(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: «А що як
зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?»
І переказали вони Йосипові, говорячи: «Батько твій заповів був перед своєю
смертю, кажучи: Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню
провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька
твого!» І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... І пішли також браття
його, і впали перед лицем його, та й сказали: «Ось ми тобі за рабів!» А Йосип
промовив до них: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на
мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, – щоб
заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, – я буду утримувати вас
та дітей ваших!» І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця (Буття 50:15-21).
Нехай буде вам благодать та мир
від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, винне
сумління не дає людині спокійно жити. Воно весь час нагадує про скоєний гріх
проти Бога і свого ближнього. А інколи спокійно жити не дають також наслідки
гріха, який ми скоїли. Про це дуже добре знали брати Йосипа. Всі вони мали одного батька – Якова, але не
одну матір. Йосипа і Веніямина народила Ревека, улюблена дружина Якова. Йосип став улюбленцем патріарха Ізраїля.
До того ж Йосип любив Господа і
Його Слово. І Йосипа Господь благословив винятковими дарами, серед яких були і
віщі сновидіння, і дар пояснювати віщі сни. Свої віщі сни Йосип розповідав
братам і батькові. У них снопи братів поклонялися снопові Йосипа. А також
Йосипові поклонилися одинадцять зір, сонце та місяць. Брати зрозуміли, що Йосип
у цих снах вивищений над ними.
Брати, які недолюблювали Йосипа
за те, що він був батьковим улюбленцем, ще більше його недолюблювали і заздрили
Йосипові. До того ж Йосип вирізнявся порядністю і чесністю. І ось, коли одного
разу Яків послав його з інспекцією до його братів, які випасали худобу, то
брати Йосипа, побачивши його почали змовлятися між собою, аби його убити.
Так, напевно і сталося б, якби не
старший брат їхній Рувим, не переконав їх зупинитися і не проливати крові свого
брата. Тож вони просто здерли з Йосипа квітчате вбрання, яке був справив йому
його люблячи батько, а самого Йосипа вкинули спочатку у яму, яка стала його
короткотерміновою в’язницею, а потім продали свого брата караванові ізмаїльтян,
який прямував до Єгипту. Так віруючий Йосип, наділений багатьма дарами Божими, завдяки
своїм злим і заздрісним братам, опинився у рабстві.
Але навіть у рабстві Господь не
полишав Йосипа. Де б він не був і до якої праці його не ставили б, усе починало
процвітати. Так було і домі Потіфара, який «призначив його над домом своїм, і все,
що мав, віддав в його руку» (1 М. 39:1). Йосип так само залишався вірним
Господу і, коли дружина Потіфара, домагалася Йосипа, то він їй відповів: «Тож
пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.
Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що
тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (1
М. 39:8, 9).
Через наклеп розлюченої блудниці
Йосип знову потрапив у в’язницю,
цього разу надовго. Та, читаємо в Писанні, «Господь був із Йосипом, і прихилив
до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. І
начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі
в'язничнім, і все, що там робили, робив він. Начальник в'язничного дому не
бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому
Господь» (1 М. 39:21-23).
У в’язниці він пояснив віщі сни,
які наснилися ув’язненому чашникові і пекареві фараона. Ті сни збулися. Пекаря повісили, а чашник
отримав свободу і свою колишню роботу. Пройшов час. Коли віщий сон приснився фараонові і ніхто не
міг його розгадати, то чашник згадав про Йосипа, і Йосип пояснив сон фараона,
наголосивши: «Що Бог робить, те Він звістив фараонові» (1 М. 41:25). На Єгипет
і світ чекали сім урожайних років і сім голодних років. Йосип порадив зробити
запаси зерна і його дар тлумачити сни, його праця і його поради були такі
слушні, що він став другою особою в Єгипті після фараона. Якщо фараон –
еквівалент нашого царя, то посаду, яку отримав Йосип можна порівняти з посадою
Прем’єр-Міністра.
Ось такий шляхом провів Господь
Йосипа: від батькового улюбленця, до зневажуваного братами, до раба, до
управителя дому, до в’язня,
до Прем’єр-Міністра тодішньої
наддержави. Тим часом брати Йосипа і його батько, убитий горем, який думав, що
Йосипа розірвали дикі звірі, вже відчували на собі наслідки голодних років. І в
них не було іншого вибору, як відправитись купувати зерно у Єгипет – до Йосипа.
В Єгипті вони не впізнали Йосипа,
свого брата, якого вони продали у рабство. Але Йосип упізнав їх. Незабаром він
перевів всю родину до Єгипту, де вони змогли пережити не лише голодні роки, але
й залишилися надовго і стали великим народом. Йосип, звісно, простив їх. Адже
Йосип вірив у Господа. Він чекав на прихід Месії, в Якому будуть благословенні
всі народи землі. В ньому жив Святий Дух і вчинити по-іншому він не думав, і не
міг.
Але ось помирає їхній батько,
Яків і брати починають реально боятися. Вони не розуміють Йосипового серця і
думають, що він тепер точно захоче помститися. Але не лише це. Їх непокоїть
також їхнє сумління. Адже вони були заподіяли Йосипові, своєму братові, так
багато зла. Тож вони звертають до нього із двома проханнями. Перше вислухати
волю їхнього батька, Йосипа: «Батько твій заповів був перед своєю смертю,
кажучи: Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину,
бо вони тобі зло були заподіяли!»
І друге прохання вони виражають
від себе: «А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!» Вони хочуть прощення в
Ім’я Бога, Який є також їхнім
Богом». Але окрім цього вони «впали перед лицем його, та й сказали: «Ось ми
тобі за рабів!» Вони готові навіть бути
рабами, аби лишень Йосип їх простив і зберіг їм життя.
Коли вони це говорять, Йосип не
стоїть і не пишається собою, і не планує якось принизити своїх братів, аби вони
на все життя запам’ятали, що
не можна такого було з ним робити. Ні, він цього не робить. А що він робить?
Він слухає їх і плаче. Чому плаче Йосип?
Він плаче, бо його брати так його й не зрозуміли. Вони не розуміють серця, в
якому править Христос. Вони думають, що Йосип усі 17 років від часу їхнього
прибуття до Єгипту лише вдавав прощення.
Брати Йосипа думають так, як часом можемо думати про Христа ми. Ми можемо думати, що Христос насправді не простив нам наших
гріхів і провин. Або якщо простив, то простив не всі наші гріхи та провини. Або
простив неповністю і Він буде нам при нагоді мститись. Ми так можемо думати, бо
така жахлива природа скоєного гріха. Він далі хоче мучити сумління і сіяти
недовіру до Бога і до Його прощення.
Наш Йосип – віруюча людина. І він
каже до своїх братів: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були
на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, – щоб
заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, – я буду утримувати вас
та дітей ваших!»
Він наче каже їм: «Ви згадали
Бога. Ви сказали, що ви – його раби. І я радий це чути і вірити в це. Бо я й
сам – раб Божий і я хочу чинити Його волю. Я – не Бог, аби на себе брати
відповідальність помсти. Бог – моя помста і помста усіх віруючих. А нам Він
каже прощати один одного і один одного любити. Якщо ви вважаєте мене теж за
раба Божого, то ви розумієте, що я не маю жодного наміру чинити моєму люблячому
Господу якийсь опір.
Ви справді були зробили велике
зло, але подивіться, як мудрий і люблячий Бог використав це на добро. Він спас
цілий народ, аби через наш народ поблагословилися у Христі всі народи землі. Заради
грядущого Христа Бог простив мене, і хто я такий, щоб не простити вас, моїх
братів, яких я люблю і про яких я буду піклуватись». Писання каже, що Йосип мав довгу і утішливу
розмову із своїми братами.
Завтра в нас починається Великий
піст, а сьогоднішня неділя традиційно називається ще й прощеною неділею. Сьогодні
дуже добрий час не лише попросити прощення Бога і у тих людей, перед ким ми завинили, але й
простити наших ближніх, наших братів і сестер. Адже Бог простив нам набагато
більше, ніж ми можемо простити будь-якій людині. Бог – святий, а ми – грішні.
І для того, аби викупити нас від
гріха, від влади диявола і смерті Бог послав Свого Єдинородного Сина, аби Він
забрав на Себе усі наші гріхи, обмив їх із нас Своєю святою і дорогоцінною кров’ю,
і помер за кожного з нас. Як каже Св. Апостол Іван: «Так-бо Бог полюбив світ,
що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але
мав життя вічне» (Ів. 3:16). Бог віддав
Свого Єдинородного Сина, аби ми мали прощення гріхів від Нього.
І Він каже, аби й ми сповна
прощали тих, хто згрішив проти нас. Нам буває інколи важко це зробити, з огляду
на заподіяне зло. Але подивіться на Йосипа, який прощає братів і бачить
Промисел Божий, у заподіяному злі, адже Бог допустив це зло, щоб зберегти Ізраїль
при житті, а з ним і виконати Свій божественний задум про Спасителя Христа,
Який прийшов від юдеїв.
Йосипові вторить Апостол Павло,
коли каже в Посланні до римлян: «Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка
Духа, бо з волі Божої заступається за святих. І знаємо, що тим, хто любить
Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (8:27, 28). Бог заступався за Йосипа, за Павла. І Бог
заступається за вас навіть за найбільш небезпечних, несприятливих і жахливих
обставин.
Христос дає вам більше ніж поживу
і одяг. Христос дає вам прощення гріхів,
виправдання, вічне життя, воскресіння і вічне життя. Він щодня проголошує вам
Свою любов у Слові і щонеділі, і завжди,
коли ви забажаєте, причащає вас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині
Святої Вечері. І щоразу у Слові і в Таїнстві запевнює нас про Його повне
прощення і про Божу безумовну любов до кожного з вас. Він каже нам: «Зоставляю вам мир, мир Свій
вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не
лякається!» (Ів 14:27).
Завтра починається Великий піст.
Природно в нас постає питання: як його провести? Що мені такого особливого робити? Хай слова із
сьогоднішнього Писання будуть для нас дороговказом на цю славну пору: радійте
прощенням від Бога, радійте прощенням від ближніх, просіть прощення у них і
прощайте самі, щиро, сповна, як це зробив Йосип зі своїми братами, і Христос із
нами. Прощення, а це включає і
бути прощеним і просити прощення, і прощати – це дар Божий. Користуйтесь цим
даром прощення сповна. Заради Христа. Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно
люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар