(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тому Господь так відказав: «Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед
лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої:
до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся! І дам Я тебе для оцього
народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть
тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить
Господь! І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!» (Єремії
15:19-21).
Дорогі брати і сестри, в давнину,
коли мандрівники користувались часто возами, ковалі в південній частині Сполучених
Штатах, зокрема на плато Озарк, цінували особливі горіхові дерева, гікорі,
пекани. При чому цінувалися ті горіхові дерева, які росли самотньо, не в лісі. З
серцевини таких дерев виготовляли осі для возів, бо ті дерева, що стояли
самотніми були найміцнішими. І деревина їхня була міцна, як сталь.
Інколи ми здаємось у світі теж
цілковито самотніми. Але часто буває так, що краще залишатися на самоті, аби не
йти на нездорові компроміси і поступки світові та гріхові. Проте світ і гріх бувають дуже підступними і
можуть заманювати нас масою обіцянок, які здаються нам такими
привабливими. Диявол таким чином заманив
був, спокусив до гріха нашу праматір Єву, коли пообіцяв їй, що люди стануть
наче боги.
Світ і гріх можуть бути також
брутальними і тоді ми можемо піти на компроміс із ними чи то задля збереження
нашого життєвого комфорту або навіть задля збереження фізичної свободи і самого
фізичного життя. Маса народу може тиснути на нас, аби ми перестали стояти на
Слові Божому, відреклися від наших певних або й усіх принципів заради того, аби
не виділятися із маси народу, а бути такими як всі.
І не грає ролі, що відбувається,
ти просто повинен бути такими як всі. Ти повинен бути не як горіхове дерево, що
росте на самоті, а ти повинен бути як дерево в лісі, яке нічим не відрізняється
від інших дерев. Світ вимагає, аби ми не відрізнялися від інших нашою вірою і
то не просто назвою нашої конфесії, а сповіданням цієї віри на житті.
Всі обманюють – обманюй і ти. Всі
крадуть – кради і ти. Всім смішно з непристойних жартів – смійся з усіма. Всі
люблять напитися до чортиків у якійсь компанії – напивайся і ти. Будь-таким як
всі і ми будемо тоді тебе любити, наче каже світ. Не виділяйся, а гріши з усіма
і в тебе не буде проблем.
Таку спокусу мав і наш любий
пророк Єремія. Господь покликав Єремію проповідувати Слово Боже у час, коли
Юдея відступилася від Бога. Рідний край
Єремії потопав у ідолопоклонстві, перелюбі та корупції. Священики проповідували
не послання від Бога, а різноманітні фальшиві учення і відверті обмани, які
навіювали їм біси. Всі ті проповіді лестили переважній більшості мешканців Юдеї
і ще далі відводили їх від істинного Бога, від їхнього Спасителя.
Єремія, як і інші віддані Богові
пророки, вірно проповідував Боже Слово. Але він перебував у світі, серед маси
невіруючих людей і він перебував під тиском світу. Він бачив, що його проповідь
не приводить народ до покаяння. Він бачив дальший занепад своєї країни. І
Єремія почав сумніватися у дієвості проповіді Божого Слова. Єремія наближався
до того, аби й самому вдатися до гріхів свого народу, якому Господь був раніше через
нього докоряв: «Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої
води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають»
(2:13).
Так і ми, любі брати і сестри,
під тиском світу ми теж можемо почати мати сумніви у силі Божого Слова, у Божій
любові до нас і у тому, що Божі обітниці – вірні та обов’язково будуть виконані. Ми можемо мати
спокусу прокладати водогони, якими до нас ніколи не дійде вода життя. Бо коли
відбуваються масові гріхи і коли їх підкріплюють ще й фальшивим ученням, то
вони стають наче пошесть, яка захоплює все більше і більше людей, і невідомо,
як від неї вберегтись.
Коли все довкола занурено в гріх,
то ми можемо думати, що це – нормальний і правильний стан речей, забуваючи, що життя
в гріхові, у відкиданні Христа, завершується обов’язково у вічних муках пекла
Світ дуже наполегливий і світ вміє і тиснути, і обманювати. А ми, кволі людські створіння, піддамося і
наполегливості світу, і тискові світу, і обманові. В якому небезпечному
становищі ми перебуваємо!
Де ж вихід? Господь вказує на вихід Єремії і всім нам,
любі брати і сестри. Він каже: «Якщо ти навернешся, то тебе приверну».
Єврейське слово, яке в на перекладено, як «навернешся», тут, радше означає
«повернешся, відновишся», тобто «покаєшся». «Покайся», – каже Єремії
Господь. А далі Він каже, які
благословення приносить покаяння.
Господь каже, що Він приверне
Єремію, тобто відновить його до повноцінного служіння Господу. Коли Єремія
покається і перестане звертати увагу на глузування і залякування світу, коли
він перестане сумніватися і заглядати у темні прірви відчаю, то Господь
пригорне Єремію і зробить його надзвичайно міцним, сильним і потужним.
Так буває і з нами, любі брати і
сестри. Нам здається, що голос люблячого Бога стає все тихішим, а голос світу –
гучнішим. Нам здається, що світ перемагає, а Христова Наречена, Церква,
втрачає. Нам здається, що темрява охоплює все довкола, а ми опиняємось у
жалюгідній меншості, і ми починаємо
сумніватися у Богові та Його Слові. І тоді це послання, яке Господь проголосив
Єремії, лунає і до нас. «Покайся», – промовляє до кожного з нас Бог. І коли ти
покаєшся, то Я тебе приверну, Я тебе відновлю.
«Не вагайся у Божій любові», наче
каже нам Господь. «Ти не живеш, як мирські люди, у невіданні. Ти добре знаєш
реальність. Ти знаєш, що світ від часу гріхопадіння твоїх прабатьків лежить у
злі. Ти знаєш, що диявол прагне твоєї смерті і то не просто тимчасової, а й
вічної. Його не цікавить тебе просто вбити. Понад усе він прагне, аби ти не мав
вічного життя.
Але не бійся диявола і світу. Ти
знаєш, як сильно Я тебе люблю. За тебе Я віддав Свого Єдинородного Сина. Він
був настільки самотній, що на хресті Голгофи, у смертельних невимовних муках,
під повнотою Божого гніву за всі гріхи людства, Він закричав: «Елі, Елі, лама
савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46). Він помер за всі твої гріхи. Він визволив тебе від влади гріха, диявола і
навіть самої смерті, бо на третій день він воскрес із мертвих, і живе, і царює,
і приготував для тебе Царство Небесне».
Єремія свідчив про грядущого
Христа і Єремія чекав на Христа, нашого Спасителя. А ми живемо вже коли Христос
прийшов і чекаємо на Його повернення у славі. І наш Спаситель не змінюється. Як
написано: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Його любов незмінна. Його любов
ніколи не перестає. Він завжди прощає тих, що каються. І навіть більше Він
покріплює нас і дає нам особливу силу.
Єремії і нам Він каже, аби ми не
говорили нікчемного, не наслідували світ у його нікчемній мові, а говорили Божу
істину і тоді ми будемо, як уста Божі. Єремія відновлений, як пророк. Христос
пригортає його до Себе і Єремія, як і через шість сотень літ Петро, знову стає
пророком Божим, речником Христа. Він промовляє дорогоцінне, тобто Слово Боже і
Бог до нього звертає Своїх людей. Покликані Богом до спасіння ідуть до Єремії
самі, як ітимуть вони і до вас, любі християни, вуста яких наповнені
дорогоцінним – Словом Божим.
Єремія перебуває у самотності.
Але він наче те горіхове дерево, стає сильним не сам по собі, а таким робить
його Христос. Він каже, що Єремія буде наче мур міцний. І то буде мур
надзвичайний. Мури робили із каміння. А Єремія буде наче мур із міді, яка може
руйнувати навіть каміння, тобто усі інші мури. Усі диявольські вигадки, усі
марення і брехливі проповіді фальшивих пророків і учителів Єремія розсіє і
спростує. Він це зробить, бо він промовлятиме Боже Слово і Бог з Його благодаті
робить Єремію непереможним, бо вуста Єремії будуть промовляти не нікчемне, а
дорогоцінне – Боже Слово.
Єремія стає міцним муром із міді
для свого народу. Вони мали би рятуватись за цим муром, а не уповати на кам’яні мури Єрусалиму, як це часто
буває із нами, коли ми замість уповання на Боже Слово, надіємось на людські,
мирські, світські речі. Але натомість вони будуть проти Єремії воювати. І якби
Єремія не був зміцнений, якби мідяним муром Єремію не вчинив Бог, то вони
швидко з Єремією розправилися б. Але цього не буде, бо Єремія – мідяний мур
Той, хто воює проти нього, воює проти Бога і голими руками б’ється об широку
стіну із міді. Нічого вони Єремії не вчинять. Як і не міг вчинити нічого проти
Христа Савл, до якого воскреслий Господь був промовив: «Савле, Савле, чому ти
Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!» (Дії 26:14).
Хто б не воював проти Христа, а
той, хто воює проти християн, той воює проти Христа, не переможе Господа і не
переможе Єремії, Його вірного пророка, Павла, Його вірного Апостола, або вас,
любі брати і сестри, розкаяні грішники, що горнетеся до Христа, що слухаєте
Його Слово, що покріпляєтесь істинними тілом і кров’ю Божого Сина у хлібі та
вині Святої Євхаристії. Бог дає вам неймовірну силу Своїм Євангелієм у Слові і
Таїнстві. А якщо ми опиняємось на самоті проти сильних ворогів, то ми як те
самотнє горіхове дерево, у Христі будемо міцні як сталь і міцніші від усіх
наших ворогів, і особливо від бісівської армії з її брехливою пропагандою про
те, що спасіння існує поза Христом.
До Єремії Він каже, що ніякі
вороги Божого Слова не зможуть його здолати, бо «бо Я буду з тобою, щоб спасати
тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь! І врятую тебе з руки злих, і з рук
насильників тих тебе визволю!» Переслідники християн не знають з Ким мають
справу, а Єремія і ми маємо втіху, що Сам Господь нас так любить і так про нас
піклується і дбає, що буде рятувати нас від рук злих людей і насильників. І
Господь у Своїй всемогутності має невичерпний арсенал засобів для досягнення
Його мети, для здійснення Його святої волі, яка безперечно, буде виконана.
А Його воля на те, щоб ніхто з
нас не загинув, але щоб усі ми спаслися і мали вічне життя у Його Царстві. Для
цього Він нас підбадьорює, аби довіряли Христові і відважно крокували за Ним до
Царства Божого, вголос сповідуючи дорогоцінне, що самою вірою в Христа ми маємо
прощення гріхів, і праведність, і воскресіння, і вічне життя. Ми – переможці у
Христі. Нам належить перемога і спасіння, і вічне життя. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар