Недуховна людина і спонтанність добра

  

      Недуховна людина може, до певної міри, уникати зовнішніх гріхів і виявляти зовнішню дисципліну (Римлян 2:14; 10:3; Фил. 3:6). Але своїми власними силами вона не може ні почати, ані завершити істинний духовний послух. Бо Закон Божий - духовний, а правдиві добрі діла складаються із того, що любов походить із чистого серця, доброго сумління і неудаваної віри (1 Тимофія 1:5) так, що послух не чиниться під тиском чи через необхідність, а добровільно і спонтанно, від щирого серця (Римлян 7:22; Псалом 119:14). Але Закон не може ні дати, ані сформувати таку любов наказом чи поштовхом,  чи примусом. Як і сама людська воля своїми природними силами не може віддати такого послуху. Але такі діла є і називаються плодами Духа (Галатів 5:22; Ефесян 5:9).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства