Врешті-решт постає питання про правильне розрізнення між Законом і Євангелієм. Там, де це розрізнення заперечується в принципі, там Церква або буде скорочена легалістично до окремішньої видимої, юридичної структури, або ж випарується в абстрактну, універсалістську невидимість, проектовану на людство, у фальшивій великодушності, жорстокій ілюзії про спасіння через Закон, природне знання і щиру самодиспозицію. Навпаки, правдивим значенням сутнісної невидимості Церкви завжди була sola fide, сама квінтесенція Євангельського Віросповідання.
Це означає, що жодна невидима cтруктура — і найменш за все «Лютеранська Церква» — може претендувати на те, що вона є cпівекстенсивна з містичним Тілом Христовим. З іншого боку, оскільки віра цілковито залежить від Христових Євангелія і Таїнств, ці об’єктивні, видимі швартові утримують церковну невидимість від розсіювання у газоподібному місці мешкання суєтних духів.
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар