Засіб упокорення

Закон – ще й такий інструмент або ж засіб, який нас звинувачує і засуджує гріхи. Бог використовує цей засіб, аби нас упокорити та відібрати від нас пишання ділами, щоб ми навчилися, що живемо самою благодаттю і добротою Божою.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Патріарха Ісака

     

Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Проповідь на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

                                     ВЕЛИЧАЛЬНА

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!  Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!  (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).

 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні значна частина українців-християн святкують Успіння Св. Діви Марії, Богородиці. Успінням названий день її смерті. Він називається успінням, бо згідно з переданням Богородиця у час смерті не зазнала жодних мук, а вона просто заснула і у сні душу її забрав її Син, а наш любий Господь і Спаситель, Ісус Христос.

Християнська Церква від самого початку використовує терміни успіння, заснути для позначення відходу душі християнина або християнки від тіла. Св. Апостол Павло, говорячи про смерть християн до повернення Христа у славі і їхнє преображення у час Його повернення, пише в Першому посланні до коринтян: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя» (15:51-53).

Церква окрім імені дала Св. Діві Марії різні титули. Два з них найвідоміші, найбільш широковживані та похідні з Біблії – Богородиця і Мати Божа. Обидва ці титули свідчать не про божественне походження Святої Діви, а навпаки свідчать про дивовижний і чудесний факт воплочення вічного Божого Сина і служать чудовою ілюстрацією виконання найпершої обітниці, даної ще в Еденському Саду про те, що Насіння жінки розчавить голову змієві-дияволові.

Як і служать титули Богородиця та Мати Божа ілюстрацією усіх подальших пророцтв про те, що від жінки народиться дитина, яка буде також істинний Бог, як про це звіщає Ісая: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:5).

Чудові, основані на Біблії титули дала Церква Св. Діві Марії! Проте з часом до цих титулів почали приставати певні фальшиві учення, адже диявол не може заспокоїтися, допоки є істинні віруючі. Аби змусити людей вірувати у фальшиві вчення, диявол може супроводжувати такі вчення різними знаменнями та чудами.  Господь про це попередив нас і в Євангелії від Св. Марка Він нас застерігає: «Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (13:22).

Св. Діві Марії вже через багато століть по її успінню почали приписувати чимало чуд і фальшиві учителі закликали до того, аби надавати їй все більшої ролі у спасінні людей. Внаслідок бурхливої діяльності фальшивих проповідників в багатьох церквах утворився культ Богородиці.  Кажуть, що Папа Іван Павло ІІ хотів навіть проголосити її спів-спасительницею світу.  Але навіть коли того не сталося, дуже поширеною є молитва до Св. Діви Марії, яка закликає її спасти того, хто до неї молиться. Де-факто, Матір Божу називають спасительницею.

Але що про це каже сама Св. Діва Марія? І найголовніше – що про це каже Слово Боже?  Відповіді на це запитання дає нам сьогоднішній євангельський текст. Марія промовляє: «Величає душа моя Господа». Марія не звеличує себе, не хвалиться непорочним зачаттям, яке нині приписують їй фальшиві учителі. Марія визнає власну покірність перед Богом. Чому вона так робить? Бо Марія визнає власну ницість. Вона – нащадок царя Давида. І вона справжня його духовна донька.  Її славетний праотець так визнавав свою ницість і велич Бога: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені» (Пс. 50:7, 8).

Марії Господь виявив чудесну новину про те, що вона буде матір’ю Його Сина. Марія захоплена цим благословенням, яке Господь вилив на її, покірну дівчину із дому Давидового. Тому вона величає Господа. Вона прославляє Господа. Не себе, не свої чудові риси характеру. Зовсім ні – Марія величає Господа.

І вона визнає потребу у вирішенні проблеми її власних гріхів, бо далі вона каже: «і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм». Непорочній, безгрішній людині Спаситель не потрібний. Як каже Апостол Павло: «А Закон – не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним» (Гал. 3:12). Іншими словами, святій і досконалій людині не потрібна віра для виправдання і не потрібен Спаситель.  Вона житиме вічно, бо вона ніколи не грішитиме.

Марія – не така. Вона сповідає власну гріховність і власну потребу у Спасителі, матір’ю Якого вона обрана. Господь Святий Дух, Який спонукає Марію промовляти ці чудесні слова, через неї спростовує майбутні фальшиві учення та фальшиве прославляння Св. Діви Марії. Марія не славить сама себе.  Марія славить Господа. Вона величає Його і радіє Христом.

            Марія радіє своїм Сином, Який має народитися і Своїм Спасом, Який спасе її від гріхів і подарує їй і всім, хто вірує в Нього, вічне життя. Таке величне діло спасіння станеться через її Сина, що вона не може стриматися від дальшого прославлення Бога і співає: «зглянувся Він на покору Своєї раби». 

            Марія не була просто єврейською віруючою. Вона  належала до тих дівчат, які молилися і просили в Бога і надіялися, як їхня праматір Єва, що це їхнє Насіння стане тим великим Визволителем, Який покладе край пануванню диявола та смерті.  Звісно ж Марія, молилася про те, аби стати матір’ю Месії.  Але в цих молитвах вона просила, аби це сталося винятково з Божої милості та Божої благодаті. 

            Марія називає сьогодні себе покірною рабою Божою. Пихаті в Бога не просять, а вимагають, виходячи зі своєї власної досконалості та вищості над іншими людьми. Але покірні завжди в Бога просять, як і ми просимо покірно в Господа навіть сьогодні упродовж служби Божої.

            Так просила Марія. Так вона славить Бога і всю честь та хвалу вона віддає Йому. «Бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть», – співає далі Марія.  Вона – набагато кращий богослов від тих богословів та теологів у високих церковних рангах і без них, які називають Марію благодатною. Марія спростовує їхні єретичні лестощі і називає себе блаженною, тобто щасливою – тією на яку вилилася величезна мірка Божої благодаті, Божої незаслуженої нічим любові.

Марію відтепер всі віруючі називають блаженною. Але це блаженство Марії – не через те, що вчинила вона. Не через те, що вона зробила якесь велике або особливе добре діло. Марія блаженна віднині і довіку, бо каже вона: «велике вчинив мені Потужний!»

            Марія – блаженна не через її особливі заслуги перед Богом, а через діяння Боже, яке Господь здійснив їй. Він проголосив її Матір’ю Свого Єдинородного і вічного Сина. Через неї у світ увійде Ісус Христос. Вона носитиме Його під Своїм серцем. Вона народить Його у Віфлеємі, принесе Його до храму в Єрусалимі і почує пророцтво про материнський біль під хрестом Голгофи. Марія втікатиме з маленьким Ісусиком до Єгипту. Її супутником  в усьому цьому буде Йосип.

            Марія буде чудовою віруючою матір’ю і стоятиме під хрестом Голгофи, де учинок Потужного виллється у торжествуюче Ісусове з хреста: «Звершилось!» І вона дізнається про Ісусове воскресіння з мертвих на третій день, аби й вона воскресла до вічного життя з усіма віруючими в Царстві Божому у день повернення її Сина у славі.

            А в сьогоднішньому Євангелії Марія славить Імення Боже, яке «святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!» Марія виспівує слова Мойсея про милість Божу аж до тисячного покоління на усіх, хто боїться Бога, тобто на усіх віруючих в Христа – на вас любі брати і сестри.

            Це – віра Матері Божої. Віра в перемогу Христа. Віра в Божу любов. Віра в Божу милість. І віра в Його міць та в Його справедливість.  «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» – каже вона. Тим, хто пишається власними ділами, власним розумом, власною мудрістю, пізнає міць Божу у несподіваний спосіб. Бог не хвалитиме Його. Бог таких розпорошить. Іншими словами вони не побачать, як ті, що вірують у Христа, обіцяного Царства Божого, а будуть розпорошені, викинуті за його межі.

            Марія також співає: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих». Ті, що надіються в цьому світі на могутність і силу дізнаються свою справжню ціну, коли опиняться перед Божим судом або ще тут, на землі, або неодмінно – перед престолом небесного Судді.  Натомість Господь підійме покірних, тобто тих, хто не має на що уповати, окрім Христа і скаже їм: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

Господь, сповідує Марія – «удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» Ті, накопичили море власних добрих діл і людських заслуг почують Його вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). А про тих, що визнають себе убогими та жебраками перед Богом, Він вже промовляє: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Мт. 5:3).  Це – віра Богородиці. І це її сповідання.

Ні слова про власну святість, ні слова величі, ні слова пишання собою. А величання Бога, прославляння Спасителя і уповання на Нього по віки віків – у цілій вічності. Бо «пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!». Як і сьогодні Він пригортає вас, любі брати і сестри істинними тілом і кров’ю Христа у Святій Вечері, згадуючи кожному з вас милість, прощаючи вам всі ваші гріхи та провини заради Христа і даруючи вам, як і Святій Діві, вічне життя в Його Імення. Хай Він Сам покріпить нашу віру, а ми «за прикладом Діви Марії і всіх праведних самих себе і все життя наше Христу Богу доручімо!»  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Неоднакова дія одного й того самого Слова

     Те, що Слово зароджує неоднаково і неоднаково діє, то це – Божа небесна воля. «Дух дихає, де хоче» (Ів. 3:8). Не  нам про це питатися. Як і не можу я сказати, чому я зараз радісний, а незабаром можу бути й нерадісний; чому одного разу мене Слово захоплює, а іншого разу – ні, хоча маю я одне й те саме Слово.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Зцілення зраненого сумління

... Рану сумління не зцілити нічим іншим, а лише Словом божественної обітниці. Ми мусимо вірувати, що Бог – «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої» (2 Коринтян 1:3). Ми мусимо вірувати, що «Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» (Псалом 146 (147):11). Ми мусимо знати, що Він хоче, аби ми надіялися і, що коли ми надіятися не будемо, то зазнаємо кари вічного прокляття. Чому б то Він наказував нам надіятися, якби не хотів нас простити? Чому б то Він віддав Свого Сина Єдинородного на таку ганебну смерть, якби не хотів, щоб ми були спасенні через віру в Нього?

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Молитва на День Незалежності України

     Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Мозаїка від сестри Марічки Шкуро

   

Минулої неділі сестра Марічка Шкуро подарувала парафії Воскресіння ікону Христа Спасителя. Сестра Марічка, яка має високі художні таланти, виконала цей твір власноручно, використавши змішану техніку мозаїки та іконопису. Парафія Воскресіння дякує сестрі Марічці за цей чудесний подарунок і просить в Господа для неї многії і благії літа на служіння Господу та Його Церкві її різноманітними талантами!

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви. 

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва за світську владу

     Милосердний Отче Небесний! У Своїй десниці тримаєш Ти усю міць людини і Ти установив владу, щоб вона карала злочинців і хвалила доброчинців. Від Тебе Боже - усяке правління і уряди в царствах цього світу. Благаємо Тебе покірно: зглянься милостиво над Твоїми слугами, Президентом України, Прем'єр-Міністром України, Головою Верховної Ради України, суддями та урядовцями та над усіма правителями землі. Благослови, аби всі ті, що отримали меча, як Твої слуги, носили його відповідно до Твоєї заповіді. Просвітлюй і захищай їх Іменем Твоїм, Боже. Дай їм мудрості і розуміння, аби під їхнім мирним управлінням, Твої люди могли оберігатися і спрямовуватися у праведності, спокої і єдності. Збережи та продовжи їхнє життя, Боже нашого спасіння, аби ми разом із ними могли прославляти Твоє святе Ім'я; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

Не чекати

 Якщо ви будете чекати, доки станете достатньо розкаяні, то ніколи не доберетеся до слухання радості.[1]

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

[1] Євангелія, благодаті.

Слово - не проповідникове

Християнин повинен неодмінно промовляти: «Слово Боже – одне й те саме Слово, незважаючи на те, чи його проповідують благочестиві чи безбожні, так само як Церква перебуває серед грішників. І це саме Слово, чи приносить воно плід, чи ні – є сила Божа, яка спасає всіх, хто в нього вірує (Римлян 1:16), і яке судитиме безбожних (Івана 12:44 і далі). В іншому разі нечестиві мали б дуже гарне виправдання перед Богом, що їх не можна засуджувати, бо ж у них не було Слова, і вони вважали його за ніщо. Ми ж кажемо, що проповідникове (хоча він – людина) Слово, Відпущення, Таїнство – не є ділом людини, а  натомість це – голос Божий, очищення і діяння Боже, а ми лише – інструменти та співробітники Божі, через які Бог працює і діє. Ми не хочемо вдаватися до метафізичного розрізнення: людина проповідує, Дух діє, служитель христить, відпускає гріхи, Бог же очищує, прощає тощо. Ні в якому разі! Але ми робимо висновок: Бог проповідує, христить, відпускає гріхи. «Не ви промовлятимете» і т. д. «Що тільки розв'яжете на землі»; «Хто слухає вас – Мене слухає» (Мт. 18:18, 20; Лк. 10:16). Тому я впевнений, що коли я піднімаюся на церковну кафедру проповідувати і читати, то це вже – не моє слово, а натомість «Мій язик – мов перо скорописця» (Пс. 44:2). Бо ж Бог промовляє  у святих пророках і мужах Божих. Тому не слід метафізично розрізняти людину й Бога, а натомість я повинен просто говорити: «Ця людина, що тут промовляє, незважаючи на те чи вона – пророк, Апостол, а чи праведний проповідник – голос Божий. А слухачі повинні зробити висновок: «Чую зараз я не Петра, Павла чи якусь людину, а Самого Бога, Який промовляє, христить і відпускає гріхи». Любий Боже! Яку втіху може отримати налякане сумління від проповідника, коли воно не вірує, що його слова – Божа втіха, Боже Слово, Божий вирок! Тож ми робимо просте рішення: Бог діє через Слово (або ж взагалі не діє) і воно є Його носієм і інструментом у серці. Тоді й слова Валаамової ослиці – не слова ослиці, а Божі слова, як і Слово промовлене устами: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2), яке проникає в серце людини і її втішає.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

