Гал. 5:24. А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Вся ця дискусія про діла показує, що правдиві віруючі – не лицеміри. Тому не треба обманюватися. Кожен, хто належить Христові, каже Павло – розпинає плоть з усіма її пожадливостями та похотями. Бо через те, що святі ще не цілковито скинули свою грішну плоть, вони схильні до гріха. Вони не бояться Бога достатньо і не люблять Його достатньо тощо. Вони збуджуються до гріха, заздрості, нетерпіння, статевої пожадливості та подібних почуттів, але все-таки вони не виконують цих почуттів, бо як каже тут Павло, вони розпинають свою плоть з її пожадливостями та похотями. Це відбувається тоді, коли вони не лише придушують розбещеність плоті постами та іншими видами дисципліни, але й коли, як сказав Павло раніше (5:16), ходять вони за Духом, тобто, коли погроза про те, що Бог покарає гріх, їх суворо застерігає і відлякує їх від гріха; і коли навчені Словом, вірою і молитвою, вони відмовляються піддаватися пожадливостям плоті. Коли вони таким чином плоті чинять опір, то прибивають її до хреста з її пристрастями та пожадливостями.
Таким чином хоча плоть ще живе і рухається, вона не може здійснити того, що бажає, бо по руках і ногах вона прив’язана до хреста. Тож допоки вірні живуть у цьому світі, вони свою плоть розпинають, тобто, усвідомлюють її пожадливості, але їм не піддаються. Зодягнені в Божі обладунки, вірою, надією і мечем Духа (Еф. 6:11-17), вони відбиваються від плоті і цими цвяхами вони прибивають її до хреста так, що всупереч своїй волі, вона змушена коритися Духові. В кінці, помираючи, вони скинуть її повністю, а у воскресінні, вони матимуть плоть, яка чиста і не має жодних пристрастей або злих бажань.
Мартін Лютер, З Лекцій на галатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар