Де ті, що визначають церкву її величиною і зневажають черідку малу? Хто вимірює божественність і зважує людей? Хто вважає цінними зерна піску, а ображає самі світила світу? Врешті-решт, хто збирає мушлі, а перлини викидає зі зневагою? Вони мають домівки, ми маємо помешкання. Вони мають храми, ми маємо Бога. До того ж, через те, що ми – храми Бога живого, то ми – живі жертви, духовні цілопалення. Вони мають натовп, ми маємо ангелів. Вони мають зухвалу сміливість, ми маємо віру. Вони мають погрози, ми маємо молитви й благання. Вони мають золото й срібло, ми маємо очищену доктрину віри.
Григорій Богослов (Назіанзин), «Про Церкву», § 181.
1 коментар:
мудрий був чоловік!
Дописати коментар