Обряд покладання рук був звичним у Старому Заповіті, коли щось потрібно було урочисто показати в очах Божих таким, як воно було, і, особливим чином, присвятити Богові (1 М. 48:14, 20; 3 М. 1:2, 4; Мт. 10:16). І через те, що покладанням рук певним людям доручалися часом певні обов'язки (4 М. 27:18-20; 5 М. 3:28; 34:9), то Апостоли, у висвяченні пастирів, зберегли та використовували, виходячи з християнської свободи, цей усталений обряд, як безпосередню та корисну річ для навчання багатьох речей (Дії 5:-5-6; 13:3; 1 Тим. 4:14; 5:22; 2 Тим. 1:6). І через це й рання Церква теж дотримувалася висвячення, просто покладаючи руки, без помазання та інших забобонів (Dist. 23 Кафагенського Собору). Через це й ми, в наших церквах, дотримуємося цього ж обряду.
Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар