(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І
постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до
Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало
хлібами!» А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити
людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Тоді забирає диявол Його
в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, 6 та й каже Йому: «Коли Ти
Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і
вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги».
Ісус відказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Знов диявол
бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю
славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!»
Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові
своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Тоді позоставив диявол Його. І ось
Анголи приступили, і служили Йому (Євангеліє
від Св. Матвія 4:1-11).
Благодать вам і мир від Бога Отця
нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор.
1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, Писання
навчає нас про один добровільний вид посту – коли християнин свідомо і повністю
відмовляється від їжі на певний час. Інколи бувають недобровільні пости, коли
людина опиняється без крихти в роті, сама того не бажаючи. Очевидно, саме про
таке постування розповідає нам Апостол Павло, кажучи про себе і своїх
співробітників: «в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім
терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах,
у працях, у недосипаннях, у постах…» (2 Кор. 6:4, 5).
В перші століття по Різдві
Христовім, християни інколи постували, тобто взагалі нічого не їли, аби таким
чином зібрати їжу для тих своїх братів і сестер, які взагалі нічого не мали
їсти і не мали де ту їжу взяти чи не мали де її і як заробити. А більшість
теперішніх довготривалих постів найчастіше є простою зміною дієти, а не
упокоренням і дисципліною тіла, як це буває із істинними постами.
Доктор Мартін Лютер писав про
фальшиве постування: «Найгіршим є те, що ми
прийняли піст і постування, як якесь добре діло: не для упокорення нашої плоті,
а як діло, що приносить заслуги перед Богом, аби спокутувати за наші гріхи та
здобувати благодать. Саме це перетворює наш піст на сморід і чинить його
богохульним та ганебним так, що ніяке пиття і споживання, і навіть ненажерство
та пияцтво не можуть бути настільки поганими й огидними...»
Наш Великий піст, любі брати і
сестри, триває, за винятком певних святкових днів, 40 днів, як і тривав піст
нашого Господа Ісуса Христа, про що ми чуємо із сьогоднішнього нашого
Євангелія. У книзі Вихід ми читаємо про те, як Мойсей був перебував на горі і
«був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І
написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей» (34:28). А в першій книзі Царів ми читаємо про те, як
Ілля, отримавши поживу від Бога, «устав, і попоїв та напився. І він ішов,
підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив»
(19:8).
Якщо Мойсей перебував з Господом
сорок днів і сорок ноче, і нічого не їв, а був покріплюваний Господом, то Ілля,
покріпившись поживою від Господа, зміг здолати сорокаденну подорож. Але все це
було через те, що Христос був їхньою поживою і давав їм особливу поживу. І
Мойсей, і Ілля свідчили про прихід Христа, і обоє вони пізніше будуть на горі
Преображення стояти поряд із Христом. А зараз Христос, який покріпляв їх
упродовж сорока днів і на сорок днів, пішов, ведений у пустиню Духом.
Господь постить 40 днів і 40
ночей заради нас і для нашого добра, аби ми, Його діти, вірували, що у Христі і
з Христом у нас буде все необхідне і, що коли ми віруємо у Христа, то в
будь-якій спокусі ми вийдемо переможцями, як і Христос Сам нас підбадьорює:
«Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів.
16:33).
Коли пройшло сорок днів і ночей
цього унікального і святого посту, адже Христос і Бог, і людина в одній Особі, то
Син Божий і Син Людський зголоднів. І саме тоді до Нього приступив спокусник,
ворог людського роду, диявол. Він випробовує нашого Господа трьома спокусами.
Диявол починає з того, чому
навчає і нас. Він хоче, щоб ми думали винятково про земне і забувалися про
нашого люблячого Бога і про Його Слово. Апостол Павло оплакував був багатьох
тих, що ходили до церкви, але не мали віри: «Багато-бо хто, що про них я вам
часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста
Христового. Їхній кінець – то погибель, шлунок – їхній бог, а слава – в їхньому
соромі... Вони думають тільки про земне! Життя ж наше – на небесах, звідки
ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження,
щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі»
(Фил. 3:18-21).
Господь Христос – не Адам і не
Єва, що легко впали жертвою диявольської спокуси. Наш Господь – другий Адам,
святий Божий Сині і у відповідь сатані каже: «Написано: Не хлібом самим буде
жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Господь цими словами нагадує і про Мойсея, і
про Іллю, а найголовніше Він нагадує, зокрема нам, про те, що Бог піклується
про Своє твориво. І найголовнішим завжди є Його Слово. Коли буде Слово Боже,
буде і все інше. А якщо не буде Божого Слова, то вкінці зникне не лише
тимчасове життя, але й вічне.
Ця перша спокуса – спокуса
голодом і, фактично, спокуса бідністю. Бо, коли нам бракує, зокрема
найелементарніших речей і сатана починає нас учити, що Бог хоче, аби ми були в
багатстві і процвітанні, варто цього лише попросити або захотіти, то ми легко
можемо впасти у розчарування. Нас навіть може захопити гнів або неймовірний
смуток, коли наш погляд буде зосереджений винятково на бракові простих земних
речей.
Але Господь Христос не піддається
на спокусу диявола. Натомість Він дає йому влучну відповідь, яка б’є точно в
ціль: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що
походить із уст Божих». Ми створені Божим Словом. І ми живемо Божим Словом. Як
написано: «Життя було в Слові, а життя було Світлом людей» (Ів. 1:4).
Дещо згодом Господь буде
проповідувати: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми
зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що
всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його,
а все це вам додасться» (Мт. 6:31-33). Прагніть Христа, Його Царства і Його
Слова, і ви будете мати Царство Боже і все, що вам потрібно.
Як сповідує також Апостол Павло:
«Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би
Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32)
Якщо Отець за нас не пожалів Свого Єдинородного Сина, а видав Христа за
наші гріхи аж на хресні муки і на смерть на Голгофі, то хіба може Отець,
віддавши з любові до нас Своє найдорожче, не дати нам такі дрібнички, як наш
щоденний хліб?
Звісно ж, люблячий Бог, Який
віддає за вас Свого Сина, аби ви вірою в Нього мали прощення гріхів,
праведність, воскресіння і вічне життя, дасть вам усе необхідне. Лише горніться
до Христа, прислухайтеся до Його Слова і живіть ним, а все інше благодатний
Господь вам дасть.
Друга спокуса, з якою диявол
підходить до нашого Господа, стосується спокушування Самого Бога. Сатана вміє
наповнювати нас гординею і самовпевненістю, а потім підводить до місця,
кидаючись з якого ми скручуємо собі в’язи. Ми думаємо, що ми вже опанували Боже
Слово настільки, що вчитися нам більше не потрібно – ми самі тепер можемо вчити
інших. А ще ми зневажаємо порядок, установлений Богом і вважаємо, що ми настільки
духовні і святі, що можемо переступати наріжник храму і нас понесуть на руках
ангели.
Понесуть на руках нас тоді ангели
сатани так, що ми опинимось одразу у найбільших глибинах пекла. Саме там
опинилися чимало фальшивих учителів, бунтівників і єретиків, що навчившись від
сатани, перекручували Боже Слово. У сьогоднішній спокусі сатана теж перекручує
Боже Слово, вириваючи слова із Псалма з їхнього контексту, де Господь обіцяє
охорону ангелів на всіх наших дорогах, а не стрибках із літака без парашута.
Тож Син Божий відбиває і цю атаку
диявола Своїм Словом: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Третя
спокуса – теж дуже серйозна. Диявол не зміг спокусити нашого Господа ні в
голоді, ні єрессю та фальшивою вірою, тож він вдається до спокуси багатством і
владою. І так само, як навчає він нас: «Поклонися мені і будеш мати все, що
хочеш. Лише відступися від Бога!» так само він тепер вдається до спокушування
нашого Господа, пропонуючи Синові Божому усі царства землі, якщо Він лише
поклониться сатані.
Дуже часто коли сатана не може
здолати людину бідністю і єрессю, він долає її багатством і владою. І робить це настільки вміло, що людина навіть
не помічає, живучи посеред розкошів, що вона вже забулася про Бога і
поклоняється дияволові. Власне кажучи вона може до сатани і не взивати, але
надією її стає багатство, яке Господь ще називає мамоною. І вся мета її життя
стоїть у тому, щоб цей мамона ставав все більшим і більшим.
Про це нас теж застерігає Апостол
Павло: «Бо корень усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто
відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино,
утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю,
терпеливістю, лагідністю! Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до
якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома» (1
Тим. 6:10).
Наш Господь і цю спокусу диявола
долає Словом: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму
вклоняйся, і служи Одному Йому!» Господь не спокушується на жодну пропозицію
спокусника, але долає їх, аби в Ньому і з Ним ми теж мали перемогу і вічне
життя. Сатана відходить від Христа, так само, як у нього немає вибору окрім як
піти геть від тих, хто перебуває у Христі і має на устах і в серці Христове Слово.
А потім Христові прислуговують
ангели. Христові не потрібен від сатани ні хліб, ні тлумачення Писання, ані
влада зі славою. Бо хліб від сатани – отрута, тлумачення Писання – єресь, а
багатство і слава від нього закінчуються вічними муками у невгасимому огні аду.
Все необхідне для життя і в цьому
світі, і в Царстві Небесному дає Бог через Христа і заради Нього. Так само як
ангели Божі накрили перед Христом банкет у пустині, так само Господь годує нас
сьогодні Своїм Словом і покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі
та вині Своєї Вечері, аби Останнього Дня, у воскресінні, запросити нас на
вічний банкет радості у Царстві Небесному. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами!
Амінь (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар