Латинська версія Повного Проголошення[1] (Правило і Норма)
використовує дуже гостру мову: існує чіткий розрив або ж «discrimen» між «divina et humana scripta», як-от в
тому, що «лише священні Писання (sacras litteras) слід визнавати за єдине (unica) правило і норму всіх учень і взагалі ні одне людське писання
(nullius omnino hominis scripta) не може ставитись з ними на один і той самий рівень, а
радше мусить їм підкорятись» (параграф 9). А «священні Писання» тут означають
те саме, що в німецькому варіанті Gottes Wort.
Слід
зауважити, що рішуче розрізнення Формула проводить не між євангельським змістом
і неєвангельським змістом, а між «божественними і людськими писаннями» (scripta). Біблійний текст, як Боже Слово, стоїть понад усіма «писаннями
людських істот» – навіть, якщо останні Євангеліє-центричні і просочені Євангелієм Символи віри, катехізиси і віросповідання!
Немає коментарів:
Дописати коментар