Аби ж то було так, щоби ми, маленька черідка, що належить Христові і оточена цією бідою, плекала Боже Слово, приймала його, дякувала за ті великі блага, що припадають нам через прихід Його Слова. Проте якщо нам доведеться страждати, згинути та з ними померти, то ми все одно маємо над ними дві утішливі переваги. Перша – це наше переконання, що ми маємо благодатного Бога, Який на нас не гнівається, хоча й дає нам трохи страждати. Наше сумління чисте, ми маємо благословенну надію, що помремо в послухові до Нього і піднесемося просто з цього огидного світу, царства диявола, до нашого Господа Христа на небесах, у Його вічне Царство, вільне від усякого горя та сповнене вічною радістю. Цих благ не мають наші противники, переслідники та вороги Христові. Вони – рід Юди, які у своєму нещасті не бачать нічого крім Божого гніву. Вони залишаються у своєму горі навіки і сходять у глибини пекла.
Тому цей кінець чинить велику відмінність між стражданням християн і безбожних. Обох їх можуть різати до смерті і вбивати, але потім християнин іде просто у вічну радість, а безбожні сходять у яму пекла.
Немає коментарів:
Дописати коментар