Моральний хаос світу і християни

Перед тим, як християни спробують якось пояснити той моральний хаос, який вони бачать у довколишньому світі, вони повинні нагадати собі про їхні основні взаємини з Богом.  Оскільки Він виявив Свою доброту та любов стількома багатьма способами, а понад усе - тим, що віддав Свого єдиного Сина, аби Він став їхнім Спасителем, то вони повинні мати впевненість у Господі і повинні далі Його слухатися, навіть коли мають проблеми в розумінні тієї нечесності, яку бачать у світі. Коли вам важко пояснити явну несправедливість життя, то першим кроком є нагадування собі про Божу безумовну любов.

Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментарів на Псалми 

Попри все триматись Божого Слова

Ми самі пережили це чудо. Рік тому на рейхстазі в Ауґсбурзі, була популярна думка, що за чотири тижні все піде шкереберть і буде загублена вся Німеччина. Тоді просто не можна було ані бачити, ані відчувати, як все закінчиться, або з якого джерела може надійти поміч або порада. Це становище спантеличувало всякий розум і мудрість та кидало їм виклик, і тоді лишалося лише говорити: «Все залежить від Божої влади і все тримається на Його Слові». Ми мусимо підступати до того місця, де будемо говорити: «Бог обіцяв». Якщо ми непохитно уповаємо на Слово, то нам не потрібно мати ніякого страху. Хоча ми й не знаємо, що робити, Бог попри це дасть нам побачити, що Його Слово – істинне, бо Він обіцяв, що ніхто з тих, що довіряють Йому, розчаровані не будуть. Це ми також будемо бачити у всіх майбутніх випробуваннях і спокусах.  Лицеміри не відчувають, що Бог істинний – такий досвід мають лише ті, що горнуться до Слова. Зауважте, що людина, яка полишає Слово, тоне в бездонній ямі у дні спокуси, бідності та інших бід – така людина доводиться до відчаю. Через це Христос хоче тут сказати: «Якщо ви можете триматися Мого Слова, тоді залишайтеся непохитними, бо ви залишаєтесь істинними Моїми учннями, непорушно тримаючись Слова. Не лише знати, вчити, читати, слухати Слово, але й відчувати його – ось що робить тебе істинним учнем».

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8

Причини для добрих діл (3)

    

Лютер подає причини того, чому потрібно робити добрі діла так, щоб коли ці причини  коротко підсумувати, то список був би таким:

     1. Деякі стосуються Самого Бога, а саме тому, що це є воля Божа (1 Солунян 4:3) і Його наказ (1 Івана 4:21). А через те, що Він - наш Отець, то нам, дітям, належить виявляти послух Отцеві (1 Петра 1:14, 16-17, 1 Івана 3:2, 3). І так, як Він полюбив нас і благодатно простив (наші) гріхи, так і ми повинні також любити своїх братів, прощаючи їм (їхні) гріхи (Ефесян 4:32, 1 Івана 4:11), для того, щоб собою славити Бога (Филип'ян 1:1, 1 Петра 4:11, Матвія 5:16). Христос також викупив нас, щоб ми, будучи мертвими для гріха, могли жити для праведності та служити Йому (1 Петра 2:24; 2 Коринтян 5:15; Тита 2:10; Луки 1:74, 75; Галатів 5:25). Ми також не повинні засмучувати Святого Духа (Ефесян 4:30; 1 Солунян 4:8).

    2. Деякі мотивуючі причини для добрих діл мають відношення до самих відроджених людей. Бо через те, що ми є мертвими для гріха, ми таким чином не повинні перебувати у гріхах, але жити для праведності (Римлян 6:2, 18; 2 Коринтян 5:17; Ефесян 5:8, 11). І так само, щоб у нас було повне свідчення про те, що наша віра не є вдавана, фальшива чи мертва, але правдива, жива і чинна любов'ю (1 Івана 2:9, 10; 3:6, 10; 4:7, 8; 2 Петра 1:8; Матвія 7:17; Галатів 5:6). І щоб ми не могли позбутись віри, засмутити Святого Духа і втратити праведність і спасіння (1 Тимофія1:19; 5:8; 6:10; 1 Петра 2:11; 2 Петра 1:9; 2:20; Римлян 8:13; Галатів 5:21; Колосян 3:6; Ефесян 4:30). І щоб ми не могли накликати на себе Божу кару (1 Коринтян 6:9, 10; 1 Тимофія 4:6; Матвія 3:10; 25:30; Луки 6:37; Псалом 89:31, 32). 

     3. Деякі причини стосуються нашого ближнього, а саме: що добрими ділами потрібно допомагати та служити ближньому (Луки 14:13; 1 Івана 3:16-18), що наші ближні будуть приведені (нашим) прикладом до благочестивості (Матвія 5:16; 1 Петра 3:1). Аби ми могли закрити рота противникам (1 Петра 2:12; 3:16; Тита 2:7, 8). І не важливо, в якому порядку  причини, через які  повинні робитись добрі діла, перераховані, за умови, що зберігається довершеною і чистою Біблійна основа цього вчення.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Якщо світ не виявляє терпіння до нашого вчення

Христос сказав юдеям, що вони не зрозуміють Його послання, аж допоки вони не розіпнуть Його і не піднімуть. Тим часом Він утішає Себе знанням про те, що усе, що Він проповідує, Він дізнався від Отця і все, що Він робить – угодне Отцеві і триватиме.  Кожен християнин повинен знаходити подібну втіху, коли світ не виявлятиме терпіння до його діла і слів, коли світ вважатиме будь-що сказане ним за обман і через це буде його переслідувати. Він мусить проголошувати: «Я знаю, що моє вчення і діло – Боже Слово і діло, і мені байдуже, хто за це на мене гнівається, і дивиться на мене скоса». Хай Бог дасть, аби такою була наша позиція.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8

Кров Христова і викуплення

… Щодо крові Христової… сила її ані зменшується, ані збільшується. Чи причащаємось лише краплиною, а чи п’ємо її багато, для всіх здійснюється та сама міра викуплення.

Св. Амвросій Медіоланський, З листів

Благовіщення

    

Сьогодні ми святкуємо Благовіщення Св. Діві Марії - день, коли архангел Гавриїл звістив Діві Марії з Назарету, з роду Давидового, про те, що в неї народиться Спаситель. Цей день - початок воплочення вічного Сина Божого та день, коли настало виповнення часу - "Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,  щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли" (Гал. 4:4, 5).  Рання Церква святкувала Благовіщення і Розп'яття Господа в один і той самий день.  Ми в цей день дякуємо Господу за величне чудо воплочення нашого Викупителя-Христа та просимо в Господа, аби й ми могли повторювати в повному покладанні на Господа, приклад віри Св. Діви Марії, яка сповідує свою покору Слову Божому: "Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!" (Євангеліє від Св. Луки 1:38). 

Молитва на свято Благовіщення:

Отче Небесний! Благаємо Тебе виливати на нас благодать Твою, аби ми дізнавшись про воплочення Сина Твого, Господа нашого, Ісуса Христа з послання ангела, хрестом Ісусовим і страстями Його були приведені до слави воскресіння; через нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зоставатися у Слові Христовому

31. Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, 

32. і пізнаєте правду.

Христос просить у тих, що починали в Нього вірувати і говорили: «Ми залишимось лояльні до Тебе навіть ціною власного життя», непривабливу ціну. Христос дивитися на них скоса і каже: «Воістину, якби ж то ваша віра в Мене була щира та правдива!  Але Мені здається, що вірними Мені ви не залишитесь». А тепер Христос починає говорити про істинних і фальшивих учнів божественного Слова: «Багато-хто чує Євангеліє і залишається з ним через корисливі причини. З нього вони пожинають гроші, добра і знайомства. Любі друзі Мої, кому б таке не сподобалось!  Через це я зазначаю: «Як у Слові Моїм і в доктрині Моїй позостанетесь, тоді ви справді Моїми учнями будете». Бо Я маю два види учнів. Одна частина вірує в Мене, вони славлять Євангеліє і кажуть: «Це – істинна правда». І їх Я вважаю за великих і гарних християн. Це все стосується перебування у Моєму Слові. А є ще інші, які чують це, але коли пахне смаленим, то вони проголошують: «Та хай йому грець!  Чого це я повинен полишати це чи те заради Євангелія?» Є декілька тих, що залишаються вірні Євангелію перед обличчям хреста і переслідування. Де можна знайти тих, що непохитні? Через це кажу вам, що коли ви будете перебувати в Моєму Слові, тоді ви справді будете Моїми учнями. Якщо Моє вчення вам до вподоби, то ви добре навчені і все знаєте. І якщо ви будете зберігати вчення через хрест і страждання, тоді ви – Мої учні. Але Моє вчення вимагає більшого ніж початкове прийняття і багатослівне прославлення. Я знаю, що на початку легко вірувати. Але де ті, що залишаються непохитними, витривалими, терпеливими і кажуть: «Хай настане все те, що Бог мені пошле! Якщо мені буде недобре, то я буду вдоволений хворобою. Якщо я не маю бути багатим, то буду вдоволений тим, що буду бідним. Чи житиму чи помиратиму, я буду залишатися з Христом!»

            Люди радо вірували б у Христа, якби це могло зробити їх панами чи передати їм царства. Але коли це включає страждання, то з цим нічого спільного вони мати не хочуть і з вірою покінчено. Через це Христос проголошує: «Я впевнений, що ви не будете віддані Моєму вченню». Вірність Христовому вченню – рідкість, особливо  тоді, коли люди зіштовхуються із бурею. Звісно, чимало людей стають християнами і спочатку тримаються Євангелія міцно, але потім вони його полишають, як ті хлопці з нашого тексту. Це відображено притчею у Євангелії про насіння, що падає на кам’янистий ґрунт. Коли припікає сонце, то воно в’яне (Лк. 8:6). Але ті, що тримаються Євангелія – істинні учні. Інші – фальшиві християни і фальшиві брати.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8

Пізнання таємниць віри

Відповідно до стародавнього християнського вжитку, який відображений у Новому Заповіті (Мт. 13:11; 1 Кор. 4:1), різноманітні члени віри – таємниці. Це слово ставить наголос на надприродному походженні, змісті і джерелі нашої віри. Її істини не відкриваються людським розумом. Їх можна пізнати лише благодатним само-об’явленням Бога, суди Якого незбагненні і путі недослідимі (Рим. 11:33; Іс. 55:8, 9).

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

Молитва за блаженне упокоєння

Всемогутній Боже! Благаємо Тебе, укріпи негідних слуг Твоїх у благодаті Твоїй, щоб у годину смерті противник не зміг нас подужати, але щоб ми завжди були знайдені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

Проповідь на 4-у неділю Великого посту

               

 

БЛАЖЕННІ ДІТИ БОЖІ І СІЛЬ ЗЕМЛІ

            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання. І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Євангеліє від Св. Матвія 4:25–5:13). 

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, євангельські блаженства, які ми сьогодні чули, сприймаються часто у викривлений, мирський спосіб. І кого тільки не зараховують до блаженних! Люди чують слова «убогі духом» і чомусь вважають, що блаженні – це якісь не сповна розуму або й зовсім божевільні люди. Бо в такому разі, чим більша психлікарня або чим більше божевільних у країні, тим більш вона є блаженною. Але це не так. 

Або, наприклад, коли людина по своїй натурі соціопат або не виходить із депресії, або весь час ходить похмура чи заплакана.  Може з’явитись спокуса називати її засмученою, а отже і блаженною. Тоді виходить чим більше ми маємо засмучених людей, незважаючи на причини їхнього смутку, то тим блаженніше суспільство чи країна. Але це не так. 

Або, наприклад, нещодавно помер відомий учений, фізик-теоретик, Стівен Гокінґ. Він мав сильну волю до життя і прагнув пізнати правду про світ і всесвіт. Але при цьому залишався невіруючим. Не всі ті, що прагнуть пізнати правду, будь-яку правду є блаженними. Нерідко буває зовсім навпаки. 

Або ще один приклад, коли мова ведеться про миротворців. Звісно, ми молимось, аби війна, розв’язана Росією проти України припинилась. І якщо світовій спільноті разом з Україною вдасться ввести миротворців на нині окуповані території та взяти під контроль український кордон, щоб Росія не нашпигувала нині окуповані території зброєю і військами, то ми будемо радіти. Але не таких миротворців називає Син Божий блаженними. Врешті-решт, хіба не намагався собі припасувати цей титул і Дмітрій Мєдвєдєв, який вихвалявся тим, що то він, а не Путін, розпочав війну проти Грузії, з метою змусити грузинів до миру?  Не про таких «миротворців» говорить Господь. Не такі – блаженні. 

Блаженний – це синонім до слова «щасливий» у Бога. І хоча божевільний може почуватися щасливим, це не означає, що він – блаженний. Людина, яка ходить похмура все своє життя, теж може вглибині душі відчувати якесь своє, власне задоволення, але це не означає, що вона блаженна. І навіть щасливий учений не обов'язково блаженний. І звісно не є блаженний самодур, тиран чи диктатор, який через те, що пролив ріки крові чи пограбував якийсь народ або країну, перебуває у щасливій ейфорії разом із такими само ощасливленими через грабунки і грабежі підданими.  

Але і тиранічний кровожер і його піддані, що пишаються його убивствами і грабунками – не блаженні, а прокляті. Таким Господь скаже Останнього Дня: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). І буде там плач і скрегіт зубів, який не змовкатиме повіки віків. 

Нагірна проповідь, Блаженства Христа – не про невіруючих, а про Божих дітей, про Його Церкву, про віруючих. «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне». Блаженний доктор Мартін Лютер, який в кінці свого життя промовив: «Ми – жебраки. Це правда».  Ми нічого не маємо запропонувати Господу окрім наших огидних і смердючих гріхів. А Господь може нам запропонувати і пропонує усяке добро. Господь – багатий на праведність і святість. І Він також щедрий не милосердя і благодать. Він – наш Спаситель. Він – Податель усякого добра.  

Лише на Бога наша надія. Лише на Христа наше уповання. Ми нічого не можемо Йому запропонувати доброго. Але яка чудова обітниця лунає нам із Його уст. Він каже: «Ваше Царство Небесне, Мої любі віруючі. У вас – руки прохачів, як у митника в храмі, і вони отримують Мої щедрі дари: не суд, а прощення гріхів. Не пекло, а рай. Я все для вас приготував. І ви побачите, яке воно чудесне. Воно перевершить всі ваші сподівання». «Дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм Словом», –  каже Господь (Іс. 66:2). 

«Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені». Псалом 119 починається чудесним віршем: «Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав». Виявів горя, смутку, біди у побожних людей може бути безліч. Гріх у своїй немилосердності атакує нас через масу людей, обставин і подій.  А ще він атакує нас через нашу власну плоть. Чи не найчастіше нам сумно, коли ми розуміємо, що ми знову згрішили про святого Бога. Чи не найсильнішою з усіх 95 Тез доктора Лютера є теза про те, що життя християнина має бути життям щоденного покаяння, смутку за свої гріхи. 

  «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені». Блаженні ви, розкаяні грішники, бо Господь утішить вас. Божий Син забрав усі ваші гріхи на Себе. Він обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. Він у жертву приніс за вас Самого Себе. І сьогодні Його послання, послання Господа Розп’ятого і Воскреслого утішливе для кожного розкаяного грішника: «Твої гріхи прощені заради Мене. Віруй в це і будь виправданий, і радісний, і щасливий, блаженний і втішений!» 

«Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». Важко уявити, як лагідні вспадковують бодай щось у країні, де панує зневага до закону і «тот прав, кто имеет больше прав», тобто більше влади, сили та грошей. Але Господнє Слово повік пробуває і люблячий наш Бог, Цар над царями і Пан над панами підбадьорює нас у Псалтирі: «А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!» (36:10, 11) Ви будете бачити падіння нечестивих, любі віруючі. І ви будете бачити нове небо і нову землю, коли Господь Христос повернеться у славі і забере вас у Своє святе Царство. Земля – ваш спадок. Царство Небесне – ваш спадок у Христі Царі і через Нього.  

«Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть». В Євангелії від Св. Івана Син Божий каже: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Ів. 6:35).  Господь кличе нас до Себе і до Свого Слова, кажучи: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32). Господь запрошує нас споживати Його істинне тіло і пити Його істинну кров у Таїнстві Святої Вечері. У Христі і винятково з Ним, і тільки через Нього дається вам, любі віруючі прощення гріхів, виправдання і вічне життя. Маючи цей Хліб – Христа, маючи цю Небесне Поживу, ви ніколи не будете мати голоду чи спраги, а будете насичені і правдою, і праведністю, і радіти і втішатись ними упродовж цілої вічності. 

«Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть». В світі дуже мало милості. В світі багато хитрощів, лінощів, бажання визискувати свого ближнього у всі можливі способи. У світі багато мстивості і бажання розчавити свого опонента або будь-яку незгодну людину. Але нам не по дорозі зо світом і з плотськими людьми. Бог виявив до нас незрівнянну милість, простивши всі наші гріхи, віддавши за нас Свого Єдинородного Сина на смерть і то ганебну смерть на хресті. Бог так багато вам прощає, любі брати і сестри. І у відповідь на Його всеосяжне прощення ми молимось: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». 

А далі Господь каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога». Лише щирі у вірі, у сподіванні на Господнє милосердя, в упованні на Христа і Божу благодать увійдуть у Царство Боже і матимуть найвищу радість – бачити Бога на власні очі. «я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, –  сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...», – промовляє у непохитній вірі та щирості серця праведний Йов, а ми повторюємо за ним (19:25-7). 

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть». Пізніше Апостол Павло писав: «Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!» (2 Кор. 5:18-20). Блаженні ви, любі брати і сестри, що благаєте примиритися людей з Богом, проголошуючи їм Євангеліє Христове і запрошуючи їх до церкви. Залишайтеся Божими синами і Божими доньками, і ви будете радіти статусом Божих дітей і насолоджуватись цим високим привілеєм у Царстві Христовому впродовж тисячоліть. 

Світ буде, звісно, вас атакувати. Інколи прямо, через жорстокі та криваві переслідування, як це було в Радянському Союзі,  або м’якші переслідування, які ми називаємо чужоземним словом «дискримінація», як це буває в пост-комуністичній Україні. Світ лежить у злі і він ненавидить Бога. Він ненавидить проповідь Слова і вас, як носіїв Слова. Христос живе у вас, любі брати і сестри і світ свою ненависть спрямовує на вас через Христа.   

Бувають ще інші атаки. Словесні, облудні напади, інтриги, які плетуть лукаві люди, часом навіть прикриваючись християнськими титулами і назвами, але будучи всередині хижими істотами та підлими й нечесними людьми. Їх на заваді стає наш характер, наша щирість, наша відданість Христові і Його Слову.  Вони будуть іти проти християн, бо служать не Богові, а сатані. Тож вони з усіх сил старатимуться підірвати нашу репутацію, обчорнити нас, підставити і виконати тисячі операцій, аби лишень зруйнувати нас морально і духовно нас спустошити, вкинути у депресію і невірство, викинути нас із церкви, прогнати від Божого Слова.  

Але Господь втішає нас сьогодні: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами». Врешті-решт, по-іншому й бути не може. Адже є ще одна важлива ваша риса, любі брати і сестри.  

І про цю рису, про цю вашу важливу особливість Господь каже: «Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?» Ще поки ви є в цьому світі, цей світ триває. А ви будете сіллю землі, допоки будете зберігати свою віру і то зберігати її не в мовчанці, але й сповідувати її і словом, і ділом. Чимало християнських спільнот сьогодні звітрились, втратили віру в Христа, в істинність Його Слова. Від них не почуєш більше ні Закону, ні Євангелія. Вони стали ні для чого не придатними. А ви, залишайтеся сіллю землі. Віруймо в Христа, сповідуймо Його Слово, називаймо гріх гріхом і будьмо щедрі на Христове Євангеліє усім розкаяним та будьте блаженні у Христі і заради Христа. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Патрика, місіонера до Ірландії

    

Сьогодні ми разом із християнами Заходу, а особливо з ірландцями, згадуємо святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, в якій він провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. 

З молитви Св. Патрика, місіонера до Ірландії:

Сьогодні я зв'язую себе
Сильним Ім'ям Трійці,
Закликаючи її:
Трьох в Одному та Одного в Трьох.

Зв'язую сьогодні себе ось цим навіки:
Силою віри, Христового воплочення,
Хрищення Його в Йордані,
Смерті Його на хресті для мого спасіння,
Його проривом із гробу в пахощах,
Його підйомом небесною дорогою,
Його приходом в день приречення
Я зв'язую себе сьогодні...

Немає народу Божого там, де бракує вчення Христового

Ось так і люди проти нас кажуть: «Християнська Церква – під папством, і в ній народ Божий і папа». Але Христос каже: «Ні. Правити повинні Мої слова і ви повинні слухатись Мене і нікого, крім Мене не чути, хоча через це ви можете здаватись нерозумними, дурненькими... Так, ви сидите на престолі, ви маєте царство, священство і служіння. Ви – церква точно так як юдеї були церквою. Але завжди буде залишатися цей принцип: Немає народу Божого там, де бракує вчення Христового або там, де від нього відрікаються». Я мушу віддати їм шану – і неї я від них не відберу – що вони мають Хрищення, Таїнство, назву Християнської Церкви, Господню Молитву, Євангеліє, Бога, Христа і Святе Письмо. Це все вони розділяють з нами. Їм було доручено служіння, Христос теж не усував левитів зі служіння. Але тут я підводжу риску і тут я від них відрікаюсь, наполягаючи з Христом: «Віруйте в Євангеліє і слухайтеся Євангелія або відмовтеся від свого священства». Ось так ми кажемо папі і єпископам, які хваляться, що вони – Божий народ: «Це нічого не значить. Ви мусите або слухатись Євангелія або бути розбитими вщент. Якщо ви не будете слухатись Євангелія, то ви всі загублені, монахи і священики, як і юдеї, про яких сказано тут». Значення таке: «Якщо ви, папи, єпископи і священики хочете бути і залишатися Християнською Церквою, то ви мусите прислуховуватись до Євангелія». Ось так з ними мусить говорити Христос.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8

Б'ється серце самого Євангелія

Лютеранська Церква дає кожній державі, в яку вона входить, велике свідоцтво про  вірність принципам на яких і лише на яких можуть стояти вільні уряди.

Ауґсбурзьке віросповідання було у витончений спосіб пристосоване до всіх людей, і як сповідання віри, і як віри захист. В ньому б’ється серце самого Євангелія. Воно дало органічне єство тому, що донині було лише невеликою тенденцією і зв’язало разом великі нації у найсвятіший союз, яким люди тримаються спільності. Воно надало можливість євангелицьким князям, як спільноті, використовувати їхню моральну вагу задля істини в імперії. Це були початкові пункти його великого діла і слави посеред людей. Йому, під Богом, більше ніж будь-якій іншій причині, протестантський світ завдячує за світську і релігійну свободу.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Молитва за терпеливість

    

Боже!  Лагідною витривалістю Син Твій Єдинородний здолав гординю стародавнього ворога. Допоможи нам, благаємо Тебе, правильно цінувати у серцях наших те, що Господь у доброті Своїй переніс заради нас, аби повторюючи Його приклад, ми могли з терпеливістю переносити все те, що противиться нам; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь. 

З лютеранського співаника

Обітниці про Ізраїль і Церкву

Марні плани народів не змогли зруйнувати Ізраїль або розладнати Божу обітницю про прихід Спасителя.  Велич армій єгипетського фараона та ассирійського  Санхеріва, велика кількість колісниць і швидкість їхніх коней не змогли їх врятувати, коли вони демонстрували відверту непокору Господній волі щодо Його обраного народу. Незважаючи на нечисленність армії ізраїльтян, коли на їхньому боці стояв Господь, перемогти ізраїльтян не вдавалося. Той самий могутній захист обороняє Божий люд сьогодні. Хоча Церкву часто переслідують, вона стоїть далі, хоча всі тирани та імперії, які її утискували, вже давно лежать у поросі земному.

            Сьогодні жоден народ не є таким Божим обраним народом яким у Старому Заповіті, був Ізраїль, носій обітниці про Спасителя.  Але все-таки загальні істини цього псалма стосуються далі навіть народів. Ще в цьому житті народи, так само як окремі люди, зазвичай пожинають посіяне ними.  Народи, які живуть у нерозсудливій зневазі до Божих моральних стандартів, зазвичай відчувають спустошливі наслідки такого непослуху в деградації їхнього суспільства. Імперії, що утискували Божих людей, у відведену Ним годину, впали.  З іншого боку, окремі люди та народи, які шанують основні моральні стандарти Божого Закону і які захищають Церкву, мають тенденцію до благословенного життя ще в цьому світі.

            Хоча жоден народ, з нашим включно, не є Божим обраним народом у тому сенсі, в якому в Старозаповітні часи був Ізраїль, ми повинні розуміти, що будь-яке суспільство, яке кричуще зневажає Божі моральні стандарти, неминуче пожне гіркі плоди посіяного ним насіння.  Жодна сума багатства, жодна кількість ядерних боєголовок і ніяка висока технологія не може визволити жоден народ від судів Божих.  Людські зусилля або досягнення у ділі визволення є марними надіями. Єдиною надією для грішних людей є покаяння і віра.

Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментаря на Псалми

З Днем народження Тараса Шевченка!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 2

Чи Ти мене, Боже милий,

Навік забуваєш,

Одвертаєш лице Своє,

Мене покидаєш?

Доки буду мучить душу

І серцем боліти?

Доки буде ворог лютий

На мене дивитись

І сміятись!.. Спаси мене, 

Спаси мою душу,

Да не скаже хитрий ворог:

«Я його подужав».

І всі злії посміяться,

Як упаду в руки,

В руки вражі, спаси мене

Од лютої муки.

Спаси мене, помолюся

І воспою знову

Твої блага чистим серцем,

Псалмом тихим, новим.

Причини для добрих діл (2)

    

     У своїй книзі Loci Communes Филип Меланхтон перераховує причини того, чому ми повинні робити добрі діла в такому порядку:
     І. Тому, що це Божа заповідь і ми є боржниками.
     ІІ. Щоб не втратити віру і щоб не засмучувати та відкидати Святого Духа.
     ІІІ. Щоб уникнути покарання.
     ІV. Через те, що наші добрі діла, хоча вони й не виконують Божого Закону і не заслуговують нам вічного життя, все таки називаються Богом жертвами, які радують Бога та служать Йому заради Христа.
     V. Через те, що благочестивість має обітниці, що стосуються і цього життя, і життя грядущого.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Полікарпа Смирнського, пастиря і мученика

    

Сьогодні ми згадуємо Св. Полікарпа і дякуємо за нього Господу.  Народився він приблизно 69 року по Р. Х. і був важливою постаттю у Ранній Церкві. Будучи учнем євангеліста Івана, він cлужив як сполучна ланка між  першим поколінням віруючих з дальшими християнами.  Прослуживши чимало років єпископом Смирни, Полікарп був заарештований, допитаний і, у такий день, як сьогодні, 155 або 156 року по Р. Х. страчений за віру. Очевидець його мучеництва записав оповідь про його смерть, яка називається Мучеництво Полікарпа і ця оповідь далі залишається підбадьоренням для віруючих у часи переслідувань.

Молитва на День Св. Полікарпа Смирнського, пастиря і мученика:

    Боже!  Ти створив небеса й землю.  Ти дав слузі Твоєму превелебному, святому і лагідному Полікарпові, мужність сповідувати Ісуса Христа Царем і Спасителем і Ти дав також йому непохитність померти за  віру.  Дай нам благодаті повторювати його приклад участі у чаші Христових страждань, аби ми також взяли участь у Його славетному воскресінні;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Поза Христом залишається лише суд

Юдеї і турки проголошують: «Ти, що думаєш, що Бог – такий жорстокий тиран, що Він відкине таку масу людей і дасть їм померти? Ми шукаємо Христа, ми хочемо бути спасенними, охриститись, ми живемо в цноті, наше зовнішнє життя бездоганне. Цей спосіб життя визволить нас від гріха, спасе нас і забере нас на небеса». Але текст цьому виразно суперечить, а Людина Христос не обманює. Ця одна Людина так багато цінує Своє Слово і Він цієї ж миті готовий змагатися з масою людей і тисяча турків, юдеїв, папістів і розкольницьких духів для Нього – ніщо. Він гнівається і про них говорить зневажливо: «Ви наче полова, а Моє Слово – скеля». Так Він підноситься над стількома багатьма могутніми людьми, які Його не визнають, бо Його Слово – сильне і могутнє. Кожен, хто відмовляється в нього вірувати, сам побачить, наскільки істинні мої слова.

Хай той, хто відмовляється визнавати Христа, іде собі своїм шляхом. Одного дня Христос скаже: «Ти теж віруєш, що світ і розкольницькі духи величніші ніж Моє Слово, але Я кажу: «Ні!»  Зухвалістю для Нього є промовляти: «Я відходжу, ви будете шукати Мене і не знайдете, і помрете в своїх гріхах». Це – прості слова, але вони стосуються минулого, теперішнього і майбутнього світу. Ці слова включають усе і всіх: «Будете шукати Мене і не знайдете, і помрете в своїх гріхах». Ще від початку світу це валило з ніг багатьох гарних і великих людей. Ці слова ставляться до них зі зневагою. Такі люди вважаються маленькою іскоркою біля великого багаття, краплинкою води у порівнянні з морем або пилинкою у порівнянні з сонцем чи могутньою горою.

Але світ перекручує цей порядок і думає: «Хто ти, Христе? Ти всього на всього маленька іскорка чи пилинка тоді як ми юдеї – велика нація. Хіба не повинна така маса язичників, турків і юдеїв бути настільки ж важливою як і християни? Хіба не повинні бути такими ж, як Ти, Христе, що тут проповідуєш?» Віруючий знає на це відповідь, а невіруючий про неї дізнається. Хто вірує в Христа, той матиме вічне життя. Коли Христос відходить, то залишається, звісно, лише суд.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8