(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Так говорить
Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм
слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у
степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в
пустині, у краї солоному та незамешканому... Благословенний той муж, що покладається
на Господа, що Господь – то надія його! І він буде, як дерево те,
над водою посаджене, що над потоком пускає коріння свої, і не боїться, як
прийде спекота, – і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не
перестане приносити плоду! Людське серце найлукавіше над все та невигойне, –
хто пізнає його? Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб
кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його (Єремії 17:5-10).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, за останні
роки ми часто чули в новинах і бачили у художніх фільмах про те, як
використовуються детектори брехні. Аби виявити, чи підозрюваний у якомусь
злочині обманює, а чи каже правду. Детектор брехні реагує на серцебиття і таким
чином визначає, чи людина каже правду. Але Богові ні детектор брехні, ані інші
подібні засоби не потрібні. Своєму пророкові Самуїлові Господь був сказав: «Бог
бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться
на серце» (1 Сам. 16:7).
Псалмоспівець
проголошує, звертаючись до Бога: «Ти випробував моє серце, навістив уночі,
перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого» (16:3) і: «Господи, випробував Ти
мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш
здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще
слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!» (138:1-4).
Господь каже нам сьогодні, що
залежно від того, що в серці людини, таким є її життя з Господом і таким є її
будучність і ціла вічність. Багато-хто хотів би, аби Господь ніколи таких слів
не промовляв. Для багатьох людей Бог може говорити лише приємні для наших вух
слова, наче людина, яка підлещується до інших людей.
Ми часто, особливо в нинішньому
світі, чуємо, як люди кажуть, що Бог не може нікого проклинати, адже Бог – це любов.
Ці вислови роблять, зазвичай люди, які не хочуть, аби Бог карав їх за їхні
гріхи. Їм хочеться перебувати в ілюзії, що Бог лише по голівці гладить і що
Богові байдуже до злочинів і до всіляких гріхів. Їм хочеться, аби ніхто не
засуджував скоєних ними гріхів, аби спокійно жити і далі чинити всяке зло і
гидоти.
Із зачудуванням вони слухають
проповідників, які висловлюють Божий суд на гріх і кажуть: «Ви не можете
проклинати! Бог не міг такого
говорити! Бог хоче нам добра! А ви проголошуєте якісь прокльони! Такого не
може бути в церкві! Священики не можуть так говорити!»
Бог, звісно, хоче усім людям
добра. Апостол Павло проголошує, що Бог: «хоче, щоб усі люди спаслися, і
прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). А пророкові Єзекіїлеві Бог доручав: «Скажи
їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки
щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться,
наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» (33:11).
Тож сьогоднішні суворі слова
звернуті до тих, хто відмовився повернутися зі своїх злих доріг, хто відмовився
розкаятися і не увірував у Христа, а залишився у невірстві, а отже і в чиненні
зла. Бог серце такої людини
бачить наскрізь. Він бачить, що така людина надіється або на інших людей, або
на свої власні сили. І через це каже, що така людина проклята.
Чому вона проклята? Бо її серце,
написано, відступає від Господа. Господь такому серцю не потрібен. Таке серце
не визнає Господа за Бога. Не визнає Його за Творця, а отже і не визнає ні Його
законів, ані Заповідей, ані Слова. Воно вважає, що воно прекрасно обійдеться і
без Христа, і без Його Слова. Воно думає, що завжди ухвалить усі правильні
рішення, перехитрить кого треба перехитрити, зробить те, що треба зробити і
вкінці вийде переможцем.
Але воно помиляється. Плоть людини слабка. І без Бога навіть
найчудовіші і найродючіші місця на землі перетворюються на пекло для життя ще в
цьому світі.
Людина без віри в Христа, каже
нам сьогодні Господь «буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре
прийшло». І така людина, сказано нам
сьогодні «пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та
незамешканому...» Без віри в Христа благословення не буде. І навіть, якщо така
людина здобуде мільярди доларів у цьому світі, вона все-одно буде голим кущем в
степу або радше в пустині, бо перекладене українським словом степ єврейське слово араба тут вельми красномовне.
Довкола такої людини буде
пустиня, а не процвітаючий край, а сама вона, навіть проживаючи у розкошах,
буде голим кущем, тобто вона не приноситиме плодів, які тішили б інших людей. І
навіть, якщо вона буде робити якісь добрі в очах світу діла – діла позірні, шоу-діла,
в очах Божих ті діла будуть ніщо. Така людина далі залишається в очах Господа
голим кущем у пустині, бо її серце відступає від Господа.
Проте слово «проклятий» у Писанні
має навіть більше значення, ніж пусте, неплідне життя в цьому світі. Адже
неминуче настає той день, коли виконується сказане в Псалмі: «Не надійтесь на
князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він до
своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!» (145:3, 4). І тоді до
саме тих, що надіялися на інших людей і на власну плоть, а від Господа їхнє
серце відступало, будуть звернені слова Сина Божого в Останній День: «Ідіть ви
від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований…
Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не
вчинили!» (Мт. 25:41, 45).
Але який контраст Господь
проголошує на віруючих у Христа! Він
каже: «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь – то надія
його!» Слово «блаженний» - це синонім до слова «щасливий». Щаслива та людина,
яка покладається на Господа.
Це покладання – особливе. Вона цілковита
протилежність до покладання на інших людей, або на власну плоть. Це покладання
починається з каяття, бо така людина бачить власний гріх і визнає його, і
просить у Бога прощення. А потім у вірі, яку в її серці створив Господь Святий
Дух, така людина приймає прощення з рук Божих. Не з власних діл чи якихось
заслуг, не із заслуг інших людей, а з пробитих римськими цвяхами рук Сина
Божого, Який віддав Самого Себе у жертву за гріхи цілого світу.
Бо тільки в Христі вона бачить
єдину надію і єдине спасіння від гріха, від влади диявола і смерті. І уповає
вона лише на Христа, що у Христі і з Христом, Який подолав і смерть, і гріб,
вона має виправдання, воскресіння, і вічне життя.
Така людина – блаженна. Така
людина – щаслива. Бо цей світ лежить у злі. Всі люди грішні. Усе на цьому світі тлінне. Але є святий і
безсмертний Син Божий, Який задля нас і задля нашого спасіння стався людиною. І Він – переможець над гріхом, над смертю і
над дияволом. І на відміну від людей, якими б могутніми вони не були в цьому
світі, Він має в Своїх руках повну і абсолютну владу над усім у цьому світі, і
навіть над смертю та адом.
А ще Він має невимовну любов до
вас, любі брати і сестри. І ця любов не лише невимовна, але й безперервна. Про
цю любов виспівує Апостол Павло: «Ніколи любов не перестає!» Ти завжди можеш
прийти до Христа і звернутися до Нього з будь-якими твоїми проблемами, бідами і
тягарами, і Він ніколи тебе не підведе. Він завжди прийде тобі на допомогу.
І Він завжди перебуває з тобою. Він
промовляє до тебе через Своє Слово. Він покріпляєж тебе Своїми істинними тілом
і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Євхристії. І не лише Христос перебуває з тобою. Це – велика тайна, якої не збагнути, але Павло
каже істину, яка стосується кожного християнина: «Я розп'ятий з Христом. І живу
вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в
Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:19, 20).
Ось що означають ці вислови «покладається
на Господа» і «Господь – надія його». І тоді така людина вже не голий кущ у арабі, в пустині, тобто неплідна людина
невірства, а тоді ти – «як дерево те, над водою посаджене». Водний потік – це Господь,
від Якого ти живишся вірою і тоді ти реально живий, живий духовно, живий в очах
Божих і живий навіки.
Бо невірство – це араба, пустиня. А віра Христова – це водний
потік, Сам Христос, Якийц є твоїм, а Ти є Його самою вірою. Не ділами, каже Господь, не заслугами, а
надією, упованням – вірою ти блаженний і щасливий, і живий, і плідний. І
коріння твоє глибоке і розгалужене, бо воно живиться неймовірною поживою: Євангелієм
Христовим.
Людські передання коріння
глибокого і розширеного не творять. А ось Слово Боже коріння робить довгим і
розлогим, як і крону дерева, що посаджене над водним потоком. Такими словами починається також Псалтир.
Людина, яка вірує в Христа, не
боїться спекоти, тобто випробувань, які неминуче з’являються у нашому житті. Бо що може
зробити весь світ проти Бога? Як каже
Апостол: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Рим. 8:31). І віруючий за
будь-яких обставин залишається плідним. Як далі каже Св. Павло: «Хто нас
розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи
голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: «За Тебе нас цілий день
умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення». Але в цьому
всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив» (Рим. 8:35-37). Перемагаємо
Христом. Який нас полюбив, любить і любитиме завжди.
І цей плід, ці ваші добрі діла,
любі брати і сестри, справді добрі, бо вони приносяться із доброго серця, серця
чистого, яке створене Святим Духом – серця віруючого, виправданого самою вірою
в Христа. І ці діла бачить Бог і радіє ними, і якими б незначними не були ці
діла в очах світу, для Отця Небесного – це істинні добрі діла, бо зроблені
вами, Його любими дітьми, усиновленими Ним заради Христа.
Він бачить ваше серце. І тішиться
вами. А Останнього Дня Він вам скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця,
посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу... Поправді кажу вам: що
тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:34,
40). Заради Христа. Він – наша надія. Амінь.
Благодать Божа нехай буде з вами!
Амінь (Кол. 4:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар