Проповідь на 4-у неділю Великодня

                                ВИБІЛЕНІ КРОВ’Ю АГНЦЯ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!» А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, кажучи: «Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!» І відповів один із старців, і до мене сказав: «Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?» І сказав я йому: «Мій пане, ти знаєш!» Він же мені відказав: «Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця... Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!» (Об’явлення 7:9-17).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, наш парафіянин, Олександр Гураль нещодавно на сайті «Україна та українці» розташував вірш «Гроші повернуть».

Життя  вдалось!  Усе,  здається,  є!
Є  «Лексус»,  фірма,  гроші,  навіть  ВЛАДА.
І,  що  захочу,  буде  все  моє  –
Усі  можливі  в  цім  житті  принади…»  -

Захоплений  думками  молодик
Щодуху  мчав  з  крутої  дискотеки.
Аж  раптом  виник  стовп…  І  все…  «Кирдик!»  -
Не  врятували  й  пóдушки  безпеки.

І  вже  душа  у  черзі  до  дверей
У  рай  спішить  ввійти,  заледве  тепла,
Та  Ангел,  не  підводячи  очей:
-    А  вам,  шановний,  ось  сюди  –  до  пекла!

«Та,  як  же  так?!  Уважно  почитай!
Я  власним  коштом  збудував  два  храми.
При  святі  бідним  гроші,  коровай
Я  роздавав  оцими  ось  руками…»

Недовго  Ангел  аркуші  гортав,
Між  темних  справ  шукаючи  хороші:
«Нема  помилки.  В  пекло!  –  І  додав,  -
І,  не  хвилюйтесь  –  вам  повернуть  гроші.»

На жаль, сказане у вірші може стосуватися всіх людей, які хоч якимось чином прагнуть отримати вічне життя через свої зусилля.  Ми можемо намагатися дати велику милостиню, збудувати храм, здійснити паломницький тур до Ізраїлю, Туреччини, чи будь-якої країни, де раніше проповідували апостоли, але в кінці відповідь буде подібною до відповіді з нашої сьогоднішньої гуморески – «Вам повернуть гроші». Втім, пекло – не людська в’язниця і там жодної ваги вони не мають.

Але як добре, що для нас є підбадьорення сьогодні з Книги Об’явлення Івана Богослова.  Апостол Іван ділиться сьогодні з нами, християнами з ХХІ століття тим, що він побачив на небесах. Він бачить «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто».  Не сотня тисяч і не мільйон – а така кількість, що порахувати її неможливо.  Господь показує Іванові виконання обітниці, яку Він дав Авраамові: «Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити… Таким буде потомство твоє!» (Буття 15:5).   А пізніше, випробувавши Авраамову віру, Господь повторив цю обітницю: «Благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі,  і немов той пісок, що на березі моря…» (Буття 22:17).

Спробуйте порахувати піщинки на березі моря і ви приблизно зрозумієте, чому Апостол Іван настільки захоплений своїм видінням побачених спасенних душ на небесах. Втім там він бачить не лише євреїв, тобто нащадків Авраама за плоттю. А бачить він на небесах людей «з усякого люду, і племен, і народів, і язиків».  Слово «всякий» в нашому перекладі вживається в значенні «всі».  Тобто на небесах святий Іван бачить представників усіх народів, яким проповідувалося Євангеліє Христове.  Він бачить виконання ще однієї обітниці, даної Господом Христом і записаної в Євангелії від Св. Матвія (24:14): «І проповідувана буде ця Євангелія по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець». 

Цей натовп з незліченної кількості люду стоїть перед «перед престолом і перед Агнцем».   Вони не зібрані довкола мощей святих чи довкола Діви Марії. Ні – вони зібрані довкола престолу і Агнця-Христа.   У центрі їхнього земного життя був Христос і так само Він, розп’ятий і воскреслий Господь перебуває в серцевині їхнього буття небесного.   Вони зодягнені в білу одежу, про яку Господь згадує у притчах, як про дарунок від Бога та обов’язкова умова для того, аби бути присутнім на весільній вечері.  А в руках тих, хто присутній перед Богом Отцем, Сином і Святим Духом улюблений учень Христа бачить пальмове віття.

Це віття – символ перемоги і його носять переможці. Але перемогу здобули не вони, а Бог. І тому їхній гімн – це гімн прославлення Бога: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!»  Спасіння для нас здобув Бог Творець, Бог Агнець, Бог Утішитель. І як би нам не подобалися чисто по-людськи ті, що сьогодні вигукують:  «Пресвята Богородице, спаси нас!» - серед тих, що перебувають на небесах апостол Іван їх не бачить.  Там є лише ті, що сповідують спасіння, виправдання самою вірою в Бога.  Бо спасіння належить винятково Богові.

Апостол бачить, що Церква, яка перебуває на небесах поклоняється не святим, не ангелам. Натомість самі ангели, всі духовні святі створіння приєднуються до сповідання правдивої Церкви. Господь показує Іванові,  як це відбувається: «Вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, кажучи: «Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!»  Ангели сповідують, що все благословення – від Бога. Слава і мудрість за спасіння людства, за наше спасіння належить Самому Богові.  Хвала і честь за наше виправдання належить Богові.  Сила і міць – у нашого Бога. Він – єдиний Владика неба і землі на вічні віки.

Але  що то за люди вдягнуті в білі одежі?  Чому в їхніх руках пальмове віття?  До апостола з таким запитанням звертається один зі старців і сам дає відповідь: ««Це ті, що прийшли від великого горя».  Тут немає тих, що не несли свої хрести, ховалися від них чи їх уникали.  Тут немає тих, що відмовилися від своїх дітей, бо їм хотілося вести життя у власне задоволення.  Тут немає тих, що кидали своїх батьків і втікали в монастирі, аби там вести святе життя. Там немає тих, хто відрікся від Христа заради кар’єри або утискував християн заради наживи чи марнославства цього світу. 

Ні, ці всі люди прийшли від великого горя – від утисків, від хвороб, від носіння хреста у вірі в Спасителя, від переслідувань за цю їхню правдиву віру, від насмішок над ними за їхню відданість Богові, від тортур катів і христоненависників.  Ці люди – віруючі, як ви, що любите Бога і своїх ближніх. Ці небесні святі – це ті, що терпляче і в надії на небесне визволення в Божому Сині несуть свій хрест у сім’ї, на роботі та в суспільстві.

Їхня особливість, те, що відрізняє їх від решти стражденного світу криється у їхній одежі.  Вони «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця». Інші вдавалися до своїх діл, до заступництва святих. Інші поклонялися ідолам та шукали прощення в прощах по монастирях – їх тут немає.  Тут є лише ті, що мають одежу чисту. 

Раніше вони, як і ми, були такими, як описує це пророк Ісая (64:6): «Вся праведність наша – немов поплямована місячним одіж». Такими й залишаються всі, хто надіється у спасінні на ідолів або навіть на святих чи навіть Богородицю.  Але ті, що стоять перед престолом Божим, тримаючи в руках пальмове віття переможців – одежа їхня сліпучо біла, бо вона вибілена в крові Агнця – Ягняти Божого, Христа.

Якби на ту одіж душ було вилито кров інших людей, чи найкращі пральні порошки або миючі засоби, які тільки можна знайти на світі, то в кращому випадку нічого не змінилося, або ж вони стали би ще заплямованішими, бо всяке поклоніння не правдивому Богові – гріх.  Але на цих людей було вилито чудодійну кров, кров святу і праведну – кров Божого Сина.

Аби цю кров пролити задля нашого очищення, вічний Божий Син стався людиною, прожив досконале життя і пішов на Голгофський хрест. Там кров рікою спливала з Його пробитих рук і ніг, зі скривавленої голови, з побитого тіла та проколотого римським списом боку.  Один з наших гімнів вдало підсумовує сказане апостолом Іваном в його 1-ому Соборному посланні: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» - «З Його чола і рук, і ніг, Тече ще й досі свята кров, Що з кожного змиває гріх, Хто в вірі до Христа прийшов».

Святі на небесах вірують в Сина Божого, у Його викупну, замісницьку жертву і Його кров вибілює кармазин їхніх гріхів і тепер одяг їхній чистий-чистий, бо де є Христова кров – там є прощення, там є праведність.  Сьогодні ми стоїмо ще на землі, але кров Христа так само вибілює нас, як і вибілила усіх святих, що жили до нас і зараз перебувають у Царстві Небесному, чекаючи того славного дня, коли Ісус повернеться у славі  та у воскресінні дасть їм і нам нові, досконалі тіла.

Кров Христа пролита за всіх вас, за всі ваші гріхи. На вашому духовному одязі немає жодної плями, яка не вибілена кров’ю Спасителя.  У ваші руки Він також вкладає пальмову гілку.  Бо Він помер на хресті і на третій день воскрес.  Він здобув перемогу над гріхом, смертю і дияволом.  І заради Христа ця перемога – ваша.

Це ваші гріхи обмито кров’ю Ісусовою.  Це рукописання диявола проти вас змито кров’ю Ісусовою.  Це ваша смерть подолана Ісусовою смертю і ваше воскресіння гарантоване Його світлим воскресінням. 

І хоча ми перебуваємо тут, ще в цій долині печалі, і бачимо довкола себе не лише радість, але й страждання, хвороби і смерть, наші очі віри бачать те, що відкрите святому Іванові і ми радіємо, що ті християни, які вже покинули цей світ вже «перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать».

Якщо Господь не повернеться до часу нашої фізичної смерті, одного дня будемо на небесах разом із ними й ми. І хоча тут нам допікають біди, зближається той день, коли Агнець Божий, Ісус Христос, над нами «розтягне намета».  Тут ми можемо терпіти голод і спрагу та всілякі нестатки, про наше майбутнє сказане: «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя». І на доказ того, що має ще настати і на доказ Своєї невимовної любові, присутності з нами та спільного майбутнього, Він викуповує нас у джерелі Хрищення та насичує нас Своїми правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Господньої Вечері, аби проголошувати нам прощення гріхів і зміцнювати нашу віру, через яку ми виправдані та одягнуті в білий одяг праведності і сміливо підходимо до престолу благодаті вже сьогодні (Євр. 4:16). 

Пам’ятаєте про ту віршовану гумореску нашого брата Олександра Гураля на початку проповіді?  На один з коментарів, наш брат помістив свою відповідь: «Суть цієї іронічної гуморески в тому, що людина буде мати вічне життя завдяки вірі в Господа нашого Бога. Ніякими добрими ділами, великими пожертвами в ім’я церкви, релігії та служителів храму Божого не мають жодної сили що до виправдання гріха!   Коли відкриємо Святе Письмо, то в Євагелії від Івана 3:16 можемо прочитати: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого Єдинородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Нам може спокушувати диявол, нам може не давати спокою брудний та грішний світ, але слухаючи Слово Боже, споживаючи Його правдиве святе тіло і п’ючи Його правдиву святу кров, ми живемо, бо в Христове Ім'я Бог прощає нам всі до одного наші гріхи».  Я можу лише погодитися з цими чудовими словами і сказати так є, бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!