[Хрищення], як ми знаємо здійснювалося не тільки до дорослих, але у випадку з наверненням цілих сімей, воно здійснювалося і щодо цілого “дому” і таким чином з дітьми включно. Були б доречними добре відомі приклади Лідії, купчихи карамзином, і в’язничний сторож у Филипах (Дії 16), були охрищеними з цілими домами після того, як вони самі прийшли до віри. Коли Полікарп засвідчував на своєму мученицькому суді, що він служив Господу 86 років (Mart. Pol. 9), те може стосуватися тільки його членства у церкві. Тоді його хрищення мало би відбутися в апостольський вік, перед 70 роком. Твердження Юстина (Apol. 1. 15.), що в його дні було чимало християн щестидесяти та семидесятирічного віку “які стали учнями Христа дітьми” може стосуватися тільки людей, які були охрищені в дитячому віці між 80 та 90 р.р. по Різдві Христовім. Про Іринея ми вже говорили. Він сповідує, що Христос прийшов спасти усіх, “що через Нього народжені знову для Бога: немовлят, малих дітей, хлопців, юнаків і чоловіків” (Adv. haer. 2. 22.4). В церковному порядкові його учня Іполіта чітко згадується хрищення маленьких дітей. Їх треба христити перед дорослими, а їхні батьки чи родич повинні представляти їх у даванні згоди та сповідуванні символу віри промовляючи за них, на їхньому місці (Apost. trad. 46). Коли Тертуліан у його творі Про хрищення чітко противиться звичаєві хрищення немовлят, то не виступає проти нього, наче то було якесь нововведення. Тож так само пізніше, коли Пелагій нападає на Августинову доктрину про прабатьківський гріх, то залишає допустимою точку зору про хрищення дітей і не змагається проти хрищення немовлят. Подібним чином Оріген та Кіпріан приймають хрищення немовлят наче так і повинно бути. Оріген зазначив, що хрищення немовлят іде до традиції, яку апостоли отримали від Господа (Коментар до Римлян 5. 9), твердження, що було передане в середньовіччя Діонисієм Ареопагітом. Кіпріан дає Єпископу Фідусу добре відому пораду, що Хрищення не треба відкладати аж до восьмого дня по народженню відповідно до аналогії з обрізанням. (Ep. 64). Єремія правий, коли він стверджує, що пізніше введення хрищення немовлят спровокувало б глибоке незадоволення у церкві і залишило б виразні сліди у історії церкви. Те що ми знаємо про історію церкви вказує набагато більше на те, що в ранній церкві обидві форми хрищення: і хрищення дорослих, і хрищення немовлят завжди існували поруч, так само як вони існують сьогодні в місійних полях. Це може тільки означати, що хрищення немовлят мусить повертатися до часів апостолів. Воно мало би бути включеним у практику охрищення цілих сімей, про що свідчить Новий Заповіт, навіть хоча діти там чітко не згадуються.
Герман Зассе, Святе Хрищення, Листи до лютеранських пастирів, № 4, Березень 1949
Немає коментарів:
Дописати коментар