День Преображення Господнього

     Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Екзегет Бога на землі

Ісус об’являє нам Бога, Якого ніхто не бачив, але з Яким Він розділяє Божество (Івана 1:18; 6:46). Слово «об’являти» або «виявляти» в Св. Івана 1:18 – те з якого ми маємо наше слово екзегет або екзегетика. Ісус, Богочоловік, автентичний Екзегет Бога на землі, засвідчений в Його преображенні не лише Мойсеєм і Іллею, представниками Закону та Пророків, але й заповіддю Самого Бога Отця: «Його слухайтеся!» (Матвія 17:5).

Тож  у Біблії Ісус – не просто одна з тем серед багатьох інших. Будучи Дорогою, Правдою і Життям (Івана 14:6), Він, власне кажучи – Тема і Зміст цієї святої книги від початку до кінця. «Усі пророки свідкують про Нього» (Дії 10:43). Про Ісуса свідчать Святі Писання (Івана 5:39), а отже, вони можуть зробити нас «мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тимофія 3:15). Ось чому Св. Павло «надумавсь нічого» у своїй місіонерській праці «не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Коринтян 2:2). Павлів вірний учень, Мартін Лютер, відлунює цю думку через півтори тисячі років: «Заберіть Христа з Писань, і що в них залишиться?»

Курт Маркворт, З "Святе Писання: Книга Христова" 

Наче злива

Боже Слово і благодать - наче злива, яка переходить і не повертається туди, де вже була. Вона була в євреїв, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони не мають нічого. Павло приніс її до греків, але знову коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають турка. Рим і латиняни мали її, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають Папу. І ви, німці, не повинні думати, що будете мати її повіки віків, бо невдячність і зневага не змусять її залишитися. Тож хапайтеся за неї і міцно тримайте її, хто лишень може.

Мартін Лютер з Трактату до радників усіх міст Німеччини, щоб вони засновували та утримували християнські школи

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Єдина причина виправдання

     Ні покаяння, ні добрі наміри, ні відновлення, ні чесноти, ані добрі діла не є заслугою чи дієвою причиною нашого виправдання або примирення. Ці заслуги приписуються лише Христові, і єдина причина виправдання приписується лише безкоштовній благодаті чи милосердю Божому заради Христа Посередника.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Проповідь на 7-у неділю по Св. Трійці

                          НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ!

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців (Євангеліє від Св. Матвія 10:24-31).

 Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  останній тиждень знову був позначений тривогою і різноманітними страхами про початок нової широкомасштабної війни Росією. Цього разу Путін і його поплічники оголосили Україну терористичною країною і обіцяли вживати до нашої країни різні заходи.

Ми всі добре пам’ятаємо про те, чим закінчилися погрози Путіна українцям, коли наш народ висловлював протест на Майдані. Ми пам’ятаємо розстріли мирних громадян. Ми пам’ятаємо російський спецназ у Криму і перші вбивства наших військових і цивільних на окупованому тепер півострові. Ми також пам’ятаємо російських терористів на Донбасі,  убивства українських депутатів на Донбасі і військову агресію Путіна на територію наших Луганської і Донецької областей. І тисячі убитих наших співвітчизників: і військових, і цивільних.

Тож, коли одіозні провідники сусідньої тиранії висловлюють свої погрози нашій країні,  природною реакцією є мати страх про те, що може статися внаслідок таких погроз. У такі миті виникає реальна спокуса забутися про Господа Бога і надіятися якщо не на владу, то на власні сили і навички виживання. Або й просто природний страх перед загрозою війни чи війною може перерости в паніку, яка до добра ще ніколи нікого не доводила.

Господь, звісно, не каже про те, щоб ми не остерігалися воєн. Природно війни остерігатися і навіть боятися. Але Господь каже, що Він – завжди поряд із нами. Що б із нами не траплялося, Він Своїх віруючих дітей ніколи не покине.

Псалмоспівець сповідує: «Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: «Охороно моя та твердине моя, Боже мій, – я надіюсь на Нього!» Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,  Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук – Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!... Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!» (90:1-9).

Господь у нашому сьогоднішньому Євангелії промовляє чудові слова, звернуті до вас, любі віруючі брати і сестри: «Не лякайтеся!»  Цей вислів промовляє Він тричі. А перед цим Він нагадує нам про наші з Ним взаємини.

«Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого», – каже Господь. Ми – Христові учні. Ми – не більші за Нього. Він нас навчає. Господь Святий Дух через Апостола Павла каже, що в Христі: «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Жодна людина, якою мудрою вона не була, не зможе навіть наблизитися до премудрості Христа, Сина Людського і Сина Божого. Він завжди буде наш Учитель. Ми молимося, аби ми не відпадали від науки Його божественного Євангелія і завжди залишалися Христовими учнями.

Так само Ісус є наш Пан, а ми є Його раби. Раніше ми належали іншим рабовласникам: гріхові, дияволові та смерті. Але Ісус, як це чудесно сповідує доктор Мартін Лютер: «спокутував за мене, втрачене і засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, дорогоцінною кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю. І все це Він зробив для того, щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як і Він воскрес із мертвих живе і царює вічно».  Ісус – наш пан. Ісус – наш Цар. Ми – не вищі за Нього. Ми живемо під Його владою.

Але Ісус також каже: «Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його».  Ми маємо ті привілеї, що для нас здобув Ісус: знання про Божу любов, і прощення наших гріхів, і синівство Отця Небесного, і громадянства Царства Небесного, і вічне життя.

Але разом із цим статусом учня і раба Христового, дитини Божої і спадкоємця Царства Божого ми отримуємо від світу те, що отримує від світу і від диявола, наш Учитель і Цар, Ісус Христос. Христа намагалися регулярно принизити. Божого Сина обзивали. Сьогодні Ісус нагадує нам про одне із прізвиськ, яким Його зневажає невіруючий світ – Вельзевул, пан мух. Світ зневажає Христа, приписуючи Йому демонічну назву і намагачись прив’язати Христа до пекла і його нечистих духів. Якщо таке робили з Ісусом, то чого нам очікувати від них кращого ставлення до нас?

Кажуть, що в тридцятих роках минулого століття одним із популярних прізвиськ в деяких місцинах заходу України було «Лютер» і, коли хотіли когось образити чи зневажити, то до нього промовляли: «Ти, Лютере, ти». Якщо не хочеш, щоб тебе обзивали чи принижували – мовчи, не говори про Христа і про Його Слово. Не ділися Євангелієм. Саме цього хоче диявол. Саме для цього він використовує один зі своїх інструментів – залякування, аби викликати в нас страх, що нас будуть зневажати.

Тож Господь сьогодні каже перший раз: «Не лякайтеся їх!» Не бійтеся говорити! Не бійтеся говорити повну правду, як її говорив  і далі говорить наш Спаситель Христос. Не бійтеся називати гріх гріхом. І не бійтеся проголошувати прощення розкаяним грішникам – цю владу дав Сам розп’ятий і воскреслий Син Божий.

«Не лякайтеся їх!» – каже Господь.  Він використовує тут слово в множині, адже у спротиві до чистого Євангелія грішний світ об’єднаний з дияволом і всіма його нечистими духами. Вони дуже люблять і вміють залякувати віруючих, бо розуміють, що там де проголошується Боже Слово, там щезає їхня влада темряви і в житті людей починає сяяти світло Божої істини. «Не лякайтеся їх!» – каже Господь. І Йому вторить Христів улюблений учень: «Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший-бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1 Ів. 4:4).

Тож Господь каже Своїй Церкві: «Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах». Євангеліє – благодатне і життєдайне.  Кожного з вас, любі брати і сестри, Господь Святий Дух покликав через Євангеліє. Господь хоче, аби це Євангеліє лунало вголос і лунало повсюди. Адже саме Євангеліє Господь Святий Дух обрав за інструмента, яким не лише змінює серце людини, але й творить у ній віру і несе спасіння і вічне життя.

Ісус каже: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24) «Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах», – хай наші ближні теж мають вічне життя!

Вдруге сьогодні каже нам Господь не лякатися: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні». Ворог намагається скористатися одним із найбільших страхів, які ми маємо – страхом втрати життя. І у власній лукавості він цей страх намагається використати, аби змусити християн відректися від Христа. Він намагається переконати, що Христос не вартий нашого життя і, що наше життя в цьому світі – набагато цінніше від Христа і вічного життя в Божому Царстві.

            Господь каже, аби ми не боялися тих, що можуть вбити наше тіло, а душі вбити не можуть. Душа – безсмертна. І навіть, коли ми гинемо вірні Христові, ми воскреснемо Останнього Дня, аби жити вічно у нових, досконалих тілах цілу вічність. Натомість, якщо ми відречемося від Христа, то ми втратимо спасіння і Бог вкине і нашу душу, і тіло після воскресіння мертвих на вічні муки до аду.  Через це Господь каже нам не боятися смерті, бо смерть нашого тіла – лише перехід до вічного життя.

            Ще один страх, який нав’язує нам ворог – страх про те, що Бог про нас не піклується, що ми для Нього байдужі. Син Божий спростовує таку оману. Горобці, яких так багато в Україні і в часи Христового земного служіння цінувалися дуже дешево. Їх купували найбідніші люди собі на їжу. Аби купити пару горобців вони платили приблизно одну шістнадцяту частину свого денного заробітку. Тож горобці – в очах світу – сущий дріб’язок.

            Але навіть такі маленькі пташечки не падають на землю без волі Отця Небесного. Він піклується навіть про найменші Свої створіння. «А вам», – каже Господь, «і волосся все на голові пораховано». Вчені оцінюють загальну кількість волосин на людській голові в середньому в 140, 000. Не знаю, як ви, але я періодично, втрачаю кілька волосин, зауважуючи на своєму гребінці. Але я ніколи їх не рахую!  А ви рахуєте ваші волосини?

            А Бог рахує! Бо ви настільки для Бога цінні.  Настільки Він про вас піклується, настільки Він про вас дбає і хоча вам завжди усього найкращого, що знає навіть кількість волосся на вашій голові. Ви – Богові не байдужі. Він Свого Сина віддав за вас. Він приготував для вас Царство і учинив Вас Своїми любими дітьми, з благодаті, через віру в Христа. Бог любить вас і про вас піклується.

            Не зважаючи на те, як будуть розгортатися події на сході та півдні України. Незважаючи на те, чи піде на нас війною сусідня тиранія, ми знаємо одне – Господь завжди перебуває зі Своєю Церквою, зі Своїми любими дітьми – з вами, любі брати і сестри. Через це Він втретє каже нам сьогодні: «Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців».  Ви – Божі діти і спадкоємці Царства Небесного. І ви маєте життя вічне. Не лякайтеся, любі брати і сестри.  Моліться за українську владу і українських воїнів. Живіть сміливо у Христі. В Його святе Ім’я. Амінь.

            Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Макавеїв

     Сьогодні багато українських християн згадують мучеників Макавеїв. Внаслідок того, що в деяких християнських конфесіях Біблія (Боже Слово) і твори Отців Церкви (навіть якщо вони відверто суперечать Божому Слову) ставляться на однакову позицію, серед людей виробилося своєрідна "народна релігія" - суміш поганських, філософських ідей і християнства. Не дивно, що чимало людей переконані, що сьогоднішня згадка Макавеїв, повстанців проти нав'язування поганства на людей Слова, стосується якогось Маковія, а з ним і освячення маку (аби мак був чистим - його перевіюють) та всього іншого. Вашій увазі пропоную розділ із "Книги книг" професора Шаллера, який описує зміст і дає характеристику книгам Макавеїв. (До речі "Книгу книг", видану Фунадацією "Лютеранська спадщина" 2007 року, можна отримати на CD, написавши на мою адресу).


     "Книги Макавеїв були написані через багато років після Малахії. Оскільки історія першої книги приводить нас до року 135 до Р. Х., то навряд чи вона була готовою перед 125 роком до приходу нашого Господа. Її автор неодноразово згадує із жалем про те, що в той час в Ізраїлі не було пророків (4:46; 9:27; 14:41). Тож сам він не претендує на те, що він володіє пророцьким духом, як і не вимагає він канонічної шани за своє оповідання.

     Обидві книги спрямовані на розповідь історії єврейського народу за правління Селевкідів, які контролювали сирійське царство, як нащадки Олександра Македонського і їх так назвали на честь Селевкія Никатора (312-280 р. р. до Р. Х.). Внаслідок переслідувань, що їх зазнавали за свою віру євреї, особливо за часів Антіохія Епіфанія, якому були дали прізвисько «Славетний», п’ятеро синів священика Маттатії досить довго перебували на чолі малої сили. Після напруженої боротьби впродовж майже 40 років (175-135 р. р. до Р. Х.) їм удалося запровадити релігійну свободу та придушити ідолопоклонство.

     Найстарший син Маттатії, Юда, можливо через палке лідерство, отримав прізвисько Макавей, що означало «Молот». Це прізвисько перейшло від нього не лише до його братів, але й до всіх тих, що виявляли свою мужню віру у ті буремні часи.
Сім’я Макавеїв є також відомою через дім гасмонеян, що так був названий на честь одного зі їхніх предків. Гасмонеяни були впливовими людьми аж до днів Христа. Їхня влада була врешті-решт зламана Іродом, за правління якого народився Ісус, але навіть Ірод вважав за слушне одружитися з Маріямною, жінкою з гасмонеян. 
Дві книги Макавеїв не пов’язані одна з одною нічим окрім назви. Хоча вони покривають майже ту саму епоху, вони були написані різними авторами і представляють різну історичну цінність.

     Перша книга Макавеїв заслуговує великої довіри, як джерело історичної інформації і її, відповідно, завжди високо цінували. Вона є оповіданням, розказаним просто про головні події часу Макавеїв і таким чином надає додаток до історії єврейського народу. Порівнюючи її твердження з твердженнями язичницьких істориків того само періоду, дослідник виявляє, що автор є дуже надійним свідком. І навіть більше від того, християнський читач виявить тут явний доказ правди пророцького видіння, бо з цієї книги ми довідуємося про те, як сповнилися пророцтва, що були вміщені в 11 розділі Даниїла.

     Лютер проголошує, що ця книга є дуже подібною до інших Біблійних книг за стилем і манерою вираження думок, і що вона не була би негідною посісти місце серед них.


     Друга книга Макавеїв стоїть набагато нижче від першої книги майже в кожному відношенні. Історія та легенда тут так перемішані, що автора за здорового оповідача вважати неможливо. Натомість його ціль виглядає так, наче він намагався скласти повчальне оповідання, не притримуючись суворо правдивості. І навіть більше від цього, він визнає, що його оповідання не є наслідком уважного дослідження з його боку. Він каже: «Усе те, про що оповів Ясон Киринейський у п’ятьої книгах, спробуємо скоротити в одну» (2:23). Ця ремарка також показує, що цілий твір походить із Північно Африки, де задовго до цього євреї звикли користуватися грецькою мовою.
Історичне тло цієї книги не виходить поза час Юди Макавея і не покриває більше часу, окрім як час, що описаний в перших семи розділах першої книги Макавеїв. Твердження про молитви за мертвих (12:43-45) і захист самогубства (14:41-46) доводять, що як релігійне так і моральне судження автора, було серйозно спотвореним. Відповідно Лютер каже:

     “Ми допускаємо її через прекрасне оповідання про сімох макавейських мучеників, їхню матір та інші частини. Але так виглядає, наче то не майстер зліпив разом усе це з багатьох книг. І навіть більше від цього, тут є дуже заплутаний вузол у 14-ому розділі, де оповідається про самогубство Разіна. Це місце також непокоїло Августина та старших отців. Словом, якщо було би належно зарахувати першу книгу до священних писань, то цю другу книгу варто викинути звідти, хоча в ній і є деякі добрі речі”.

     Посеред грецьких апокрифів збереглися третя та четверта книги Макавеїв, але вони є настільки нещасними та невмілими працями, що вони не були включені навіть у латинську версію".

День Св. Йосипа з Ариматеї

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назвуSententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви