ВСЕ З НЬОГО, ЧЕРЕЗ НЬОГО І ДЛЯ НЬОГО
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі
присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або
хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? Бо все з
Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь (Римлян 11:33-36).
Усім… улюбленим Божим,
вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса
Христа! (Рим. 1:7).
Дорогі брати і сестри, після
декількох серцевих нападів, за два дні до смерті, доктор Мартін Лютер написав
на клаптику паперу: «Ніхто не може зрозуміти Bucolica і Georgica Вергілія,
якщо впродовж п’яти
років не був пастухом або селянином.
Стверджую, що ніхто не зрозуміє листів Ціцерона, якщо не займався
важливими державними справами упродовж двадцяти років. Хай ніхто не думає собі, що глибоко пізнав
Писання, якщо не керував церквами впродовж ста років. Через це й вражає приклад Івана Христителя,
Христа та Апостолів. Не пробуй пояснити цю божественну Енеїду, а смиренно
поклонися її слідам. Ми – жебраки. Це правда».
«Wir sein Pettler. Hoc est verum. Ми – жебраки. Це правда», - пише
Лютер, найбільший знавець Писання від часу Апостолів. Чимало людей так не
вважали і стали засновниками фальшивих учень, єресей і тоталітарних сект. Дорога до єресі і до пекла починається із
намагання підпорядковувати Боже Слово своєму розумові, власній логіці. Те, що
видається на перший погляд безпечним у трактуванні Божих слів на власний
розсуд, може виявитися смертельною загрозою. Для Єви показана невинність у
додаванні одного-єдиного слова «не торкайтеся» виявилася пасткою, якою
скористався диявол, спокусивши нашу праматір до непослуху Богові.
Димовою завісою стала для
фарисеїв власна самоправедність, яку плекав у їхніх серцях диявол і яка сховала
від них істинний смисл Писання, а з ним і Христа. Арія, вмілого співака і оратора, його власна
логіка, живлена дияволом, заперечила божественність Христа, як і його
послідовників диявол, користуючись грішним розумом людини, навчав заперечувати
божественність Святого Духа.
Підбурений дияволом до
абсолютного пом’якшення
наслідків прабатьківського гріха, Пелагій став засновником єресі, яка заразила
масу церков до сьогодні вченням про синергізм і виправдання добрими ділами, про
співпрацю людини з Богом у ділі прощення гріхів і спасіння. Скориставшись іншим
гріхом самовпевненості, диявол навчив багатьох проповідників стверджувати, що
люди самі можуть робити вибір на користь віри у Христа, а ще хтось навчає, що
головним вченням Церкви має бути доктрина, вперше озвучена в Еденському саду
дияволом: «Станете ви немов боги» (1 М. 3:5).
Що завгодно, аби не визнання
того, що перед Богом ми – жебраки, бідні і вбогі грішники! Що завгодно, аби не
вигукнути сьогодні разом із богонатхненним Апостолом Павлом: «О глибино багатства, і премудрости, і знання
Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» Всі
єретики всіх часів і народів своїм ученням, своїми проповідями намагалися
применшити це Боже багатство, цю Божу премудрість і це Боже знання.
Коли Апостол говорить про Боже
багатство, то він має на увазі щось інше від того, як багатство розуміють
чимало наших співвітчизників, які й за європейські цінності вважають цінні речі
з Європи. Звісно: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від
Отця світил» (Як. 1:17). Бог бачить їхнє
убозтво в дорожнечі і риторично запитується та докоряє: «Чи ж не розуміють оті,
хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не
кличуть Його!» А потім Він оголошує їхнє майбутнє, звертаючись до Церкви: «Тому
всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в
полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на
грабунок віддам!» (Єр. 30:16).
Боже багатство в нашому
сьогоднішньому Писанні – не земні багатства, а багатства Божої благодаті, тобто
багатства доброти, лагідності і довготерпіння (Рим. 2:4). Бог – благодатний, а
це означає, що Він – добрий, лагідний і довготерпеливий. Бог благодатний, а це означає, що Він любить
нас без якихось заслуг з нашого боку. Про
благодать Божу наш Спаситель навчає в Нагірній проповіді, кажучи нам: «А Я вам
кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть
добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам
бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими
й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите
тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники
роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й
погани не чинять отак? Отож, будьте
досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:45-48).
А наскільки більшу благодать,
незаслужену нами любов виявляє наш Отець Небесний, посилаючи нам Свого
Єдинородного Сина! «Так-бо Бог полюбив
світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув,
але мав життя вічне. Бо Бог не послав
Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів.
3:16, 17). Якщо найбільша глибина
земного океану складає майже 11 кілометрів, то глибина Вітцівського багатства,
Вітцівської благодаті, глибина любові нашого Отця Небесного – невимірна. Він
хоче, аби всі люди спаслися. Він хоче, аби ви всі були Його любими дітьми і
жили з Ним вічно в Його Царстві, аби ви вернулися із вигнання до Раю, до життя,
до щастя, до блаженства. І заради вас,
винятково з любові до кожного з вас, Він віддає Свого Сина Єдинородного, Ісуса
Христа. Не ми викликаємо наше спасіння, не ми його ініціюємо, а винятково наш
Отець Небесний. О, глибино, багатства Божого!
Коли Апостол говорить про
премудрість Божу, то він має на увазі мудрість Його цілеспрямованих учинків для
нашого спасіння. Світ цієї премудрості не розуміє. Власне кажучи, світ із неї кепкує і її
висміює. В Першому посланні до коринтян (1:18-24) Апостол Павло пише: «Слово
про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! Бо
написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! Де мудрий? Де книжник? Де дослідник віку
цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? Через те ж, що світ
мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти
віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують
мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих
покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!»
Ось де
виявляється Божа премудрість – у Христі, бо Він – правдивий Бог і правдива
людина. Це ж в Христі «всі скарби
премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Це Він, всупереч усім спокусам
диявола та світу, всупереч людській логіці займає не престол у Єрусалимі чи
Римі, а віддає Себе на розп’яття.
Бо Його мудрість – інша від мудрості світу. Мудрість світу шукає насамперед
добра для себе. А Христос, Бог наш правдивий і Спаситель, шукає добра
насамперед для кожного з вас, бо це ж кожному з вас дарується з хреста Голгофи
повне прощення усіх ваших гріхів і провин, а з порожнього гробу лунають слова
ангела Божого: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо
воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він» (Мт.
28:6, 7). І з вуст нашого Спасителя
лунають слова: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде
жити. І кожен, хто живе та хто вірує в
Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). Він здобув вічне життя для вас. Він його
вам дає вже сьогодні. Просто віруйте в
Христа розп’ятого і
воскреслого і будете жити вічно.
Мудрість
світу протестує проти цього, їй хочеться бути прославити себе, прославити
людину, а не Бога – вона біжить радитися з дияволом, вона сідає писати книги,
скуповує теле та радіо-ефіри, реєструє інтернет сайти та блоги і з’являються Арії, Пелагії,
Армінії і всі їхні сучасні послідовники.
Мудрість
світу цього протестує проти Христового запрошення до Святого Причастя, проти
присутності Його реального тіла та крові у хлібі та вині Святої Вечері. «Як це
так?!» - вигукує вона, «Христос же вознісся. Він – на небесах, а тут дається
кожному Його справжнє тіло і справжня кров. Такого не може бути!» Віра ж
покладається на Слово Христове і ми горнемося до Христа у Святому Причасті і
сповідуємо, що Христові реальні тіло та кров присутні у Євхаристії і через неї
наш розп’ятий і
воскреслий Господь живе всередині нас і дає нам вічне життя. О, глибино
премудрості Божої!
Коли
Апостол говорить про глибини знання Божого, ми згадуємо про Його Слово в
Посланні до римлян: «Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав» і в в
Першому Посланні до коринтян: «Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним». І «…нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе-бо
досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1 Кор. 2:10). І цей Господь Святий Дух об’являє нам Бога – Бога правдивого, Бога
невигаданого, Бога благодатного, Бога-Творця, Бога-Спасителя,
Бога-Утішителя. О, глибино знання
Божого!
«Які недовідомі присуди Його, і недосліджені
дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто
давніш Йому дав, і йому буде віддано?»
Ми як писав був Лютер – жебраки.
Що ми можемо дати Богові, аби сподіватися, що нам буде щось
віддано? Це – слова Святого Духа із
нашого сьогоднішнього Писання. Нас Бог створив.
Нас Бог викупив від гріха, від влади диявола, від смерті. Він Сам нас покликав через Євангеліє,
створивши у наших серцях спасенну віру в Христа. Він веде нас дорогою віри до Свого
Царства. Він нас бере до Себе в час
нашої фізичної смерті, а Останнього Дня Він нас воскресить до вічного життя у
Царстві Христовім. Він нічого нам не
винен. Цар не може бути винен жебракам.
Але що
очікувати від жебраків, яким дається все?
Тому ми сьогодні дякуємо Богові і ми любимо Його, бо як можна не любити
такого благодатного Бога. А ще ми хочемо Йому служити через служіння нашим ближнім. Але джерело
цієї любові, джерело і рушійна сила цього служіння – не в нас. Вона в Богові. «Бо все з Нього, через Нього і для Нього!»
- Отця, Сина і Святого Духа. Заради Христа. Амінь.
Бог же
надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились
надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар