву або ж Його святий християнський люд у цьому світі. Ми також говоримо про усне Слово, у яке щиро вірують і яке публічно сповідують перед світом, як Він про це говорить (Матвія 10:32, 33; і в Марка): «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм». Є багато тих, хто знають це Слово добре таємно, але не хочуть його сповідувати. В багатьох воно є, але вони не вірують у нього або не діють відповідно до нього. Бо мало є тих, що вірують і діють відповідно до нього. Як сказано в притчі про насіння у Матвія 13:4, що три частини поля прийняли насіння, і воно було на тих ґрунтах, але лише на четвертій частині, доброму ґрунті насіння принесло добрий плід.
Тож коли ви чуєте або бачите, як це Слово навчається, як у нього вірують, сповідують і як, відповідно до нього діють, там, безперечно, повинна бути правдива «Свята, Соборна і Апостольська Церква», святий християнський народ (1 Петра 2:9), навіть якщо людей там дуже мало. Тому що Слово Боже порожнім не вертається, Ісаї 55:11, але мусить мати свою маленьку четвертинку поля. Навіть якби на нього не було відповідей, то вже самого Слова цього має бути достатньо для того, щоби пізнати, що тут є святий християнський народ. Тому що Боже Слово не може бути без Божого народу. Бо ж чому хтось хоче проповідувати або чути проповідування, якщо там немає Божого народу? І в що могли би вірувати і в що вірують Божі люди, якби там не було Божого Слова?
Мартін Лютер («Про Собори та Церкву», 1539 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар