Я сам був побожним монахом і священиком, служив щодня месу, в якій поклонявся Св. Варварі, Св. Анні, Св. Христофорові та іншим – більшій кількості святих, ніж їх згадує календар і про деяких з них нічого не відомо. Я не мав знання про Христа і не знав, чому я мав знаходити в Ньому втіху, ані того, що я повинен від Нього очікувати. Я боявся Його наче самого диявола, вважаючи Його більше за суворого Суддю, аніж за Спасителя. Скільки ганебних прощ було пройдено до мертвих ідолів, зроблених з дерева і каменю, до образів Марії і святих! Скільки паломництв було здійснено до гробів святих і до кісток, які називалися «святими мощами»! Ці мощі були явним обманом, вигаданим безсовісними самозванцями – втім саме таке поклоніння було установлене папою і єпископами, і з цією ж ціллю були запроваджені індульгенції.
А як
багато нових святих, нових братств, нових псалмів до Марії і нових молитов з
чотками щоденно вигадували монахи! Власне кажучи, кожен окремий монах міг
мріяти про якусь особливу форму поклоніння і ніхто з них не цікавився, чи була
вона взагалі дозволена Божим Словом.
Мартін Лютер, з проповідей
Немає коментарів:
Дописати коментар