ДИВІТЬСЯ НА ХРИСТА Й ЖИВІТЬ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони (Івана 3:14-21).
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2). Амінь.
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2). Амінь.
Дорогі брати і сестри, трохи менше як 1, 400 років до Різдва Христового, ізраїльтяни були виведені могутньою Божою рукою із Єгипту, який ще називався «дім рабства». Виходу цілого народу із Єгипту передувало не тільки рабство від невдячних єгиптян, але й прихований геноцид Божого народу. Лишень зважте на те горе, яке відбувалося з євреями в Єгипті, що описане кількома віршами в Біблії: «І сказав він [фараон Єгипту] до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас! Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю. І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити. І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті» (2 М. 1:9-17).
Величезні податки, дармова непосильна праця і навіть убивства хлопчиків, усі ці засоби використовувалися дияволом через єгипетську владу, аби знищити народ, із якого мав вийти Спаситель світу. Але втрутився Бог, Який учинив багато чудес і народ з радістю вийшов із краю Єгипетського, із дому рабства.
Проте грішна природа людини рідко буває задоволена. Апостол Павло нас навчає: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель» (1 Тим. 6:7-9).
Діти Ізраїлю забулися про чудеса, їм не мила була манна з неба. Вони хотіли Єгипту, але в ролі єгиптян вони, звісно хотіли бачити себе самих. В Книзі Чисел (21:5) написано про їхнє нарікання на Бога і його слугу Мойсея: «І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бо ж нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа». Наше нарікання може сильно нагадувати нарікання ізраїльтян у пустелі. Нам багато чого може не подобатися і замість того, аби бути вірними Богові та задовольнятися тими дарами, які Він нам дає, ми починаємо нарікати на погоду, на владу, на сім’ї, на роботу, на що завгодно, забуваючи слова Святого Духа: «І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!» (Кол. 3:15)
Ізраїльтяни вдячними не були. В Книзі Чисел (21:6) читаємо про наслідок такого нарікання на Бога: «І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля». Смерть від укусів цих змій була повільною і дуже болючою. Тепер над табором Ізраїлю лунали не нарікання і не витав над ним дух бунту, а натомість можна було почути лише стогін, плач і квиління від болю та гіркоти втрат членів сім’ї, родини, друзів.
Лише, зазнавши цих нападів, цього болю та втрат, народ розкаявся і звернувся до Мойеся: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ» (4 М. 21:7). У відповідь на молитву Мойсея Господь сказав до пророка: «Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити». І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!» (Числа 21:8, 9).
Людей змії могли кусати далі. Але відбулося чудо: змучені та настрашені смертю люди дивилися на піднесеного на жердині мідяного змія і не помирали, а жили! Кого лишень кусала змія і хто-лишень опинявся під загрозою болісної смерті, зводив свій погляд на деревину, на якій висів мідяний змій і ставалося чудо: біль минав, отрута переставала діяти, і людина, як нічого не бувало, жила спокійно далі, будучи вдячна Богові за таке дивовижне спасіння.
Аби спатися не потрібно було робити якесь добре діло, шукати якісь трави, бігти світ за очі. Аби спастися треба було лише дивитися у вірі на те, що дав Бог. Спасіння – тільки від Бога, вірою в якого житиме праведний.
Про цю велику правду нагадує в сьогоднішньому тексті Господь, Ісус Христос Своєму нічному відвідувачеві, якого звали Никодим. Никодим, який був учителем ізраїльським і добре знав Писання мав довгу розмову з Сином Божим. Але добре знати Писання ще не означає – розуміти Писання. Господь про це каже Никодимові та й іншим юдеям. Ключ до розуміння Писання криється у головній темі Писання. Ісус каже: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!»
В сьогоднішньому Євангелії Господь каже Никодимові і нам про те, на що саме вказував мідяний змій на жердині. «Як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський». Для того прийшов Син Божий, аби бути піднесеним на жердину Голгофського хреста, «щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя».
Аби ми, вражені отрутою гріха не померли навіки і не потрапили на вічні муки в огняне озеро пекла, Бог дав нам Свого Єдинородного Сина, Якого було розіп’ято на хресті, щоб ми дивилися очима віри на Христа розп’ятого і жили вічно. Невдоволення тим, що дає Бог нам у цій пустелі світу, нарікання на Бога, бунтівливе серце, усі ці гріхи прощаються заради Христа розп’ятого.
Бо на жердині-хресті висить Той, Хто має серце переповнене найвищою любов’ю, любов’ю самовідданою, жертовною, божественною. Власне кажучи Він іде на хресну смерть через цю любов. Ісус пояснює причини Свого піднесення-розп’яття на хресті Голофи: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».
Христос розп’ятий – це вияв Божого гніву до гріха. Христос розп’ятий – це вияв Божої любові до кожного з вас. Бо це вас, кожного, особисто так Бог полюбив, що віддав за кожного з вас особисто Свого Єдинородного Сина. Бог знає ваше становище. Бог знає ваші всі проблеми. І, повірте, Йому відома проблема ваших особистих гріхів. І Бог настільки вас любить, що віддав Свого Сина Єдинородного, аби Христос приніс повний викуп за всі ваші гріхи та провини. Немає такого гріха, за який би Христос не помер. Немає такого гріха, який би Бог вам не простив. Просто віруйте в Христа. Віруйте, що заради Сина Божого, усі ваші гріхи та провини прощені.
І не вірте дияволові, який через своїх фальшивих учителів намагається переконати християн, що Христос не так Спаситель, як Суддя. Відкидайте ті жахливі та брудні думки, які навіюються світом, що нам треба ще якісь посередники окрім Христа, і що прощення нам не подароване. Вірте Христові-Спасителеві, Який каже вам: «Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся». Христос не Суддя наш, а наш Спаситель.
Хочете не вмирати від смертоносної отрути гріха – дивіться на Христа, віруйте в Нього і будете жити вічно! Бо Христос – не Суддя ваш. Христос – ваш люблячий Спаситель, ваша остання і непохитна надія. Христос – це Божа любов до вас і для кожного з вас особисто.
Господь далі каже: «Хто вірує в Нього, [в Сина Божого] не буде засуджений». Так не буває, щоб Христос був для людини одночасно і Спасителем, і Суддею. Він для кожного особисто: або Спаситель, або Суддя. Бо слова Господа, «Хто вірує в Нього, не буде засуджений» означають лише одне: для віруючих Христос – Спаситель і лише Спаситель. Христос – Спаситель для тих, що вірують, тобто покладаються у своєму спасінні на саму віру в Христа.
А ким же є Христос для тих, що кажуть, що самої віри не достатньо? Господь відповідає: «Хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого». Якщо євреї в пустелі не дивилися у вірі на піднесеного на жердині мідяного змія, або дивилися на нього без віри та шукали якихось інших засобів порятунку від отрути, то вони помирали. Так само якщо ми будемо думати на Христа розп’ятого навіть як про історичний факт, або про Сина Божого, але не будемо вірувати, що Христос був піднесений на хрест не за наші гріхи, то користі це нам не принесе – ми й далі будемо засуджені до пекла.
Ті, що дивляться на Христа – живуть. Тож не зводьте очей з «Ісуса, на Начальника й Виконавця віри». Віруйте і живіть. В Ім’я Христа. Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар