На місці та від імені спільноти

Папа або єпископ помазує миром, голить голови, висвячує, посвячує і приписує одежі, які відрізняються від  мирян, але він ніколи таким чином не може перетворити людину на християнина або на духовну людину.  Він легко може перетворити людину на лицеміра або ж на пустомелю і телепня, але ніколи не перетворить її на християнина або духовну людину. Що до цього, то через Хрищення ми всі – висвячені священики, як каже Св. Петро в 1 Петра 2 (:9): «Ви … священство царське, народ святий». Апокаліпсис каже: «Ти… кров'ю Своєю Ти … зробив… царями, і священиками» (Об. 5:9, 10). Висвячення Папою чи єпископом ніколи би не робило священиками, якби ми не мали вищого висвячення від того, що дає Папа або єпископ і ніхто не міг би проказати меси, виголосити проповідь чи проголосити відпущення.

Отже, коли єпископ висвячує, то він робить це винятково на місці та від імені спільноти і всі в цій спільноті мають однакову владу.  Він бере людину і зобов’язує її використовувати цю владу від імені інших. Це наче десять братів, всі вони – царські сини і рівноправні нащадки, які обирають з-поміж себе одного, який правитиме спадщиною в інтересах їх усіх. В одному сенсі всі вони царі та мають однакову владу, однак один із них наділений відповідальністю правити.

Мартін Лютер, До християнської шляхти німецької нації про покращення християнського стану