Церква - паломниця, а не турист

   

Коли Церква проштовхується вперед і вгору до мети (Фил. 3:12-14), вона робить це, як паломниця, яка сповнена рішучості щодо того, що лежить попереду, а не як турист, якого цікавить це і тут. Вона солідарна не з Адамовою расою, яка впала у гріх, і її "культурами" у старій площині (1 Кор. 15:22 і далі, 2 Кор. 5:16, 17), а з Другим Адамом і Головою нового людства. У цього нового людства, Церкви, є своя унікальна ідентичність і історія, яка перевершує "культури" цього світу,  які вона радше "переформовує" (Рим. 12:2). Вона мусить учити всі народи (Мт. 28:19), а не змішуватися з ними і "навчатися їхніх учинків" (Пс. 106:35).

Професор Курт Маркворт, «Церква та її спільнота, служіння і управління»