БЛАЖЕННІ ТІ, ЩО ВІРУЮТЬ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!» І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока.
А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!»
А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!...» А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! (Івана 20:19-31).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри, хтось був спитався в Семюела Колдриджа, славетного британського поета: «А християнство – правдиве?» Поет відповів на те запитання трьома словами: «А ви спробуйте». Один із колишніх індусів, який навернувся до християнства одного разу проголосив: «Якби я був місіонером, то про релігії не сперечався би. Я би просто давав людям примірники Нового Заповіту і говорив: «Читайте!»
Чи не випадково Біблія була забороненою книгою в Радянському Союзі, а той, хто провозив її через кордон, міг отримати тюремний строк. Чи не випадково Біблія заборонена й нині в комуністичних країнах, навіть таких, у яких стрімко розвивається ринкова економіка, як-от: Китай?
Чи не випадково, якщо ви ввезете Біблію у деякі ісламські країни, а особливо її комусь подаруєте, то вас можуть не просто заарештувати, кинути у в’язницю, але й стратити? Чому така ворожнеча в цих країнах проти Писання? Чому тамтешні можновладці так ненавидять Слово Боже?
А чому так багато людей у нашій країні не звертають увагу на Писання, не читають його щодня? Чому Біблія в Україні не є не тільки бестселером, але й її ви не знайдете в багатьох книгарнях? Відповідь дає нам сьогоднішній текст – невірство! Богові опираються не лише безбожні режими, але й сама грішна плоть. Гріх закриває наші вуха на Слово проповідуване, гріх змушує заплющує людські очі, аби не бачити слів Життя, бо сьогоднішній текст каже нам, що Біблія, Старий і Новий Заповіти написані, «щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!»
Бо де є віра там настає стає смерть гріхові, там скинуто ярмо диявола та смерті. Бо ця віра горнеться до Христа, Який з’являється перед Своїми учнями, навіть якщо двері замкнено на усі можливі замки або в катакомбах, або навіть у в’язниці. Стримати Його ніщо не може. Бо Він – не просто людина, розп’ята на хресті, а й правдивий Бог і Творець всесвіту, усіх тих матеріалів, з яких виготовлені вікна, двері, замки, найнеприступніші фортеці та найміцніші бункери цього світу. Від Його гніву вони нечестивців не сховають, як і не сховають вони віруючих в Христа від Його благодаті.
Ось і сьогоднішній євангельський текст починається зі слів про вечір за замкненими дверима. Замок – символ страху. Моя бабуся розповідала, що за її молодості замки хоча й були – дверей зазвичай по селах не замикали, бо не було кого боятися. А тут учні двері замкнули і в них є для того дуже вагома підстава – «бо боялись юдеїв». Юдеї організували арешт і судилище на Сином Божим, а вони – Його учні, слабкі, грішні, кволі у вірі.
Віра їхня квола, страх – великий, але саме серед кволих і наляканих учнів з’являється Ісус. Він не з’являється перед Іваном, який перший добіг до гробу, не перед Петром, який будучи старшим, відстав від Івана того Великоднього ранку, а стає воскреслий Ісус посередині. Він помер за гріхи усіх учнів і всіх людей. Він воскрес для виправдання Петра й Івана, усіх учнів і всіх нас, що віруємо в Нього та сповідуємо Його своїм єдиним Спасителем від гріха.
Ісус – Життя. Ісус – Слово. І перші слова, які лунають до цього наляканого християнського, апостольського гурту – «Мир вам!» Господь не з’являється з посланням миру до самовпевнених і пихатих фарисеїв, а до цих слабких і наляканих учнів. Це послання для тих, що визнають свій гріх і шукають прихистку в Бога: «Мир вам!»
« І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока». Ось підтвердження миру, який в євангельському тексті проголошує учням Господь. Проколоті руки воскреслого Христа, проколотий бік воскреслого Спасителя – доказ того, що Його хресна жертва прийнята Богом і тепер Бог на вас не гнівається, а проголошує вам ці два чудові слова: «Мир вам!» Ці слова означають і прощення гріхів, і благословення Господні в цьому житті, але найголовніше – вічне життя у Христовому Царстві.
Апостол Павло в Посланні до ефесян (2:14, 17) так пише про цей мир, що його проголошує сьогодні наш Христос Господь: «[Христос] – наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким».
Слова прощення, слова миру дають вам можливість у Христі горнутися до Бога і тішитися громадянством у Його Царстві. Хай в єрусалимському храмі шаленіють вороги Христові, справжній мир там, де Христос і мир цей гарантований хрестом Голгофи, пробитими руками, ногами та проколотим боком воскреслого Месії-Христа.
І коли учні бачать Господа, коли чують Його послання, то вони радіють. Учитель живий. Викупитель стоїть перед ними і Він знову повторює ці чудесні слова: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Для них є особлива місія. Цю місію не мають ті, що тремтять перед людьми і які кричать: «У нас немає іншого царя крім цезаря!» Цієї місії не мають ті, що покладаються на особисті діла та заслуги. Цієї місії не мають ті, що надіються у спасінні на когось із людей. Цієї місії не мають ті, що не мають миру від Христа особисто – миру, який здобувся винятково Його стражданнями та смертю на Голгофському хресті, миру, який підтвердився Його світлим воскресінням з мертвих на третій день; миру, який сьогодні проголошується вам через Слово і який ви приймаєте в себе, причащаюсь правдивими тілом і кров’ю Христовими у хлібі та вині Святої Вечері.
Святого Духа Господь дає тим, хто вірує в прощення гріхів самою вірою заради Ісуса. Але чому стільки в світі проповідників, які навчають зовсім іншому? Чому стільки тих, що проповідують не мир з Богом через Христа, а невпевненість у Христовому викупному ділі, ворожнечу Бога до християн і відсутність миру з Богом? Христос таких не посилав і місії Його вони не виконують. На таких проповідників, що не мають миру з Богом і Святого Духа чекає розчарування в Останній День. Вони проповідують страшний суд і вони його отримають. В Євангелії від Св. Матвія (7:22, 23) наш Господь Христос каже: «Багато-хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?» І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас...»
А до апостолів, як і до сьогоднішніх проповідників Євангелія стосується дальше сказане в Євангелії «Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» Всім апостолам, всій Церкві дано Святого Духа. Всій Церкві дано владу прощати гріхи. Не частково, не з певними умовами, а повне прощення усім, хто кається і шукає потіхи в Богові. Так само як і затримувати гріхи нерозкаяним, тим, що відмовляються визнавати свій гріх і не вірують в Бога та Його Слово.
Сьогодні це прощення гріхів звіщається в нашій парафії і Церкві. Будьте впевнені в ньому. Прощення гріхів промовляється пастирем тут, на землі – проте дійсність прощення Богом підтверджується сьогодні нашим воскреслим Спасителем. Просто віруйте в це чудесне послання. Христос дає вам мир. Христос дає вам повне прощення гріхів. І ця Добра Новина підтверджена Його воскресінням.
Проте як опирається наша грішна плоть Слову Божому! Сьогодні про це в нас є чудесна ілюстрація заявою одного з апостолів, якого звати Хома. Писання називає його ще Близнюком, можливо він мав брата – ідентичного близнюка. Для Хоми важливо було побачити самому воскреслого Христа. Його плоть противилася посланню його віруючих братів, а особистий досвід вимагав переконання, що це саме Його Учитель, Який був розп’ятий ще позаминулої п’ятниці і смерть якого підтвердили римські воїни, проколовши Ісусові Назарянинові, Цареві Юдейському бока.
Слово «блаженний» можна ще перекласти, як «щасливий». Воскреслий Господь, Який з’являється знову через вісім днів серед Своїх учнів, щасливим Хому не називає. Більше того Господь називає Хому невіруючим. Віра зміцнюється через торкання до Бога, але доторками вона не створюється, бо «віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17). «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» - каже Хомі Христос.
Хома не біжить з витягнутим пальцем до ран Христових. У відповідь Христові він каже, звертаючись до Спасителя: «Господь мій і Бог мій!» Це вже слова віри. Невірство ніколи не буде визнавати Христа за Бога. А віра буде завжди визнавати Христа Богом. І цю віру в Хомі Господь визнає, кажучи Хомі: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» Господь називає Хому віруючим, а вас не просто віруючим, але й блаженними. Сьогодні у Ватикані мають намір оголосити покійного Івана Павла ІІ блаженним. Для цього римським єпископам треба діставати з могили тіло. Це не євангельське вчення і не євангельська практика.
Згідно з Євангелієм блаженні ті, що вірують у Христа, покладають усю надію на Нього, сповідують Його своїм Спасителем і причащаються Його правдивими тілом і кров’ю, коли фізичними очима бачать у Святій Євхаристії лише хліб і вино. Блаженні, що не бачили й увірували!
Не чудеса від людей, а віра робить людей блаженними, і то не просто віра, а віра в Євангеліє Христове. Блаженні можуть зазнавати переслідувань, але їм належить Царство Небесне, воскресіння і вічне життя у час повернення нашого воскреслого Спасителя у славі. Залишайтеся блаженними, дорогі брати і сестри. Віруйте в Христа. А ще множте коло блаженних – діліться Словом Христовим із вашими ближніми, хай вони його читають і чують з ваших уст, бо «це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!» Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар