Якби то дав Бог,
щоби кожен священик міг робити та відпускати без плати все те, за що ми повинні
платити Римові, як-от: за індульгенції, листи про індульгенцію, масляні листи,[1]
листи про меси та решту confessionalia і всі інші ошуканства в Римі та
звільнилися від тієї золотої удавки канонічного закону, якою обманюють бідних
людей і видурюють з них гроші! Якщо Папа має право продавати свою удавку із
золота та його духовні пастки (слід мені було би сказати «закон») за гроші,
тоді й священик, звісно, має більше право розривати ці удавки та пастки і
заради Бога топтати їх. Але якщо священик цього права не має, тоді й Папа не
має права продавати їх на своєму ганебному ярмаркові.
До того ж, пости
слід залишити на розгляд окремим людям і кожен вид їжі слід залишати на вибір,
як це робить Євангеліє. Навіть ці панове в Римі насміхаються з постів і
залишають, аби, простолюдини їли той жир, яким вони навіть не зволили би
намастити своє взуття, а потім вони вже продають нам свободу їсти масло і всяку
іншу всячину. Святий Апостол каже, що ми
вже маємо в усьому цьому свободу через Євангеліє. Але вони в’яжуть нас своїм канонічним законом і відбираються від
нас наші вольності, аби ми потім відкуповували їх за гроші. Так чинячи, вони
зробили наші сумління настільки боязливими та заляканими, що вже не просто
проповідувати про таку свободу, бо прості люди цим спокушуються і думають, що
їсти масло – більший гріх, ніж брехати, клястися або навіть нецнотливо жити. Це
ще людське діло, яке ухвалене людьми. Ви можете робити з ним, що хочете, але
нічого доброго з того не вийде.
Немає коментарів:
Дописати коментар