Саме в церковній спільноті понад усе має місце Сповідання віри або його заперечення. Коли церковна спільнота обмежена церквами, з якими є щирий консенсус у Євангелії і Таїнствах, як вони визначені в Книзі Злагоди, тоді ці Віросповідання застосовуються у відповідності з їхньою силою і наміром. Коли ж, з іншого боку, номінальні лютеранські церкви офіційно практикують або толерують спільноту кафедри та вівтаря з церквами і служителями, доктрина яких суперечить доктрині Книги Злагоди, тоді таким чином анулюються Віросповідання, незважаючи на пошану до них на словах з церковно-політичних мотивів. Зростаючись із нелютеранськими церквами за їхніми кафедрами та вівтарями, лютеранські церкви перестають бути лютеранськими і стають синкретичними сектами.
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар